23 березня 2018 року м.Житомир справа № 806/357/18
категорія 6.2.1
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шуляк Л.А.,
секретар судового засідання Алексюк Т.В.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1,
представників відповідача Мягченко І.А., Горкуші М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу у спрощеному провадженні за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою,
встановив:
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним ненадання дозволу на виготовлення проекту землеустрою за клопотанням від 04.09.2017 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області земельної ділянки площею 40,1951 га для сінокосіння на території Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл згідно клопотання від 04.09.2017 на виготовлення проекту землеустрою для сінокосіння земельної ділянки орієнтовною площею 40,1951 га, яка розташована за межами населених пунктів Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31.10.2017 у справі № 806/2733/17 відповідача зобов'язано повторно розглянути клопотання ОСОБА_4 від 04 вересня 2017 року у відповідності до вимог Земельного кодексу України та з урахуванням обставин, встановлених у даній справі. Проте, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом від 09.01.2018 №Г-13199/0-74/6-18 повідомило ОСОБА_4 про те, що відповідно до довідки про надання дозволу на складання документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки у користування відділу у Брусилівському районі, склад угідь на бажаній земельній ділянці - рілля, що суперечить бажаному виду використання (для сінокосіння). Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечували у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на адміністративний позов. Зокрема вказали, що бажана позивачем земельна ділянка відноситься до групи рілля. При цьому, відповідно до переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь, затвердженого постановою КМУ №1051 від 17.10.2012 ця група включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці. До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав'яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви. Посилаючись на принцип забезпечення раціонального використання та охорони земель, відповідач вважає правомірною відмову щодо надання дозволу на складання документації із землеустрою щодо передачі даної земельної ділянки у користування позивачу для сінокосіння.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Встановлено, що ОСОБА_4 звернувся 04.09.2017 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння орієнтовною площею 40,1951 га з земель запасу розташованих за межами населених пунктів Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області з подальшою передачею в оренду терміном на 49 років на підставі ч. 4 ст. 122, ч. 3 ст. 134, ст. 123, ст. 34 Земельного кодексу України (а.с.10).
За результатами розгляду даного клопотання, відповідач листом від 03 жовтня 2017 року №Г-13199/0-10935/6-17 повідомив ОСОБА_4 про те, що слід звернутися з клопотанням про включення даної земельної ділянки до переліку таких, права на яку можуть бути продані на земельних торгах, відповідно до Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінетом Міністрів України від 07.06.17 № 413 (а.с.13).
Позивач, не погоджуючись із фактичною відмовою у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, звернувся до суду.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31.10.2017 у справі № 806/2733/17, зокрема, зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання позивача від 04.09.2017 та прийняти рішення у відповідності до вимог Земельного кодексу України та з урахуванням обставин, встановлених у справі (а.с.7-9).
На виконання зазначеної постанови, Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянуто клопотання позивача від 04.09.2017 та листом від 09.01.2018 №Г-13199/0-74/6-18 вказано, що відповідно до п.7 довідки про надання дозволу на складання документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки у користування відділу у Брусилівському районі, склад угідь на зазначеній земельній ділянці - рілля, що суперечить бажаному виду використання землі - для сінокосіння. Крім того, зазначено, що ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець, а тому отримання у подальшому земельних ділянок в оренду має відбуватися за процедурою проведення земельних торгів відповідно до ст.124 ЗК України. З урахуванням наведеного, Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.11).
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.
Так, згідно з пунктом "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до частини першої статті 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.
Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
За приписами частини другої статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Як визначено абзацом першим частини третьої згаданої статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Суд зазначає, що у оскаржуваній відмові, яка викладена у листі відповідача від 09.01.2018, відсутні посилання про невідповідність місця розташування земельної ділянки, зазначеної позивачем:
- вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів;
- вимогам генерального плану населених пунктів Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області ;
- вимогам іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель цих же адміністративно-територіальних одиниць;
- вимогам проектів землеустрою щодо впорядкування території цих же населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Посилання відповідача на те, що ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець, а тому отримання у подальшому земельних ділянок в оренду має відбуватися за процедурою проведення земельних торгів відповідно до ст.124 ЗК України суд оцінює критично, оскільки клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для сінокосіння подано ОСОБА_4 як фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем.
Відповідно до ч.2 ст.134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.
Суд критично оцінює посилання відповідача щодо невідповідності складу угідь на обраній позивачем земельній ділянці бажаному виду використання, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.
Тобто землі сільськогосподарського призначення можуть передаватись в оренду громадянам для сінокосіння та використовуватись ними лише в межах даного виду використання.
Відповідно до переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь, затвердженого постановою КМУ №1051 від 17.10.2012 група "Рілля" включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці. До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав'яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви.
Вказаним переліком затверджено види земельних угідь, проте не встановлено заборони щодо передачі земельних ділянок групи "рілля" в оренду для сінокосіння.
Також слід врахувати, що у п.7 довідки відділу Держгеокадастру у Брусилівському районі про надання дозволу на складання документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки у користування вказано лише орієнтовний склад угідь. У п.12 вказаної довідки зазначено, що бажана земельна ділянка відповідає схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель (а.с.40-41).
Посилання відповідача на порушення принципу забезпечення раціонального використання та охорони земель також не приймається до уваги з огляду на наступне.
