27 березня 2018 року Справа № 804/8277/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіБоженко Наталії Василівни
за участі секретаря судового засіданняТрошина А.С
за участі:
предстаника позивача представника відповідача Антонова Д.К. Пашутова В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Начальника Військово-медичного клінічного центру Південного регіону Міністерства оборони України Кальчука Р.Д. про скасування в частині наказу, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Начальника Військово-медичного клінічного центру Південного регіону Міністерства оборони України Кальчука Р.Д., в якому, з урахуванням заяви від 09.02.2018 року про уточнення позовних вимог, просив скасувати пункт 1 наказу начальника Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 17.11.2017 року № 483 "Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення Військово-медичного клінічного центру Південного регіону полковником медичної служби ОСОБА_1 - командиром військової частини НОМЕР_1 ".
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що за результатами службового розслідування відповідач безпідставно дійшов висновку про порушення позивачем вимог ст.ст. 11, 12, 40, 216 Статуту внутрішньої служби України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, яке полягає в самовільному залишенні ВМКЦ ПР, без дозволу безпосереднього начальника, оскільки позивачем було подано рапорт. Також позивач зазначає про порушення його прав під час проведення службового розслідування.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду від 26.12.2017 року розгляд справи № 804/8277/17 було відкладено на 16.01.2018 року, у зв'язку з неявкою учасників справи в судове засідання, щодо яких немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
15 січня 2018 року від відповідача надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому було зазначено, що наказ начальника ВМКЦ ПР від 13.11.2017 року № 480 «Про госпіталізацію командира військової частини НОМЕР_1 полковника м/с ОСОБА_1 для проходження диспансеризації» відповідає вимогам чинного законодавства України. Факт порушення позивачем службової дисципліни, яке проявилось в залишенні військової частини або місця служби без дозволу начальника, належним чином підтверджується матеріалами службового розслідування. Наказ № 483 від 17.11.2017 року винесений правомірно.
В судовому засіданні призначеному на 16.01.2018 року, оголошено перерву до 08.02.2018 року для виклику позивача.
В судовому засіданні призначеному на 08.02.2018 року, оголошено перерву до 15.02.2018 року для допиту свідків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 року судовий розгляд справи № 804/8277/17 призначено в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 15.02.2018 року в судове засідання призначене на 27.02.2018 року викликано свідків для допиту.
22 лютого 2018 року, на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій було підтримано позицію викладену в адміністративному позові та зазначено, що ОСОБА_1 пройшов Військово-лікарську комісію, що є також поглибленим медичним обстеженням та відповідно до постанови ВЛК ВМКЦ ПР від 30.03.2017 року № 659 є придатним до військової служби, а законних підстав для диспансеризації позивача начальником ВМКЦ ПР ОСОБА_2 - не вбачалось.
В судовому засіданні призначеному на 27.02.2018 року були допитані свідки та оголошено перерву до 27.03.2018 року.
Від представника відповідача 12.03.2018 року - начальника Військово-медичного клінічного центру Південного регіону Міністерства оборони України Кальчука Р.Д. надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких було підтримано позицію викладену у відзиві на адміністративний позов та зазначено про правомірність наказу від 17.11.2017 року №483.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та у відповіді на відзив відповідача, просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував, посилаючись на письмовий відзив та на заперечення на відповідь на відзив, що містяться в матеріалах справи, у зв'язку з чим в задоволенні адміністративного позову просив відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Відповідно до розпорядження тимчасово виконуючого обов'язки начальника Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 10.11.2017 року №5575 командира військової частини НОМЕР_1 полковника м/с ОСОБА_1 зобов'язано прибути до ВМКЦ ПР 13.11.2017 року для проведення бесіди та проходження військово-лікарської комісії на предмет придатності до військової служби.
13 листопада 2017 року полковник м/с ОСОБА_1 прибув до ВМКЦ ПР, про що свідчить відмітка в посвідченні про відрядження.
Начальником ВМКЦ ПР видано накази від 13.11.2017 року № 480 «Про госпіталізацію командира військової частини НОМЕР_1 полковника м/с ОСОБА_1 для проходження диспансеризації» та від 14.11.2017 року № 242 (по стройовій частині), відповідно до яких полковник м/с ОСОБА_1 вважався таким, що 13.11.2017 прибув у відрядження та з 14.11.2017 року госпіталізований в кардіологічне відділення кардіологічної клініки ВМКЦ ПР.
Відповідно до Положення про військову частину НОМЕР_1 , військова частина НОМЕР_1 підпорядковується ВМКЦ ПР, полковник м/с ОСОБА_1 з 13.11.2017 року і на час відрядження був зарахований до Книги обліку тимчасово відсутнього та тимчасово прибулого до ВМКЦ ПР особового складу, тобто - до перемінного складу ВМКЦ ПР.
