26 березня 2018 року м.Житомир справа № 806/714/18
категорія 10.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Капинос О.В.,
секретар судового засідання Недашківська Н.В. ,
за участю: представника відповідача Панасюка В.М. ,
представника третьої особи Іваненка М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Житомирский обласний військовий комісаріат про визнання незаконним та скасування висновку, зобов'язання прийняти рішення щодо призначення та виплатити одноразової грошової допомоги,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
-визнати незаконним та скасувати висновок комісії Міністерства оборони України (п.89 Протоколу №102 від 29.09.2017) про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, у зв"язку із встановленням ІІІ групи інвалідності з 11.04.2017, внаслідок захворювання пов"язаного із захистом Батьківщини, під час виконання військового обов"язку;
- зобов"язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення йому, як інваліду ІІІ групи, одноразової грошової допомоги та виплатити в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму на момент встановлення ІІІ групи інвалідності, а саме з 11.04.2017, у відповідності до ч.2 ст.16 Закону України №2011-ХІІ.
В обґрунтування позову зазначає, що під час огляду МСЕК від 18.03.2015, йому встановлено 20% втрати працездатності без встановлення інвалідності, у зв"язку з отриманим вогнепальним пораненням, пов"язаним із захистом Батьківщини, та була виплачена допомога в сумі 17052,00 грн. Згідно довідки до акту огляду МСЕК №783312, при первинному огляді встановлено ІІІ групу інвалідності загального захворювання з 21.03.2017 до 01.04.2018. При повторному огляді, МСЕК встановлено ІІІ групу інвалідності з 11.04.2017 до 01.05.2020, травма, захворювання, так, пов"язані з захистом Батьківщини. Рішенням комісії МОУ, оформленого протоколом від 29.09.2017 № 102 йому було відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки ІІІ група інвалідності йому встановлена понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності. Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки з 11.04.2017 він набув право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, відповідно до ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Ухвалою від 02.03.2018 відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання на 26.03.2018 11:30.
Позивач в судове засідання не з"явився, у позові просив справу розглядати без його участі.
Представник відповідача в судове засідання з"явився, просив у задоволенні позову відмовити з підстав, зазначених у письмовому відзиві. В обґрунтування відзиву зазначив, що п.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв"язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Зазначає, що аналогічні норми містить Постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, якою затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. Позивачу група інвалідності встановлена понад дворічний термін після встановлення ступеня працездатності. Допомога у зв"язку з встановленням 20% втрати працездатності виплачена, а тому підстав для виплати одноразової грошової допомоги немає.
Представник третьої особи в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у письмових поясненнях. Пояснив, що оскільки позивачу встановлена ІІІ група інвалідності понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності (18.03.2015 - 11.04.2017) підстав для здійснення доплати одноразової грошової допомоги не має.
Протокольною ухвалою суду від 26.03.2018 здійснено заміну третьої особи з Житомирського об"єднаного військового комісаріату на Житомирський обласний військовий комісаріат.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач проходив військову службу в Збройних Силах України, звільнений наказом командира 30 окремої гвардійської механізованої бригади від 10.03.2015 за призовом по час мобілізації в запас та згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.03.2015 №67 (по стройовій частині), виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (а.с.17).
Як вбачається з матеріалів справи, під час огляду МСЕК від 18.03.2015 позивачу було встановлено 20% втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення, пов"язаного з виконанням обов"язків військової служби, у зв"язку з цим, виплачена допомога в сумі 17052,00 грн. Сторонам вказаний факт не заперечується.
Відповідно до довідки МСЕК від 21.03.2017 №783312, під час первинного огляду, ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності внаслідок загального захворювання, з 21.03.2017 по 01.04.2018.(а.с.20)
При повторному огляді, відповідно до довідки МСЕК від 21.04.2017 №782370, ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з 11.04.2017, внаслідок травми, захворювання, пов"язаного з захистом Батьківщини. (а.с.21)
03.05.2017 позивач звернувся до Олевського районного військового комісаріату із заявою з проханням виплатити одноразову грошову допомогу у зв"язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання пов"язаного із захистом Батьківщини, яка була скерована спочатку до Житомирського обласного військового комісаріату, а в подальшому до Міністерства оборони України (а.с. 22).