Згідно із ст.164 ЗК України порядок охорони земель встановлюється законом
Відповідно до ст.22 Закону України "Про охорону земель" від 19.06.2003 № 962-IV (далі - Закон № 962-IV) система заходів у галузі охорони земель включає: державну комплексну систему спостережень; розробку загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм використання та охорони земель, документації із землеустрою в галузі охорони земель; створення екологічної мережі; здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель; економічне стимулювання впровадження заходів щодо охорони та використання земель і підвищення родючості ґрунтів; стандартизацію і нормування.
У галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів встановлюються такі нормативи: гранично допустимого забруднення ґрунтів; якісного стану ґрунтів; оптимального співвідношення земельних угідь; показників деградації земель та ґрунтів. Нормативи в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів встановлює Кабінет Міністрів України (ст.30 Закону № 962-IV).
Нормативи оптимального співвідношення земельних угідь встановлюються для запобігання надмірному антропогенному впливу на них, у тому числі надмірній розораності сільськогосподарських угідь. До нормативів оптимального співвідношення земельних угідь належать: оптимальне співвідношення земель сільськогосподарського, природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного, рекреаційного призначення, а також земель лісового та водного фондів; оптимальне співвідношення ріллі та багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ, а також земель під полезахисними лісосмугами в агроландшафтах (ст.33 Закону № 962-IV).
Відповідно до ч.1 ст.186 ЗК України схема землеустрою і техніко-економічне обґрунтування використання та охорони земель району затверджуються районною радою.
Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель села, селища, міста затверджуються відповідною сільською, селищною або міською радою.
В ході розгляду справи відповідачем не надано схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель чи документації із землеустрою в галузі охорони земель, де розміщена бажана земельна ділянка, не доведено невідповідність місця розташування даної земельної ділянки вимогам таких схем чи нормативам в галузі охорони земель, тобто відсутні підстави вважати, що передача даної земельної ділянки в оренду позивачу для сінокосіння порушить принцип забезпечення раціонального використання та охорони земель.
З огляду на викладені положення ЗК України, безпідставними є посилання ГУ Держгеокадастру у Житомирській області на те, що спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення, не може бути передана для сінокосіння, оскільки така передача не суперечить вимогам ч.5 ст. 20 та ст.34 ЗК України щодо меж користування землями сільськогосподарського призначення певного виду.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою ОСОБА_4 для сінокосіння орієнтовною площею 40,1951 га на території Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області, оформлену листом №Г-13199/0-74/6-18 від 09.01.2018.
Щодо позовної вимоги позивача зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл згідно клопотання від 04.09.2017 на виготовлення проекту землеустрою для сінокосіння ділянки орієнтовною площею 40,1951 га, яка розташована за межами населених пунктів Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області, суд зазначає наступне.
Представником відповідача в судовому засіданні надано лист №2/309-18-0.22 від 21.03.2018, відповідно до якого повідомляється щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2. У вищевказаному листі вказано, що 27.02.2018 було надано довідку, в якій зазначено, що вищезазначена земельна ділянка знаходиться в оренді відповідно до договору між Брусилівською РДА. Також роз'яснено, що у зв'язку з тим, що стороною укладення договору була Брусилівська РДА, а не відділ у Брусилівському районі примірник договору оренди землі відсутній.
Крім того, зазначено що відповідно до Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі запис про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2, яка розташована на території Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області відсутні (а.с.60).
Також, в матеріалах справи містяться листи від Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області №02-44/42 від 19.12.2017, Відділу економічного розвитку і торгівлі Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області №5 від 20.12.2017 та відділу у Брусилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №31-6-0.22-146/102-17 у яких ОСОБА_1 повідомлено, зокрема, про те, що земельна ділянка площею 40,1951 га кадастровий номер НОМЕР_2 не передавалась в оренду та договори оренди на вказану земельну ділянку не реєструвались (а.с.48-51).
З огляду на викладене та у зв'язку з тим, що представником відповідача, окрім вищевказаної довідки, не надано жодних доказів на підтвердження існуючих договорів оренди щодо земельної ділянки площею 40,1951 га кадастровий номер НОМЕР_2, суд не приймає до уваги твердження представника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови у наданні дозволу згідно клопотання від 04.09.2017 на виготовлення проекту землеустрою для сінокосіння ділянки, у зв'язку з існуванням договорів оренди на вказану земельну ділянку.
Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.
Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчий, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.
Як вбачається з матеріалів справи, саме по собі судове рішення про визнання відмови у наданні дозволу протиправною не відновлює порушеного права позивача на прийняття відповідачем вмотивованого рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а породжує додаткові спори.
Варто вказати, що Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 по справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння, орієнтовною площею 40,1951 га із земель запасу, яка розташована за межами населених пунктів Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області на підставі поданого ним клопотання та пакету документів, оскільки будь-яких перешкод для надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, крім тих, які вже розглянуті судом, відповідачем не зазначено та судом не встановлено.
Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.
Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням постанови в даній справі.
Щодо стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до Державного бюджету судового збору, суд зазначає наступне.
Зі змісту ст. 139 КАС України вбачається, що розподілу підлягають документально підтверджені судові витрати. Вказана стаття не передбачає розподілу (стягнення) судових витрат, які не були здійснені, а також порядку стягнення судових витрат у вигляді судового збору з відповідача в дохід Державного бюджету пропорційно до задоволеної або відхиленої частини вимог, якщо позивача звільнено від сплати судового збору.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення даної вимоги.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо надання дозволу ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою, яка викладена у листі №Г-13199/0-74/6-18 від 09.01.2018.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області (м.Житомир, вул.Довженка,45, код ЄДРПОУ 39765513) надати дозвіл ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння орієнтовною площею 40,1951 га із земель запасу, яка розташована за межами населених пунктів Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.А.Шуляк
Повне судове рішення складене 30 березня 2018 року