Справа № 640/1842/18
н/п 1-кс/640/2565/18
"29" березня 2018 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
перекладача - ОСОБА_7 ,
розглянувши в залі судового засідання в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_4 , по кримінальному провадженню № 12017220470007201 від 08.12.2017 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Вірменія, вірменина, громадянина Республіки Вірменії, раніше не судимого, працюючого не офіційно робітником на СТО, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , -
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, -
встановив:
29.03.2018 року до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_4 , погоджене заступником начальника відділу прокуратури Харківської області старшим радником юстиції ОСОБА_8 , про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_5 в межах строку досудового розслідування.
На обґрунтування клопотання слідчий вказує, що ОСОБА_9 у січні 2018 року, точна дата в ході досудового розслідування не встановлена, вступив у злочинну змову з ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , направлену на спільне вчинення умисного особливо тяжкого корисливого злочину.
Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_9 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою та в групі з ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , маючи умисел, направлений на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій) та погрозою застосування такого насильства, поєднаний з проникненням у житло, 31.01.2018 приблизно о 21.00 години прибули за адресою: АДРЕСА_2 , де, діючи умисно і узгоджено між собою, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи за заздалегідь розробленим планом, маючи при собі предмет, схожий на ніж, та маски-балаклави, які надягнули на обличчя, безпосередньо перед входом у двір вищезазначеного будинку, шляхом вільного доступу близько 21.05 години проникли до двору вказаного житлового будинку, в якому на той час знаходилась ОСОБА_11 , де, застосовуючи насильство, небезпечне для життя і здоров'я останньої, ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , демонструючи ніж, почали наносити ОСОБА_11 удари руками і ногами по голові та іншим частинам тіла, завдаючи фізичного болю та вимагаючи при цьому віддати їм ювелірні вироби із золота і срібла, а також гроші готівкою в національній та іноземній валюті. Надалі ОСОБА_9 , діючи умисно і узгоджено в групі з ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , продовжуючи вимагати золоті прикраси та гроші у ОСОБА_11 і бажаючи придушити її волю до чинення опору, демонструючи ніж стали погрожувати їй вбивством, тобто погрожувати застосовуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілою, яка сприймала ці погрози як реальні.
Впевнившись в тому, що ОСОБА_11 нездатна чинити їм будь-який опір, ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та ОСОБА_10 зв'язали їй руки і ноги і перенесли до житлового будинку за вказаною вище адресою, де, продовжуючи погрожувати ОСОБА_11 застосуванням насильства, небезпечного для її життя та здоров'я, а саме застосуванням до неї гарячої праски, вимусили останню вказати на місце зберігання золотих прикрас та грошей і таким чином відкрито заволоділи ювелірними виробами із золота і срібла, а також грошима у сумі 1000 грн., 400 доларів США і 100 євро, які знаходились у сумці ОСОБА_11 , після чого з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 спливає 01.04.2018, однак завершити досудове слідство у зазначений строк не видається за можливе, оскільки для закінчення досудового розслідування, з метою неупередженого виконання вимог чинного кримінального процесуального кодексу України необхідно: отримати висновки раніше призначених судових експертиз; провести розсекречування матеріалів НСРД і призначити відповідно до їх результатів відповідні судові експертизи; за встановленими епізодами злочинної діяльності ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 повідомити зазначених осіб про підозру.
Після отримання зазначених доказів вони будуть проаналізовані, при цьому відомості у висновках вказаних експертиз дадуть змогу забезпечити швидке, повне та неупереджене розслідування, з метою встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_5 та подальше їх використання в ході судового розгляду.
Результати проведення вказаних слідчих дій мають суттєве значення для встановлення істини у кримінальному провадженні та можуть бути використані під час судового розгляду, однак їх отримання потребує додаткового часу.
У органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, які вказують на те, що підозрюваний може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілу, свідків цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Орган досудового розслідування зазначає, що є достатні підстави вважати, що запобігти вищезазначеним ризикам можливо лише шляхом продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою без обрання розміру застави.
При розгляді клопотання в судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні не визнав себе винуватим у пред'явленій підозрі, просив застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, посилаючись на те, що він не має наміру переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
При розгляді клопотання слідчим суддею з пояснень підозрюваного встановлено, що він показання дає добровільно, до нього не застосовується насильство у даному кримінальному провадженні.
Захисник підозрюваного заперечував в судовому засіданні проти задоволення клопотання, посилаючись на недоведеність підозри, відсутність ризиків, просив відмовити в задоволенні клопотання та обрати більш м'який запобіжний захід.
Слідчий суддя, вислухавши думку сторін кримінального провадження та дослідивши надані докази, встановив, що в провадженні СУ ГУ НП в Харківській області перебуває кримінальне провадження № 12017220470007201 від 08.12.2017 року, розпочате за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 187 КК України.
01.02.2018 о 06.45 у порядку ст. 208 КПК України затриманий ОСОБА_5 .
01.02.2018 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій) та погрозою застосування такого насильства, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 03.02.2018 р., ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 01.04.2018, без визначення застави.
27.03.2018 постановою першого заступника прокурора Харківської області ОСОБА_13 , строк досудового розслідування продовжено до 5-ти місяців тобто до 01.07.2018.
Надані стороною обвинувачення докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.187 КК України.
Слідчий суддя вважає встановленим та доведеним слідчим існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваним: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілу, свідків цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
Однак, враховуючи існування зазначених ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, враховуючи також, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення вчинене проти власності, а також той факт, що ОСОБА_5 є громадянином Республіки Вірменії,офіційно ніде не працює та не має офіційних джерел отримання прибутку, не одружений, тобто не має стійких соціальних зв'язків, з огляду на вірогідність незаконного впливу на потерпілу, свідків кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим.
Висновок слідчого судді щодо необхідності продовження строку тримання ОСОБА_5 під вартою до вказаного строку ґрунтується на вищевикладених обставинах, що свідчать про не зменшення заявлених ризиків та виправдовують тримання особи під вартою, а наведені в клопотанні обставини перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії ухвали про тримання підозрюваного під вартою.
Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Щодо доводів захисника про необґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого правопорушення, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор, слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, як на те посилається сторона обвинувачення, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Що стосується оцінки доводів захисника щодо відсутності ризиків у кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов наступних висновків:
Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_5 умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення проти власності свідчать про його підвищену суспільну небезпеку. Санкція ч.3 ст.187 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі до 12 років. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Особлива тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винним, у сукупності із даними про особу підозрюваного, з огляду на вірогідність незаконного впливу на потерпілу, свідків кримінального правопорушення, враховуючи можливість перешкоджання кримінальному провадженню, спростовує доводи захисника про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ст.177 КПК України, та можливість застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.
З вказаних підстав, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 в межах строку досудового розслідування, тобто до 27.05.2018 р.
Слідчий суддя при постановленні даної ухвали, керуючись ч.ч. 3, 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 при продовженні строку тримання його під вартою, оскільки останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, тобто у скоєнні злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 206, 211, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_4 , по кримінальному провадженню № 12017220470007201 від 08.12.2017 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань (№ 27) в межах строку досудового розслідування, на 60 днів, тобто до 27.05.2018 р., без визначення застави.
Зобов'язати старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_4 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_5 про продовження тримання під вартою останнього.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області протягом п'яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_5 - в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.
Встановити строк дії ухвали з 29.03.2018 р. по 27.05.2018 р.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя - ОСОБА_1