З пояснень наданих позивачем під час судового засідання та письмових пояснень, що містяться в матеріалах справи у формі рапортів вбачається, що 14.11.2017 року позивач просить виписати його з кардіологічного відділення по закінченню проходження диспансеризації. У цей же день по телефону, а також іншим рапортом позивач доповів Начальнику ВМКЦ ПР про виконання наказу № 480 від 13.11.2017 року, а також про те що, після виконання наказу останній відбуває до постійного місця несення служби в м. Дніпро для виконання своїх службових обов'язків командира в/ч НОМЕР_1 , який було зареєстровано 15.11.2017 року. Як зазначає позивач, ніяких вказівок від начальника ВМКЦ ПР не надійшло.
Після чого позивач вибув з ВМКЦ ПР (м. Одеса) та 15.11.2017 року прибув до місця несення служби до в/ч НОМЕР_1 м. Дніпро, що підтверджується посвідченням про відрядження від 10.11.2017 року № 127.
15 листопада 2017 року начальником Військово-медичного клінічного центру Південного регіону Кальчук Р.Д. видано наказ №482 "Про призначення розслідування по факту самовільного залишення кардіологічного відділення кардіологічної клініки полковником медичної служби ОСОБА_1 - командиром військової частини НОМЕР_1 ", оскільки 14 листопада 2017 року без дозволу начальника відділення та чергового лікаря самовільно залишив кардіологічне відділення.
За фактом самовільного залишення позивачем Військово-медичного клінічного центру Південного регіону проведено службове розслідування з 15.11.2017 року по 17.11.2017 року, за результатами якого винесено наказ від 17.11.2017 року № 483 "Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення Військово-медичного клінічного центру Південного регіону полковником медичної служби ОСОБА_1 - командиром військової частини НОМЕР_1 ", згідно з пунктом 1 якого, за порушення вимог статей 11, 12, 40, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, самовільне залишення ВМКЦ ПР, убуття за межі гарнізону без дозволу безпосереднього начальника, накладено на полковника медичної служби ОСОБА_3 , командира військової частини НОМЕР_1 дисциплінарне стягнення - "сувора догана".
Правомірність прийняття пункту 1 наказу начальника Віськово-медичного клінічного центру Південного регіону від 17.11.2017 року № 483 "Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення Військово-медичного клінічного центру Південного регіону полковником медичної служби Кузьменком Віктором Івановичем - командиром військової частини НОМЕР_1 " є предметом розгляду даної адміністративної справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно статті 65 Конституції України та частини 1 статі 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У правовому відношенні військова служба являє собою систему правових норм, що регламентують права, обов'язки, обмеження, заборони та відповідальність військовослужбовців, проходження ними військової служби, порядок виникнення та припинення військово-службових правовідносин.
Статути Збройних Сил України - це зведення законів військової служби, на основі яких проходять повсякденне життя, виховання, навчання, бойова діяльність військ.
12 статтею Статуту внутрішньої служби ЗСУ зобов'язано про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та що зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
Статтею 40 Статуту внутрішньої служби ЗСУ зобов'язано військовослужбовців, зокрема, самостійно відрекомендовуються своєму безпосередньому начальникові у разі: відбуття чи повернення з відрядження, відпустки або лікування.
Статтею 216 Статут внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що військовослужбовці строкової служби у вільний від занять та робіт час мають право вільно переміщатися по території військової частини, а під час звільнення - і в межах гарнізону. Виїзд офіцерів, прапорщиків (мічманів), військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом, за межі гарнізону здійснюється з дозволу командира військової частини. Виїзд військовослужбовців строкової служби за межі гарнізону (за винятком випадків відбуття у відпустку або відрядження) забороняється.
Дані норми закріпляють обов'язок військовослужбовця вчасно повідомити безпосереднього начальника про все, що стосується виконання ним службових обов'язків.
Щодо військової дисципліни, то обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень врегульовані Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут) та Законом України «Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-XIV(далі - Статут внутрішньої служби).
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут.
Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Дія Дисциплінарного статуту поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Національну гвардію України та інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Згідно зі статтею 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції та законів України, військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Статтею 45 Дисциплінарного статуту встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
За приписами ст.68 Дисциплінарного статуту визначено, що на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.
Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-95 Дисциплінарного статуту.
Згідно з ст.83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Відповідно до ст.84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Згідно з ст.85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).
