№755/1009/18
№3/755/739/18
14 березня 2018 року суддя Дніпровського районного суду м. Києва Метелешко О.В., при секретарі Пальченку А.В., за участі захисника Мазур О.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в м. Києві про притягнення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Київської області, українця, громадянина України, працюючого водієм у ФГ «Добробут», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 045125, ОСОБА_3, 09 січня 2018 року о 06 годині 05 хвилин, керував автомобілем «ВАЗ 211540», д/н НОМЕР_1, у м. Києві по пр-ту Визволителів, 2, з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці; зіниці очей, що не реагують на світло; нечітка мова. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Захисник Мазур О.В. у судовому засіданні надала пояснення про те, що ОСОБА_3 з 22 лютого 2009 року знаходиться на диспансерному обліку з діагнозом - хронічний двобічний кохлеоневрит (запалення слухового нерва, найважча та безповоротна стадія - хронічна, яка, як правило, веде до повної втрати слуху), у зв'язку з чим, він практично не чув, що йому казали поліцейські, про що він їм повідомляв, що погано чує, проте, патрульні йому не повірили. ОСОБА_3 зрозумів по губах поліцейського, що останній пропонує йому проїхати до найближчого відділення амбулаторії та пройти тест та стан сп'яніння. ОСОБА_3 погодився, переставив свій автомобіль на заправку «КЛО» та в поліцейському автомобілі проїхав до Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія» за адресою: м. Київ, проспект Визволителів, 6, де пробув близько півгодини. Оскільки, ОСОБА_2 потрібно було встигнути на 08 годину 00 хвилин на роботу, а працює він на птахо-господарстві, що знаходиться у Баришівському районі Київської області, то він запитав у патрульного, чи можна пришвидшити процес, бо він може запізнитись на роботу, на що, останній йому відповів, щоб він просто відмовився проходити тест, відтак, він зможе одразу поїхати у своїх стравах та йому за це нічого не буде. Оскільки ОСОБА_3 достовірно знав, що він ніколи в житті не вживав ніяких наркотичних засобів і був впевнений, що поліцейський правильно склав протокол, адже він ніколи з цим не стикався, підписав його і вже тільки після підпису на протоколі про адміністративне правопорушення, коли йому вручили копію, він помітив, що саме написали поліцейські у протоколі. Після зауваження до поліцейського про те, що все написане неправда, бо ніяких ознак наркотичного сп'яніння у нього не було, поліцейські завірили його, що так завжди всі роблять і в суді йому віддадуть водійські права. Зокрема, зазначила, що в порушення всіх законодавчих актів, поліцейські, які складали протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2, шляхом обману та провокації вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого диспозицією ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, домоглись від напівглухої людини відмови від проходження у лікаря огляду на стан наркотичного сп'яніння, куди він власне приїхав зі своєї волі. Крім того, пояснила, що відповідно до сформованої позиції Європейського суду з прав людини, наявність державного інтересу, не можна використовувати в якості обґрунтування щодо використання доказів, отриманих у результаті поліцейської провокації, оскільки застосування таких доказів наражає обвинуваченого на ризик остаточно позбавитись справедливого судового розгляду із самого початку; внутрішньодержавне законодавство не повинно дозволяти використання доказів, отриманих в результаті підбурювання з боку державних агентів. У іншому випадку, таке законодавство не відповідає принципу «справедливого судочинства». (Рішення ЄСПЛ у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, «Худобін проти Російської Федерації» від 26 жовтня 2006 року, «Ваньян проти Російської Федерації» від 15 грудня 2005 року, «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року.) Європейським судом вироблена концепція провокації, яка порушує пункт 1 статті 6 Конвенції. ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів поліції, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб'єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який у іншому випадку, не було би скоєно, задля того, щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року). Рішення від 9 червня 1998 року у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» (пункти 36, 38-39): «…Враховуючи ці обставини, Суд дійшов висновку, що працівники поліції вийшли за межі функцій негласних агентів і спровокували злочин, а тому немає жодних причин вважати, що без їхнього втручання злочин було б учинено. Це втручання та його використання у цьому спірному кримінальному провадженні означало, що із самого початку заявник був однозначно позбавлений права на справедливий судовий розгляд. Отже, мало місце порушення п. 1 ст. 6 Конвенції.».
