Справа № 755/1966/17
"26" березня 2018 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , секретар судових засідань ОСОБА_2 , за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.10.2016 за № 12016100040015001, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
Слідчий CВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по відношенню до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках даного кримінального провадження.
У судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити враховуючи, що підозрюваний раніше судимий, постійного джерела доходів не має, будучи обізнаним про кримінальну відповідальність, може в подальшому переховуватися від органів досудового розслідування, впливати на потерпілого та свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавленні волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна.
Захисник та підозрюваний, кожен окремо, просили суд відмовити у задоволенні даного клопотання враховуючи, що всі докази у кримінальному провадженні ґрунтуються на припущеннях, зазначені у клопотанні ризики не відповідають дійсності.
Тож, слідчий суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв'язку усі наявні на час розгляду клопотання відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішення питання застосування заходу забезпечення кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин в їх сукупності, приходить до наступного.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).
Зокрема, запобіжні заходи є заходом забезпечення кримінального провадження (п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 131 КПК України), які застосовуються на підставі ухвали слідчого судді місцевого суду в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування (ст. 132 КПК України в редакції № 4651-VI).
Так, як згідно п. 4 § 2. Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII, підпункти 11-27, 45 пункту 7 § 1 цього розділу вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.
У цьому випадку, відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань в рамках даного кримінального провадження було унесено до введення в дію змін визначених пунктами 11-27, 45 пункту 7 § 1 Закону від 03.10.2017 № 2147-VIII, а тому відповідно вони не мають зворотної дії в часі та не застосовуються до цієї справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам.
Згідно норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.
В даному випадку, органами досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
За вказаним фактом, 30.10.2016 відомості було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та присвоєно реєстраційний номер № 12016100040015001.
15.12.2016 - підозрюваного повідомлено про підозру у вчинені злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Згідно матеріалів клопотання встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Києва, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 , раніше судимий.
Як убачається з матеріалів клопотання необхідність його застосування слідчий обґрунтовує тим, що підозрюваний об'єктивно підозрюється, у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, а його вина підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколами допиту потерпілого ОСОБА_9 , свідка ОСОБА_10 , протоколами спізнання, та іншими матеріалами кримінального провадження.
Частинами 3 та 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при визначенні запобіжного заходу (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Тож, слідчий суддя, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, враховує, що поняття “обґрунтована підозра” не визначене у національному законодавстві та бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі “Нечипорук і Йонкало проти України”, відповідно до якої “термін “обґрунтована підозра” означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі “Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства” від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. За відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту (див. рішення у справі “Чеботарі проти Молдови”, N 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)” та те, що ч. 3 ст. 17 КПК України імперативно визначено, що підозра не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.
За таких умов, слідчий суддя дослідивши, матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дані правопорушення.
В свою чергу, обставини визначені п. п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному провадженні, достовірність підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, слідчий суддя визнає обґрунтованими, оскільки вони належним чином умотивовані слідчим, прокурором та підтверджуються наявними матеріалами, у зв'язку з чим клопотання органу досудового розслідування підлягає задоволенню.
У судовому засіданні, стороною захисту, у супереч положень ч. 5 ст. 132 КПК України, не було надано суду допустимих доказів, які б свідчили про відсутність ризиків встановлених стороною обвинувачення, або ж належного обґрунтування можливості застосування положень ч. 3 ст. 194 КПК України до підозрюваного.
Крім того, задовольняючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги ст. 183 КПК України та вважає за необхідне визначити підозрюваному заставу у розмірі, який буде достатньою для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків, з урахуванням вимог ст. 182 КПК України, а саме 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 70 480 гривень та покладенням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Враховуючи вище викладене, керуючись вимогами ст.ст. 1-2, 7-29, 131, 132, 176-178, 182, 183, 193, 194, 309, 310, слідчий суддя,
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, у межах шістдесяти діб, а саме до 01.05.2018, взявши його під варту у залі суду.
Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 70 480 гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як підозрюваною, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок ТУДСАУ у місті Києві (одержувач - ТУДСАУ у місті Києві, код ЄДРПОУ - 26268059, банк одержувач - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, розрахунковий рахунок - № 37318005112089).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії.
У разі внесення застави зобов'язати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати до слідчого за першою вимогою у рамках цього кримінального провадження та, у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов'язки:
? прибувати до слідчого із встановленою періодичністю;
? не відлучатися із населеного пункту - м. Київ без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;
? повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, залежно від стадії кримінального провадження;
? утриматися від спілкування з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , окрім, як під час проведення слідчих та процесуальних дій;
? здати при наявності на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити 2 місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, підозрювана вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Будь-які твердження чи заяви підозрюваної, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.
Ухвала слідчого судді, щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_6 та прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_3 .
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 13:00 год. 30.03.2018.
Слідчий суддя: ОСОБА_1