Пунктами 2.2., 2.3 Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.03.2004 року №82 (чинної на момент виникнення правовідносин, далі - Інструкція № 2) визначено, що посадові особи Збройних Сил України зобов'язані надавати правдиві письмові пояснення по суті предмета розслідування та поставлених їм питань, пред'являти відповідні документи чи матеріали.
Особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право давати усні та письмові пояснення, робити заяви, подавати документи і порушувати клопотання про витребування та залучення нових документів, опитування відповідних осіб, проведення додаткових ревізій.
У разі відмови надати пояснення військовослужбовцем, стосовно якого проводиться службове розслідування, посадовою особою, що його проводить, складається відповідна довідка. Зміст такої довідки засвідчується підписами двох свідків цього факту.
Відповідно до п.3 Інструкції №82 розслідуванням повинно бути встановлено: наявність чи відсутність події, з приводу якої було призначено розслідування, та її обставини (час, місце) і наслідки; осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли шкідливим наслідкам або створювали загрозу для їх спричинення; наявність причинного зв'язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями військовослужбовця; конкретні неправомірні дії військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; вимоги чинного законодавства чи інших нормативно-правових актів та керівних документів, які було порушено; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення; форму вини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до скоєного; умови та причини, що сприяли правопорушенню; чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов'язків.
Пунктом 4.1 Інструкції №82 встановлено, зокрема, що за результатами службового розслідування складається акт.
Так, за результатами службового розслідування складений акт та в ході проведення службового розслідування встановлено, що 14.11.2017 року 07.40 на полковника м/с ОСОБА_1 встановленим порядком була оформлена медична карта стаціонарного хворого № 16581 з госпіталізацією до кардіологічного відділення кардіологічної клініки.
3 пояснень чергової медичної сестри кардіологічного відділення молодшого сержанта ОСОБА_4 встановлено, що полковник м/с ОСОБА_1 14.11.2017 року близько 16:00 год. вийшов із своєї палати, віддав ключі від палати черговій медичній сестрі кардіологічного відділення, при цьому сказав, що повернеться зранку.
З пояснень ординатора кардіоревматологічне відділення майора ОСОБА_5 встановлено, що під час чергування відповідальним терапевтом близько 18:30 год. 14.11.2017 року здійснювала обхід терапевтичних відділень. За доповіддю чергової медичної сестри кардіологічного відділення молодшого сержанта ОСОБА_4 всі хворі знаходяться у відділенні.
З пояснень старшого ординатора кардіологічного відділення кардіологічної клініки працівника ЗС України ОСОБА_6 встановлено, що при прибутті на роботу в 08:30 год. 15.11.2017 року знайшла у себе на робочому столі рапорт полковника м/с ОСОБА_1 від 14.11.2017 року на ім'я начальника кардіологічного відділення про виписку його з кардіологічного відділення по закінченню проходження диспансеризації. Рапорт був наданий начальнику кардіологічного відділення.
З пояснень начальника кардіологічного відділення кардіологічної клініки полковника м/с Медяника Ю.С. встановлено: під час проведення наради в 09.00 15.11.2017 року отримав доповідь від чергової медичної сестри молодшого сержанта ОСОБА_4 про відсутність в відділенні полковника м/с ОСОБА_1 про що, ним було надано доповідь начальнику кардіологічної клініки та заступнику начальника центру з медичної частини-начальнику частини.
З пояснень начальника кардіологічної клініки полковника м/с Селіванова В.В. встановлено: в 09.30 15.11.2017 року дізнався про самовільне залишення кардаологічного відділення полковником м/с ОСОБА_1 від начальника кардіологічного відділення кардіологічної клініки полковника м/с Медянка Ю.С.
З пояснень ТВО головного терапевта (регіону) полковника м/с Школяренко А.П. встановлено: про відсутність в кардіологічному відділенні полковника м/с ОСОБА_1 дізнався в 09.40 15.11.2017 року. Ознайомившись з рапортом полковника м/с Кузьменка щодо прохання про виписку його з кардіологічного відділення по закінченню проходження диспансеризації. Особисто зателефонував йому та запросив у відділення, але він сказав, що поїхав до постійного місця проходження служби.
В зв'язку з відсутністю в лікувальному відділенні під час перебування на стаціонарному лікуванні 15.11.2017 року полковника м/с ОСОБА_1 було виписано за порушення госпітального режиму: самовільне залишення і госпіталю і незакінчене обстеження, про що було видано наказ начальника ВМКЦПР від 15.11.2017року №243.