На підтвердження своїх пояснень, захисник у судовому засіданні просила долучити до матеріалів справи довідку з Березанської міської лікарні від 06 березня 2018 року про те, що ОСОБА_3 знаходиться на «Д» обліку з 22 лютого 2009 року з діагнозом хронічний двобічний кохлеоневрит, пояснивши, що дане захворювання призводить майже до повної втрати слуху.
У судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, вину не визнав та пояснив, що працює водієм і 09 січня 2018 року, приблизно о 06-07 годині ранку, він їхав по б-ру Перова зі швидкістю 60 км/год. біля заправки «КЛО» і побачив, що його зупиняє поліція. На вимогу працівників поліції він зупинився і пояснив, що має проблеми зі слухом, а саме - сильне хронічне захворювання, тому необхідно говорити голосно, на що працівники поліції почали його питати, чи вживав він алкоголь або наркотичні засоби, а також, запропонували пройти медичний огляд у «Соціотерапії». Він повідомив, що їде на роботу і ніколи нічого він не вживав, бо хворіє, однак погодився поїхати на огляд. Коли вони приїхали до медичної установи, то вже біля будівлі поліцейські сказали, що якщо він поспішає, то може огляд не проходити, права у нього не забиратимуть. У зв'язку з тим, що він погано чує, він не розумів, що відбувається, йому дали на вулиці протокол для підпису, пояснюючи, що там все правильно, а до самого лікувального закладу вони навіть не заходили. Зокрема, зазначив, що в той час на вулиці було темно. Уже в подальшому, коли він підписав протокол і йому вручили його копію, він прочитав та зрозумів, що там написано і відразу сказав поліцейському, що це все не відповідає дійсності, на що йому повідомили, що все в порядку, а потім у суді він пояснить, що нічого не вживав.
Свідок ОСОБА_4, викликаний до суду за клопотанням сторони захисту, суду пояснив, що 09 січня 2018 року, приблизно о 07 годині ранку, його зупинили працівники поліції та попросили, щоб він засвідчив відмову від проходження аналізів на стан наркотичного сп'яніння. Особисто він не чув, щоб ОСОБА_3 відмовлявся від проходження огляду, але він все підписав і поїхав, бо поспішав. Все відбувалося по вул. Визволителів, на вулиці, біля будівлі «Соціотерапії». Крім того, зазначив, що поведінка у ОСОБА_2 була цілком адекватною, стан у нього був повністю нормальний і він не помітив, щоб людина перебувала в якомусь стані сп'яніння.
У судове засідання неодноразово було викликано інспектора патрульної поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 045125 відносно ОСОБА_2, однак до суду ніхто не з'явився.
Заслухавши думку особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, його адвоката, пояснення свідка, дослідивши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в м. Києві, приходжу до наступного.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, одним з завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Для притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.
Однак, в супереч вимогам ст. 251 КУпАП, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що особа керувала автомобілем, перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 8 Конституції України декларує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Зокрема, згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У судовому засіданні, особою, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, захисником Мазур О.В. та свідком ОСОБА_4 було надано послідовні та логічні пояснення, викладені вище, що не викликають сумніву щодо їх достовірності, тому суд бере їх до уваги. Крім того, захисником Мазур О.В. було надано довідку з Березанської міської лікарні від 06 березня 2018 року про те, що ОСОБА_3 знаходиться на «Д» обліку з 22 лютого 2009 року з діагнозом хронічний двобічний кохлеоневрит, пояснивши, що дане захворювання призводить майже до повної втрати слуху та останній майже не чув, що йому говорили поліцейські.
Свідок ОСОБА_4 суду також пояснив, що він взагалі не чув, щоб ОСОБА_3 відмовлявся від проходження огляду, але він все підписав і поїхав, бо поспішав. Крім того, зазначив, що поведінка у ОСОБА_2 була цілком адекватною, стан у нього був повністю нормальний і він не помітив, щоб людина перебувала в якомусь стані сп'яніння.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення ОСОБА_2, захисника Мазур О.В., свідка ОСОБА_4, суд вважає, що їх пояснення та докази, надані під час судового засідання, знайшли своє підтвердження.
Пунктом 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо в діях особи відсутній склад адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 9, 23, 24, 30, 33, 36, 130, 245, 247, 280, 283, 284 КУпАП, суд -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: