Справа № 755/233/16-ц
"06" лютого 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді Яровенко Н. О.,
при секретарі Грінкевич А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Візовий Сервіс Центр», Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» про захист прав споживача,
В грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПП «Візовий Сервіс Центр», ПАТ «Кредобанк» про захист прав споживача. Позовні вимоги мотивує тим, що в грудні-листопаді 2015 року у нього виник умисел на здійснення туристичної поїздки до Республіки Польща. З метою з'ясування процедури подання заяви на отримання візи, переліку документів та інших необхідних для поїздки обставин він звернувся до мережі Інтернет, де, на сайті www.polandvisa-ukraine.com зазначалося, що єдиним універсальним та законним способом отримання візи до вказаної країни є процедура звернення до т.з. Пункту прийому візових анкет. Також, від імені Генеральних консульств Республіки Польщі на цьому ж сайті містилося застереження про неприпустимість співпраці та консультування з будь-якими іншими особами. Крім того, на вказаному сайті міститься інформація про обов'язковість та безальтернативність іншого шляху, як попередня оплата коштів за подання візи в установі, зокрема, ПАТ «Кредобанк», який має вважатися банком, що обслуговує «дипломатичну установу». В подальшому він звернувся до ПАТ «Кредобанк» та сплатив кошти в розмірі 470,00 грн. для подання візи. Однак, отримавши вказану квитанцію, позивач побачив, що він оплачує не обов'язковий та безальтернативний платіж до дипломатичної установи, а оплачує консультаційні послуги, таким чином він, як споживач, був введений в оману і йому фактично були нав'язані послуги за створення ілюзії безальтернативності поведінки. Просить стягнути солідарно з ПП «Візовий Сервіс Центр», ПАТ «Кредобанк» на його користь 470,00 грн. безпідставно сплачених коштів та 10 000,00 грн. моральної шкоди.
Ухвалою суду від 12 січня 2016 року позовну заяву залишено без розгляду, а в подальшому ухвалою від 08 лютого 2016 року позов визнано таким, що не поданий та повернуто позивачу.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 07 липня 2016 року, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 07 липня 2016 року скасовано, справу передано до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, суддю Яровенко Н.О. визначено як головуючого суддю.
В судове засіданні позивач не з'явився, надав до суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити (а.с. 100).
Представник відповідача ПП «Візовий Сервіс Центр» в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справі повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача ПАТ «Кредобанк» в судовому засіданні позов не визнав, надав відзив, в якому просить застосувати до позивача заходи, передбачені ЦПК України за зловживання своїми процесуальними правами та відмовити йому в задоволенні позову, оскільки ПАТ «Кредобанк» жодного примусу в частині перерахування грошових коштів на позивача не здійснював, позивач самостійно обрав банківську установу та здійснив банківську операцію.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача ПАТ «Кредобанк», оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, яким ЦПК України викладено в новій редакції.
У відповідності до п.п. 9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції від 30 вересня 2015 року), захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.
З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1, маючи намір здійснити туристичну поїздку до Республіки Польща, через всесвітню систему сполучених комп'ютерних мереж, що базуються на комплекті інтернет-протоколів, зайшов на сайт www.polandvisa-ukraine.com, де розміщувалася інформація про подання заяви на візу до Польщі. Із наданого позивачем витягу з Веб-сторінки www.polandvisa-ukraine.com вбачається, що у Львові, Києві, Одесі, Тернополі, Івано-Франківську, Рівному, Хмельницькому, Житомирі, Дніпропетровську, Луцьку, Харкові, Вінниці, Чернівцях та Ужгороді відкриті Пункти Прийому Візових Анкет до Польщі, які надають підтримку в оформленні віз громадянам України та громадянам інших країн, які легально проживають на території України. Зазначено, що на даному сайті можна знайти інформацію стосовно процедури подачі документів та отримання паспорта, а також іншу корисну інформацію. В розділі «Загальна інформація» зазначено, що Генеральні Консульства Республіки Польща застерігають від співпраці та консультування з будь-якими не уповноваженими особами - особливо агентами, що пропонують свої послуги поза Посольством, Генеральними Консульствами та Пунктом Прийому Візових Анкет, дипломатичні представництва та Пункт Прийому Візовий Анкет радять уникати даних дій, в також не беруть на себе відповідальність за інформацію, надану такими особами. Для оплати послуг Пункту Прийому Візових Анкет громадянам, які бажають отримати візи до Польщі, або дозволу МПР (ППВА Львова та Ужгорода), а отже бажають зареєструватися на подачу документів до Пункту Прийому Візових Анкет у Львові, Івано-Франківську, Ужгороді, Луцьку, Тернополі, Рівному, Києві, Вінниці, Житомирі, Хмельницькому, Чернівцях, Харкові та Дніпропетровську, Одесі повинні, насамперед, оплатити сервісний збір. Оплата сервісного збору може бути здійснена у будь-якій філії «ІДЕА банку» або «КРЕДО банку», що знаходиться у областях, які обслуговуються відповідними Генеральними Консульствами Республіки Польща в Україні.