Службовим розслідуванням було встановлено, що полковник м/с ОСОБА_1 , умисно, під час перебування у відрядженні у ВМКЦ ПР, в порушення вимог, статей 11, 12, 40 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, які зобов'язують військовослужбовців свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, доповідати своєму безпосередньому начальникові, а також статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в 16.00 14.11.2017 самовільно залишив ВМКЦ ПР та в порушення вимог 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України убув за межі гарнізону без дозволу безпосереднього начальника.
Згідно з п.4.3 Інструкції №82 після підписання акт службового розслідування подається на розгляд посадовій особі, яка призначила розслідування. До акта додаються всі матеріали розслідування.
Посадова особа, яка призначала службове розслідування, проводить бесіду з військовослужбовцем, стосовно якого воно проводилось.
За результатами бесіди оформляється аркуш бесіди із зазначенням дати її проведення, а також заперечень, прохань (побажань) особи, стосовно якої проведено службове розслідування. Аркуш бесіди підписується особою, яка проводила бесіду, військовослужбовцем, з яким вона проводилась, присутніми посадовими особами та його безпосереднім начальником.
15 листопада 2017 року позивача було повідомлено про розпорядження начальника ВМКЦ ПР від 15.11.2017 року № 5649 про необхідність прибути 16.11.2017 року до ВМКЦ ПР м. Одеса для бесіди.
16 листопада 2017 позивач прибув до ВМКЦ ПР м. Одеси на бесіду, що підтверджується посвідченням про відрядження від 16.11.2017 року № 131.
З матеріалів справи вбачається, що 17 листопада 2017 року з позивачем була проведена бесіда щодо обставин залишення кардіологічного центру 14.11.2017 року, що підтверджується копією аркушу бесіди від 17.11.2017 року.
Таким чином, порушення Інструкції №82 відповідачем не вбачається.
У статті 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зазначено, що якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Статтею 88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України встановлено, що військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.
Згідно з ст.ст. 97, 98 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Оголошувати про дисциплінарні стягнення командирам у присутності підлеглих заборонено. Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.
Так, під час судового розгляду справи були допитані свідки, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , які надали пояснення аналогічні тим, які були наданні під час службового розслідування. Також згідно пояснень свідка - заступника начальника оперативно-медичного відділу ОСОБА_7 вбачається, що позивач самовільно залишив лікувальний заклад, залишивши рапорт на столі в ординаторській, тоді як повинен був отримати дозвіл начальника, що зроблено ОСОБА_1 не було. У зв'язку з чим в діях позивача вбачається порушення Статуту внутрішньої служби ЗСУ та Дисциплінарного статуту ЗСУ.
Суд, звертає увагу на наступне, що 14.11.2017 року позивачем дійсно було подано рапорт про виконання наказу про проходження диспансеризації, проте факт подання рапорту за тим порядком, що було обрано позивачем, не може вважатись належним, оскільки рапорт було подано всупереч вимогам Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженого наказом начальника генерального штабу від 07.04.2017 року № 124 та залишено на столі в ординаторській кардіологічного відділення та як встановлено матеріалами службового розслідування, позивачем було порушено вимоги ст. 40 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, якою прямо зазначається вимога про те, що військовослужбовці самостійно відрекомендовуються своєму безпосередньому начальнику не тільки у разі прибуття на лікування (що було виконане позивачем), але й про відбуття з нього. Інших належних доказів самостійного відрекомендовування своєму безпосередньому начальникові про вибуття до суду не надано.
Отже, позивач ОСОБА_1 під час перебування у відрядженні у ВМКЦ ПР убув за межі гарнізону без дозволу безпосереднього начальника.
Підставами для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності визначеними статтею 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, є невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.
Дисциплінарна відповідальність, військовослужбовців настає, за правопорушення, які пов'язані з виконанням службових обов'язків.
Тому, для притягнення до дисциплінарної відповідальності достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення. Вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка вирішує питання про його накладення.
Відповідно до норм ч. 3 ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
З огляду на наведене, суд вважає, що за результатами службового розслідування ОСОБА_1 правомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення «Сувора догана» за порушення вимог ст.ст. 11, 12, 40, 216 Статуту внутрішньої служби України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, яке полягає в убутті за межі гарнізону без дозволу безпосереднього начальника.
Таким чином, суд дійшов висновку, що пункт 1 наказу начальника Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 17.11.2017 року № 483 "Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення Військово-медичного клінічного центру Південного регіону полковником медичної служби ОСОБА_1 - командиром військової частини НОМЕР_1 " є правомірним та скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи сукупність викладених вище обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з відмовою в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, судові витрати не стягуються.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Начальника Військово-медичного клінічного центру Південного регіону Міністерства оборони України Кальчука Р.Д. про скасування в частині наказу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 02 квітня 2018 року.
Суддя Н.В. Боженко