30 березня 2018 року м. Житомир справа № 806/1226/18
категорія 11.5
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департамента державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання неправомірною бездіяльність, зобов'язання розглянути скаргу від 11.01.2018 та сповістити про підсумки перевірки,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати неправомірними дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині не реагування та не розгляду скарги від 11 січня 2018 року;
- зобов'язати відповідача розглянути скаргу від 11 січня 2018 року та сповістити позивача про підсумки перевірки.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 11 січня 2018 року позивачем директору Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Моісеєву Ю.О. направлено скаргу на неправомірні дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. щодо не виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року по справі №806/1835/17. Проте, вказану скаргу залишено без розгляду у зв'язку із тим, що вона подана без дотримання вимог ч.3 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження". На думку позивача, дії відповідача в частині не надання йому інформації про підсумки перевірки скарги є неправомірними.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із проведенням судового засідання та викликом (повідомленням) учасників справи в порядку, визначеному статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Судовий розгляд справи призначено на 30 березня 2018 року об 11 год. 00 хв.
Позивач в судове засідання не прибув, 21 березня 2018 року на офіційну електронну поштову адресу суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника.
Представник відповідача до суду прибув, подав до відділу документального забезпечення суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження та відзив на адміністративний позов №3.4/14/2018 від 30.03.2018.
Керуючись приписами ч.3 ст. 194, ч.9 ст. 205, ч.4 ст. 229 КАС України суд вважає за можливе провести розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Встановлено, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року в адміністративній справі №806/1835/17 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання дій неправомірними, зобов'язання надати повну та достовірну інформацію на звернення від 23.12.2016, позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України в частині не надання ОСОБА_1 відповіді про результати розгляду його звернення від 23.12.2016 та зобов'язано Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України надати ОСОБА_1 відповідь про результати розгляду його звернення від 23.12.2016.
11 січня 2018 року позивачем директору Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Моісеєву Ю.О. направлено скаргу на неправомірні дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. щодо не виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року по справі №806/1835/17, в якій просив:
- скасувати рішення (у вигляді повідомлення) головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. від 22.12.2017 та вирішити питання про відкриття провадження;
- сповістити позивача про підсумки розгляду його скарги;
- виконати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року у справі №806/1835/17.
Листом Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №В-813/20.1/10 від 05.02.2018 вказану скаргу залишено без розгляду у зв'язку із тим, що остання подана без дотримання вимог ч.3 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження".
Позивач вважає дії відповідача в частині ненадання йому інформації про підсумки перевірки скарги від 11.01.2018 неправомірними, а тому за захистом своїх прав звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч.1 ст.1 Закон України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Приписами ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
Скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити:1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; 2) повне найменування (прізвище, ім'я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім'я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; 3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); 4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; 5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.
Частиною 5 Закону України "Про виконавче провадження" вказаної статті передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Слід звернути увагу, що у позові позивач не оскаржує надану відповідь по суті, а зазначає про те, що відповідач не реагує на його скаргу від 11.01.2018 та не сповіщає позивача про підсумки перевірки скарги.
Як зазначалось раніше, листом №В-813/20.1/10 від 05.02.2018 Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вказану скаргу залишив без розгляду у зв'язку із тим, що остання подана без дотримання вимог ч.3 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження".
Вказана відповідь направлена ОСОБА_1, про що свідчить копія поштового конверту (а.с.10 зворот) та отримано позивачем особисто.
Враховуючи вищевикладене, доводи позивача щодо визнання неправомірними дій Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині не реагування та не розгляду його скарги від 11 січня 2018 року є необґрунтованими, а позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Позовна вимога ОСОБА_1 щодо зобов'язання відповідача розглянути скаргу від 11 січня 2018 року та сповістити позивача про підсумки перевірки, також не підлягає задоволенню, оскільки дану скаргу залишено без розгляду, як таку, що не відповідає вимогам ч.3 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження". Вказаною нормою передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (в даному випадку начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України), тоді як позивачем подано скаргу до Директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України та наявними у матеріалах справи доведено правомірність дій Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Зважаючи на відсутність судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 77, 90, 194, 205, 229, 242-246, 268-272, 287 КАС України, суд,
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя Л.А.Шуляк
Повний текст рішення складено: 30 березня 2018 року.