463/1382/18
2/463/1206/18
про забезпечення позову
29 березня 2018 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Стрепка Н.Л.
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданніу м. Львові заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про розподіл земельної ділянки та визначення порядку користування земельною ділянкою, -
15 березня 2018 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору про розподіл земельної ділянки площею 0,10 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Визвольна, 23, укладеного між ним та відповідачем ОСОБА_3 21 квітня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №412; визначення порядку користування земельною ділянкою площею 0,10 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Визвольна, 23.
Разом з позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,678 га, кадастровий №4610137200:07:013:0116, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Визвольна, 23 та належить ОСОБА_3, однак така була повернута позивачу ухвалою суду від 16 березня 2018 року.
27 березня 2018 року позивачем повторно подано заяву про забезпечення позову, якою просить накласти арешт на земельну ділянку, площею 0,678 га, кадастровий №4610137200:07:013:0116, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Визвольна, 23 та належить ОСОБА_3.
Подану заяву мотивує тим, що 21 квітня 2016 року між ним та відповідачем укладено договір про поділ земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_3 набула право власності на земельну ділянку площею 0,0678 га, кадастровий номер 4610137200:07:013:0116, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Визвольна, 23. Відповідно до даного договору позивач ОСОБА_2 набув у власність земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200:07:013:0117, площею 0,0322 га на вул. Визвольній, 23 у м. Львові. Вказує, що даний правочин був укладений під впливом обману, зокрема, в частині істотних умов договору, внаслідок чого він погодився на нерівноцінний поділ земельних ділянок та уклав договір на невигідних для себе умовах. Крім того, вказує, що йому стало відомо, що відповідач ОСОБА_3 вживає заходів для відчуження предмета спору, що в майбутньому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду. У зв'язку з наведеним, просить задовольнити заяву про забезпечення позову.
Оглянувши матеріали справи та заяви про забезпечення позову, приходжу до наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пункт 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначає, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_5 проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до п. 4 постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, його метою є хоча і негайні, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
З матеріалів позову та заяви про забезпечення позову вбачається, що предметом спору є визнання недійсним договору про розподіл земельної ділянки площею 0,10 га, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Визвольна, 23, укладеного між сторонами 21 квітня 2016 року, а також визначення порядку користування вказаною земельною ділянкою.
Як вбачається із матеріалів заяви про забезпечення позову, позивач ОСОБА_2 просить накласти арешт на земельну ділянку, площею 0,678 га, кадастровий №4610137200:07:013:0116, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Визвольна, 23 та належить ОСОБА_3.
З врахуванням наведеного, а також беручи до уваги предмет позову, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до висновку, що заяву слід задовольнити та в забезпечення позову до вирішення судового спору накласти арешт на земельну ділянку, площею 0,678 га, кадастровий №4610137200:07:013:0116, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Визвольна, 23 та належить на праві приватної власності ОСОБА_3.
Як передбачено положеннями частини 7 статті 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.
Станом на час розгляд судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною 3 статті 154 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову - задовольнити.
Накласти арешт на земельну ділянку, площею 0,678 га, кадастровий №4610137200:07:013:0116, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 938728346101, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Визвольна, 23 та належить на праві приватної власності ОСОБА_3.
Дані стягувача: ОСОБА_2, місце проживання: 79067, м. Львів, вул. Визвольна, 23 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.
Дані боржника: ОСОБА_3, місце проживання: 79070, м. Львів, вул. Хоткевича, 30/48, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, тобто 29 березня 2018 року, та підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Виконання ухвали суду покласти на Личаківський відділ державної виконавчої служби м. Львів головного територіального управління юстиції у Львівській області (адреса: 79058, м. Львів, пр. В. Чорновола, 39).
Строк пред'явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову 3 (три) роки.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання до Апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала складена 29 березня 2018 року.
Суддя: Стрепко Н.Л.