ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.04.2018Справа № 910/1328/18
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»
(м. Київ)
До Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (м. Київ)
Про стягнення 9839,91 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не викликались
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім"про стягнення 9 839,91 грн. страхового відшкодування. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого позивачем в порядку статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.18. відкрито провадження у справі № 910/1328/18 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено учасникам господарського процесу строки для надання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
23.02.18. відповідачем через відділ діловодства суду подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
09.03.17. між позивачем (Страховиком) та ТОВ «Порше Лізинг Україна» (Страхувальником, Вигодонабувачем) укладено Договір добровільного комплексного страхування наземного транспорту, цивільної відповідальності власників наземного транспорту та від нещасного випадку на транспорті № пл71179ак7ф (Договір), відповідно до якого страховик прийняв під страховий захист автомобіль марки Audi, д.р.н. НОМЕР_1.
Відповідно до розділу 4 договору предметом договору страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням ТЗ.
08.08.17. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась в м. Дніпро на вул. Велика Діївська, 40-Д, автомобіль марки Audi, д.р.н. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження. Дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм автомобіля марки БАЗ, д.р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.11.17. в адміністративній справі № 3/205/2323/17.
Ремонтною калькуляцією № 1.003.17.0 від 09.08.17. зробленою системою AUDATEX вартість ремонту автомобіля марки Audi, д.р.н. НОМЕР_1 склала 9839,91 грн.
Приватним підприємством «Аеліта Моторс» (яке є платником ПДВ у відповідності до наданого позивачем витягу з особистого кабінету на сайті Державної фіскальної служби України) було виставлено рахунок № 818 від 08.08.17. за ремонт автомобіля марки Audi, д.р.н. НОМЕР_1 в сумі 9839,91 грн.
На підставі страхового акту № АХА2222405 від 09.08.17. позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 9839,91 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 360064 від 10.08.17. на вказану суму, яку сплачено на рахунок ПП «Аеліта Моторс».
При цьому, на противагу твердженням відповідача, вказане платіжне доручення підтверджує факт сплати позивачем грошових коштів в сумі 9839,91 грн.
За приписами ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України (ЦК України) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон).
Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
За статтями 9, 22-31, 35, 36 Закону настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий, чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Пунктом 36.4 статті 36 Закону передбачено право страховика у разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна.
З полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/2204242 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки БАЗ, д.р.н. НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, застрахований у відповідача.
За вказаним Полісом франшиза становить 0,00 грн., ліміт відповідальності страховика 100 000,00 грн. за шкоду заподіяну майну.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються не тільки приписами Закону України "Про страхування", умовами договору добровільного страхування, а також загальними нормами цивільного законодавства та спеціальними нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", за змістом якого обсяг відповідальності страховика, що виник за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є обмеженим лімітом відповідальності, зазначеним в полісі, і розраховується з урахуванням зносу деталей, замінених у процесі відновлення транспортного засобу та завжди зменшується на суму франшизи. Крім цього, якщо сума, що відповідає розміру оціненої шкоди з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи, то воно зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.
Системний аналіз положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" дає підстави для висновку, що у момент укладення договору обов'язкового страхування відповідальності страховик приймає на себе зобов'язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди на умовах, визначених саме цим законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно з ч. 2 ст. 512 та ст. 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, обмеження законом обсягу відповідальності страховика цивільно-правової відповідальності не порушує право на відшкодування фактичних витрат особи, яка здійснила страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування майна, адже це право може бути реалізоване шляхом подання позову до винної особи про відшкодування здійснених на відновлення пошкодженого майна витрат в частині, яка є предметом спору в цій справі, та яку у відповідності до спеціального законодавства страховик цивільно-правової відповідальності відшкодовувати не зобов'язаний (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.06.2014 №6-49цс14 та від 02.12.2015 №6-691цс15).
Тож сама по собі виплата позивачем страхового відшкодування за договором добровільного страхування без урахування фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу не має наслідком автоматичного виникнення у страховика за договором обов'язкового страхування обов'язку відшкодувати виплачену суму, якщо така розрахована без урахування фізичного зносу транспортного засобу.
Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України; якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ).
Враховуючи те, що позивач сплатив страхове відшкодування в розмірі 9839,91 грн. на рахунок ПП «Аеліта Моторс» (яке є платником ПДВ), розмір страхового відшкодування, на противагу твердженням відповідача, не зменшується на розмір податку на додану вартість.
За змістом п.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до п.9 ч.2 ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Норма ч.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку станція технічного обслуговування чи акту виконаних робіт.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 30.01.2018р. Верховного суду по справі № 910/12500/17.
Суд зазначає, що фактично проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбачених Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом №142/5/2092 від 24.11.2003р. Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003р. за №1074/8395.
Відповідно до п.7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісного транспортного засобу, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових колісних транспортних засобів виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів.
Згідно з п.1.6 вищеназваної Методики строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.
Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля Audi, д.р.н. НОМЕР_1, вбачається, що роком випуску автомобіля є 2016 р., а отже, на момент дорожньо-транспортної пригоди строк його експлуатації не перевищував строку, встановленого у п.7.38 Методики.
Судом також враховано, що у п.7.39 вищезазначеної Методики наведені винятки стосовно використання зазначених у п.7.38 Методики вимог, однак доказів існування вказаних обставин матеріали справи не містять.
Згідно з листом Верховного Суду України від 19.07.11. "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування", визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди, як правило, виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварозначної експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Отже, ні нормами законодавства про страхування, ні договором страхування, укладеним між позивачем та страхувальником, не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням виключно звіту суб'єкта оціночної діяльності, а тому, правомірним є визначення позивачем розміру страхового відшкодування на підставі ремонтної калькуляції № 1.003.17.0 від 09.08.17. зробленою системою AUDATEX та рахунку № 818 від 08.08.17.
Крім того, жодних заперечень чи скарг від Страхувальника не надходило, отже сума, визначена позивачем, була прийнята та погоджена Страхувальником.
Вказане спростовує доводи відповідача про відсутність підстав для задоволення позову за відсутності звіту суб'єкта оціночної діяльності.
Враховуючи те, що до страховика переходить право вимоги в межах фактичних витрат, які пов'язані з відновленням транспортного засобу з урахуванням франшизи, то, судом встановлено, що позивач набув право зворотної вимоги до відповідача у сумі 9839,91 грн.
Посилання відповідача на «потакання діям позивачів з боку суду» та «ганебне відношення страхових компаній до вимог ГПК України про надання належних доказів» є його міркуваннями стосовно обставин, які не є предметом розгляду судової справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 1 762 грн. покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (04053, м. Київ, вул. Артема, б. 37-41; ідентифікаційний код 25201716) на користь на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; ідентифікаційний код 20474912) 9839 (дев'ять тисяч вісімсот тридцять дев'ять) грн. 91 коп. страхового відшкодування, 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко