Справа № 210/4240/17
Провадження № 2/210/503/18
"22" березня 2018 р. Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Літвіненко Н. А.,
при секретарі Севанян М. Б.,
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
Позивачка ОСОБА_2 04 жовтня 2017 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позову зазначила те, що 13.02.2017 року о 15.45 год. в м. Кривий Ріг, Металургійному районі, по вул. Вокзальна, буд. 47 водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1, виїжджаючи з прилеглої території АЗС «ОККО», яка розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Пісочна, 7-а, не виконав вимоги дії знаку 2.1 «Дати дорогу» та не надав дорогу автомобілю НОМЕР_2, під її керуванням, який рухався по головній дорозі вул. Нікопольське шосе, та допустив з ним зіткнення. В наслідок зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження, це призвело до матеріальних збитків. Постановою суду від 15.03.2017 року відповідача по справі визнано винним за ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 340 грн. На підставі викладеного просить суд стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду в розмірі 94147,07 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.
Позивачка ОСОБА_2 до судового засідання не з'явилася, однак надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. В заяві зазначила про те, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не з'явився жодного разу, причину неявки суду не повідомляв. Факт належного повідомлення його судом про час та місце судового засідання, підтверджено письмовими матеріалами цивільної справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, у разі не подання відповідачем відзиву, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким ЦПК України викладено в новій редакції.
Згідно пп.9 п.1 Розділу XIII Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, взявши до уваги заяву позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13.02.2017 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Daewoo Lanos», д.н. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2.
Відповідно до постанови Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.03.2017 року ОСОБА_3 було визнано винним у настанні дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 13.02.2017 року, та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.
В силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, які встановлені судовим рішенням, не підлягають доказуванню при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Тобто, наявність вини в діях ОСОБА_3 у настанні дорожньо-транспортної пригоди, в даному випадку, встановлена і не підлягає доказуванню.
Відповідно рахунку № 799 від 24.03.2017 року розмір матеріальних збитків, завданих в наслідок ДТП, для відновлення пошкодженого автомобіля НОМЕР_2, склав 128465,00 грн. (а.с.12).
Законом України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлений обов'язок власників транспортних засобів застрахувати цивільно-правову відповідальність водіїв, які керують застрахованим транспортним засобом.
Відповідно до встановлених судом обставин на час настання дорожньо-транспортної пригоди, тобто на 13.02.2017 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована згідно з Полісом АК 0865835, транспортний засіб марки «Daewoo Lanos» д.н. НОМЕР_4, страхова компанія ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» (а.с.14).
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з ст. 12 зазначеного вище зазначеного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що ПрАТ «СК Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_4 (суб'єкт господарювання, який займався ремонтом автомобіля позивачки ОСОБА_2) перераховано страхову виплату ОСОБА_2, акт № 109.00249017-1 від 31.03.2017 року, рахунок № 799 від 24.03.2017 року, суму в розмірі 37112,73 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 305 від 03.04.2017 року (а.с.15).
За таких умов, не відшкодована сума матеріальної шкоди ОСОБА_2 склала 91342,27 грн.
Однак, оскільки відповідно до положень ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), то суд вважає, що сума невиплаченої матеріальної шкоди в розмірі 91342,27 грн. має бути стягнена відповідача ОСОБА_3 в повному обсязі.
До того ж, згідно ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до положень ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 133, 139, 140 ЦПК України, суд вважає, що стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 також підлягає 2500, 00 грн. за вартість проведення автотоварознавчого дослідження, та 304,80 грн. кошти, що були затрачені на відправлення документів для виплати страхового відшкодування, що підтверджено квитанцією 015314 від 24.02.2017 року (а.с.16), чеками та експрес накладними (а.с. 16-19).
Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення на її користь моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно роз'яснень, викладених в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Суд, вважає доведеним факт заподіяння ОСОБА_2 моральної шкоди, яка виразилась в душевних стражданнях, переживаннях, у тривозі яка охопила її після ДТП, оскільки пошкоджено автомобіль, який є невід'ємним об'єктом повсякденного життя. Це все негативно вплинуло на її психоемоційний стан. Також позивачка в позовній заяві зазначила, що на час ДТП вона була вагітною, а тому дуже переймалася станом здоров'я та розвитком своєї дитини. За таких обставин, підстави для стягнення на користь позивачки моральної шкоди наявні, а тому позовна вимога про стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню в повному обсязі, тобто в розмірі 10000,00 грн.
Питання розподілу судових витрат, суд вирішує у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України. При цьому суд враховує, що судові витрати позивачки по справі складаються з судового збору, який станом на час її звернення до суду з позовом становив за вимоги майнового характеру 941,48 грн., та вимоги не майнового характеру 640,00 грн. (а.с.1,2), а тому й стягує з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачений при зверненні до суду судовий збір, який в цілому склав 1581,48 грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1192, 1194 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 23, 76, 80, 81, 133, 139, 140, 141, 258, 259, 263 - 265, 280-283, 288 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 вартість майнової шкоди у розмірі 94147, 07 грн. (дев'яносто чотири тисячі сто сорок сім гривень 07 коп.).
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 моральну шкоду в сумі 10000,00 (десять тисяч гривень 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, сплачений судовий збір у сумі 1581,48 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят одна гривня 48 коп.)
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також встановлений в разі пропуску з інших поважних причин, відповідно до вимог ст.284 ЦПК України.
Заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Н. А. Літвіненко