Номер провадження 2/754/1376/18 Справа №754/10617/17
Іменем України
15 березня 2018 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Таран Н.Г.
за участю секретаря судового засідання: Двірко Т.В.
позивачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житлом,
До Деснянського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житлом.
Позов обґрунтований тим, що позивачам на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. ОСОБА_1 на праві власності належить 2/3 частини квартири на підставі договору дарування квартири. ОСОБА_2 на праві власності належить ? частина квартири на підставі договору дарування квартири. В зазначеній квартирі окрім позивачів зареєстрований відповідач ОСОБА_3, який є колишнім чоловіком ОСОБА_1 Шлюб між відповідачем та ОСОБА_1 був розірваний на підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05.06.2013 року. Відповідач хоч і зареєстрований у спірній квартирі, однак вже тривали час не проживає в ній. Починаючи з кінця 2011 року, відповідач залишив місце проживання і більше в спірній квартирі не з'являвся, на зв'язок не виходив. Його особистих речей в квартирі немає, участі по утриманню квартири відповідач не несе, кореспонденцію не отримує. Позивачі перешкод в користуванні житлом відповідачу не чинять, він сам добровільно виїхав з квартири та не користується житлом з власної ініціативи. Наявна реєстрація відповідача в квартирі, яка належить позивачам на праві власності порушує їхні права та інтереси як власників, в тому числі зобов'язує їх нести матеріальні витрати на сплату комунальних послуг з урахуванням факту реєстрації відповідача в спірній квартирі. Оскільки ОСОБА_3 не проживає у належній позивачам квартирі АДРЕСА_1 протягом більше встановленого строку, не вносить плату за користування жилим приміщенням і за комунальні послуги, не несе інших втрат по утриманню вищевказаної квартири є всі підстави для того, щоб визнати його таким, що втратив право користування вказаною жилою площею.
У зв'язку з вищевказаним позивачі поросять усуненути перешкоди у здійсненні права власності шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування житлом.
В судовому засіданні позивачі заявлені позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позові, просили його задовольнити. Не заперечували проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. В справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, тому суд ухвалив на підставі ст.ст.223, 280 ЦПК України розглянути справу заочно.
Вислухавши позивачів, дослідивши подані ними документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 05.11.2009 року між ОСОБА_4 та позивачем ОСОБА_1 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1, який був посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Чеботар С.І. та зареєстрований у реєстрі за №3174 (а.с. 8 - зворот).
29.01.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було укладено договір дарування 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. та зареєстрований у реєстрі за №269 (а.с. 10 - зворот).
Відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_3 від 20.01.2012 року ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_2, про що зроблено відповідний актовий запис за №16 (а.с.7).
Згідно з довідкою за №252 від 10.08.2017 року ТОВ «Житлобуд-1» разом з позивачами у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований відповідач ОСОБА_3(а.с.11).
Відповідно до копії рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05.06.2013 року шлюбі між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано (а.с.12- зворот).
В матеріалах справи міститься Акт мешканців будинку АДРЕСА_1 від 11.08.2017 року, зі змісту якого випливає, що ОСОБА_3, не проживає у АДРЕСА_1 з 2011 року по даний час (а.с.13).
Статтею 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї.
Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та відповідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Стаття 386 ЦК України передбачає, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно зі ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Тому право члена сім'ї власника квартири користування цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це житло. Таким чином, лише члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом у відповідності до вимог закону. При цьому приміщення, яке вони мають право займати, визначається самим власником.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом позивачі є власниками квартири АДРЕСА_1.
Наявність реєстрації ОСОБА_3 у вказаній квартирі позбавляє можливості позивачів здійснювати право власності у повному обсязі.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Ч.2 ст.405 ЦК України визначає, що «член сім'ївласника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом», а ст.391 ЦК України передбачає право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Цивільне законодавство не передбачає збереження права користування житлом за громадянами, які хоча і правомірно вселилися у спірну квартиру власника, але на час розгляду справи не є членом його сім'ї.
Відповідач є членом сім'ї позивачів, і відсутній за місцем реєстрації більш 1 року, в зв'язку із чим втратив право на користування вказаною квартирою, що належить позивачам.
Згідно п. 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальний справ від 07.02.2014 року №5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.
За змістом частини першої статті 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.ст. 6, 8 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні від 11 грудня 2003 року N 1382-IV, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється за її особистим повідомленням, подання якого є обовязковим у разі зміни місця проживання. Зняття з реєстрації місця проживання у разі неподання особою відповідної заяви здійснюється на підставі рішення суду про позбавлення її права користування житловим приміщенням.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку що позовні вимоги щодо усунення перешкоди у здійсненні права власності на жиле приміщення шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, є законними та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 88 ЦПК України судові витрати мають бути покладені на відповідача.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 19, 81, 89, 133, 223, 247, 259, 263-265, 273, 280 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житлом - задовольнити.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у здійсненні права власності, шляхом визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 в рівній частці кожній, понесені ними судові витрати зі сплати судового збору в сумі 640,00 грн.
Рішення може бути оскаржене позивачами безпосередньо до Апеляційного суду міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою з врахуванням вимог ст. 285 ЦПК України. Заява про перегляд рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1;
Позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1;
Відповідач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП в матеріалах справи відсутнє, місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1
Повний текст рішення складено 26.03.2018 року.
Суддя: Н.Г. Таран