Згідно з рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладеного в п. 89 протоколу №102 від 29.09.2017, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги посилаючись на те, що ч.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п.8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 у разі зміни групи інвалідності, доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. ОСОБА_1 ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов"язаної із захистом Батьківщини, встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня працездатності. Допомога у зв"язку з встановленням 20% втрати працездатності виплачена в сумі 17052,00 грн. (а.с.24)
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до ст.41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.
Згідно з ч.1 ст.3 Закону №2011- ХІІ дія даного Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Частиною 1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011- ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Тобто, Закон пов"язує право на отримання одноразової допомоги з настанням певних обставин, а саме: у разі загибелі, у разі встановлення інвалідності, у разі встановлення ступеня втрати працездатності.
Відповідно до ч.2 ст.16 Закону №2011- ХІІ встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п.7 отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.
Разом з цим, відповідно до ч. 4 ст. 16-3 цього Закону (в редакції Закону на час виникнення спірних правовідносин), якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Окрім того, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що додається (далі - Порядок №975).
Згідно п. 8 Порядку №975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
З огляду на викладене, законодавством України передбачено право військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.
Матеріали справи свідчать, що позивачу за наслідками первинного огляду від 18.03.2015 встановлено 20% втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення, пов"язаного з виконанням обов"язків військової служби, у зв"язку з цим, виплачена допомога в сумі 17052,00 грн. Таким чином, позивач скористався своїм правом на отримання одноразової допомоги у випадку часткової втрати працездатності, передбаченим ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Після спливу дворічного терміну, встановленого Законом, а саме: з 11.04.2017 за наслідками повторного огляду позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов"язаного з захистом Батьківщини.
Отже, позивачу групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності.
Таким чином, оскільки законодавство допускає можливість виплати грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності, однак право на отримання такої допомоги обмежено дворічним строком з моменту її первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, а тому суд відхиляє доводи позивача, що він набув відповідне право, оскільки між встановленням 20% втрати працездатності та встановленням ІІІ групи інвалідності минуло більше 2-х років.
Судне не приймає до уваги доводів позивача, в обґрунтування позовних вимог на те, що норми законодавства, які діяли на час встановлення йому ІІІ групи інвалідності, та які передбачають, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги з урахуванням раніше виплаченої суми здійснюється за умови, що зміна групи інвалідності відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності, не можуть на нього розповсюджуватись, оскільки позивач набув відповідного статусу ще на час дії норм, які не передбачали зазначені обмеження в часі, а тому незалежно від часу зміни групи інвалідності, він має право на отримання одноразової грошової допомоги, з урахуванням отриманої сум.
Так, редакція ч. 4 ст. 16-3 №2011- ХІІ як на час встановлення позивачу ступеня втрати працездатності, так і на час встановлення групи інвалідності, передбачає обмеження у виплаті різниці в розмірі одноразової допомоги дворічним терміном з моменту первинного встановлення або інвалідності, або ступеня втрати працездатності.
Окрім того, наведені у позовній заяві приклади правової позиції Верховного Суду України, викладені у постановах від 10.03.2015 у справі №21-563а14, суд відхиляє, оскільки вказані приклади правової позиції суду вищої інстанції стосуються порядку застосування положень ст.16 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", а не положень п.4 ст.16-3 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким урегульовано спірні правовідносини у даній справі.
За таких обставин, суд вважає, що оскільки зміна підстав для призначення позивачу одноразової допомоги відбулась після спливу дворічного строку, визначеного п.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п.8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, рішення відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу є правомірним.
У відповідності до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку відповідачем доведено правомірність дій щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги. У той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх позовних вимог.
З огляду на зазначене, приймаючи рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, в зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії відсутні.
Керуючись статтями 9,77,90,242-246,371 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
В задоволені позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , інд.код. НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (03168, м.Київ, Повітрофлоцький пр-т,6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання незаконним та скасування висновку, оформленого п.89 протоколу комісії від 29.09.2017 № 102, зобов'язання прийняти рішення щодо призначення та виплатити одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Капинос
Повне судове рішення складене 02 квітня 2018 року