02 грудня 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Кредобанк» та вніс грошові кошти на рахунок ПП «Візовий Сервіс Центр» для оплати обов'язкового та безальтернативного платежу до дипломатичної установи Республіки Польща для оформлення візи до даної країни, що підтверджується квитанцією № 49451251 від 02 грудня 2015 року та додатком до квитанції, з яких вбачається, що грошові кошти в розмірі 470,00 грн. були сплачені ОСОБА_1 на рахунок ПП «Візовий сервіс центр», призначення платежу - ОСОБА_1,НОМЕР_4, НОМЕР_3, за консультаційні послуги на умовах пріпейд, 0208/3015/3936 (в т.ч. ПДВ, ОСОБА_1 (а.с. 97, 98).
Згідно ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції від 30 вересня 2015 року), підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції.
За нормами ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції від 30 вересня 2015 року), крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; ціну продукції визначено неналежним чином; документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
В судовому засіданні знайшла підтвердження обставина порушення права ОСОБА_1, як споживача, оскільки він фактично сплатив ті послуги, які йому не надавалися, а саме він оплатив сервісний збір для отримання візи до Польщі, однак, в квитанції № 49451251 від 02 грудня 2015 року вказана оплата була здійснена за консультаційні послуги на умовах пріпейд.
Що стосується вимог про стягнення в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача грошових коштів, суд вважає, що ці вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Так, порядок ведення касових операцій юридичними та фізичними особами, крім іншого, регулюються Інструкцією «Про ведення касових операцій банками в Україні», затвердженою Постановою Правління Національного банку України № 174 від 01 червня 2011 року та Положенням «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженим Постановою Правління Національного банку України № 148 від 29 грудня 2017 року, відповідно до яких касові операції оформлюються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, іншими касовими документам, які, згідно із законодавством України, підтверджують факт отримання (повернення) готівки; касові документи мають містити такі обов'язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, власноручний підпис платника, власноручний підпис працівника банку (уповноваженого здійснювати касову операцію) та відбиток печатки/штампа банку; проведення ідентифікації і верифікації клієнтів, які здійснюють касові операції без відкриття рахунку, здійснюється відповідно до законодавства України про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; банк зобов'язаний надати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки відповідній платіжній системі у вигляді паперового (або електронного) документа відповідно до законодавства та внутрішньобанківських правил.
В судовому засіданні знайшла підтвердження обставина здійснення банківської операції ПАТ «Кредобанк» по переведенню грошових коштів, сплачених позивачем ОСОБА_4, на рахунок відповідача ПП «Візовий Сервіс Центр» в порядку, затвердженому Інструкцією «Про ведення касових операцій банками в Україні», затвердженою Постановою Правління Національного банку України № 174 від 01 червня 2011 року та Положенням «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління Національного банку України № 148 від 29 грудня 2017 року, а тому грошові кошти підлягають стягненню саме з відповідача ПП «Візовий сервіс центр», оскільки ПАТ «Кредобанк» здійснив лише банківську операцію по переведенню грошових коштів.
Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Зазначена правова норма встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за завдання моральної шкоди настає за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки, моральної (немайнової) шкоди, причинного зв'язку та вина завдавача.
Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування шкоди, а також з урахуванням інших обставин, як мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Виходячи з положень ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ про захист право споживачів», при вирішенні вимог споживачів про відшкодування на підставі ст. 24 Закону моральної шкоди суди повинні виходити з роз'яснень, які Пленум Верховного Суду України дав у постанові від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди". Зокрема, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, яких споживач зазнав унаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали через незаконні винні дії продавця, виготівника, виконавця або через їх бездіяльність. Розмір відшкодування моральної шкоди встановлюється судом і визначення його не ставиться в залежність від наявності матеріальної шкоди, вартості товару (робіт, послуг), суми неустойки, а має ґрунтуватися на характері й обсязі моральних і фізичних страждань, заподіяних споживачеві у кожному конкретному випадку. Якщо вимоги про відшкодування моральної шкоди не вирішувались разом з вимогами про застосування інших заходів захисту прав споживача, пред'явлення їх у подальшому окремо не суперечить правилам ст. 24 Закону.
Як роз'яснено у п. 3 та п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що шкода без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
Суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача щодо відшкодування за рахунок відповідачів моральної шкоди, яка оцінена позивачем в розмірі 10 000,00 грн., оскільки позивачем не доведено, в чому саме виразилося заподіяння йому ПП «Візовий Сервіс Центр» та ПАТ «Кредобанк» моральної шкоди, доказів на підтвердження заподіяння моральної шкоди ним не надано та в матеріалах справи вони відсутні.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. ( ст. 5 ЦПК України)
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ПП «Візовий Сервіс Центр», ПАТ «Кредобанк» про захист прав споживача підлягає до задоволення в частині відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 470,00 грн. з відповідача ПП «Візовий Сервісний Центр», в іншій частині позов задоволенню не підлягає.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 23, 280 ЦК України, ст. ст. 19, 21 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції від 30 вересня 2015 року), п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ про захист право споживачів», ст.ст. ст.ст. 2, 5, 10, 11, 58, 60, 131, 208, 209, 212- 215, 218, 224-233 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Візовий Сервіс Центр», Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» про захист прав споживача задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства «Візовий Сервіс Центр» (ідентифікаційний код 37879678, місце знаходження: 79019, м. Львів, вул. під Дубом, 7-Б) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2, місце проживання: 02002, АДРЕСА_1) 470 (чотириста сімдесят) гривень 00 копійок.
В решті позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 13 лютого 2018 року.
Суддя Н.О.Яровенко