Справа № 752/4008/18
Провадження № 2/752/3616/18
Іменем України
27 березня 2018 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Мирошниченко О.В.
при секретарі Мархотко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
У лютому 2018 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила розірвати шлюб, укладений з відповідачем, зареєстрований 14 січня 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Стахановського міського управління юстиції Луганської області, про що складено актовий запис № 11. В обґрунтування вимог, викладених у позовній заяві, зазначає про те, що одруження з відповідачем виявилось невдалим, відповідач фактично не проживає з позивачем протягом тривалого часу, не веде спільний побут та бюджет, не підтримує сімейних стосунків, шлюб існує формально. Подальше спільне життя та збереження шлюбу вважає неможливим та таким, що суперечило б інтересам сторін.
Згідно ч. 3 ст. 200 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
У підготовчому судовому засіданні позивач позов підтримала, відповідач позов визнав.
Судовим розглядом встановлено, що 14 січня 2006 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Стахановського міського управління юстиції Луганської області, про що складено актовий запис № 11, що підтверджується даними свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1, виданого 14.01.2006 року.
Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Судом встановлено, що спільне життя сторін у справі не склалось, у зв'язку із тим, що останні мають різні погляди на сімейне життя, що призвело до втрати взаємопорозуміння та почуття любові та поваги одне до одного. Протягом тривалого строку сторони у справі не підтримують подружніх стосунків, не ведуть спільного господарства, мають окремі бюджети, проживають окремо.
Статтею 56 Сімейного кодексу України визначено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Суд виходить з того, що вжиття заходів щодо збереження сім'ї у даному випадку не може дати позитивного результату, оскільки подальше спільне життя подружжя неможливе та є таким, що суперечило б інтересам сторін у справі, враховуючи обставини, що склалися у даному конкретному випадку, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.24, 110, 112 СК України та стаття 258, 259, 260, 261, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.
Шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 14 січня 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Стахановського міського управління юстиції Луганської області, про що складено актовий запис № 11, - розірвати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: