Справа № 815/6057/17
22 березня 2018 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Соколенко О.М.
при секретарі судового засідання Любімовій О.Є.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1.(за довіреністю),
представника третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4 (за довіреностями),-
розглянувши в підготовчому засіданні клопотання представника третьої особи ОСОБА_2 про закриття провадження у справі за позовною заявою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації,-
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовною заявою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2, в якій позивач просить суд скасувати реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер: ОД142152921344, зздійснену 19.10.2015 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, щодо реконструкції нежитлового підвального приміщення, загальною площею 119,20 кв.м., без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані та цільового призначення, Одеса, вул. Жуковського, 39.
16.03.2018 року за вх. №ЕП/1567/18 засобами електронної пошти та 22.03.2018 року за вх. №8089/18 через канцелярію суду від представника третьої особи ОСОБА_2 надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку із тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства згідно п.1 ч.1 ст.238 КАС України.
Вказане клопотання представника третьої особи ОСОБА_2 обґрунтоване тим, що третя особа ОСОБА_6 вважає, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, з огляду на наступне. Як вказує представник третьої особи, у позовній заяві позивач зазначає, що на думку Департаменту, Департаментом ДАБІ в Одеській області неправомірно зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, що стало підставою для реєстрації за ОСОБА_5, ОСОБА_3 права власності в Державному реєстрі речових прав на нежитлове підвальне приміщення, що належить на праві комунальної власності територіальної громаді в м.Одеси, а тому реєстрація вказаної декларації підлягає скасуванню. Також, представник третьої особи вказує, що у письмових поясненнях позивач зазначає, що оскільки вищевказане приміщення незаконно вибуло з власності територіальної громади, то Департамент звернувся до суду з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів. З вказаного, на думку представника третьої особи, можна дійти висновку, що предметом спірних правовідносин є об'єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: місто Одеса, вулиця Жуковського, 39, тобто, такі вимоги щодо скасування Декларації про готовність об'єкта до експлуатації є похідними від спору щодо такого майна. Тобто, як зазначає представник третьої особи, підставами звернення позивача не є порушення відповідачем норм публічного права щодо реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а є порушення третіми особами права власності позивача. Також, у письмових поясненнях вказаного представника третьої особи ОСОБА_2 від 19.02.2018 року, які ним були надані в порядку ст.165 КАС України, останній просив суд, зокрема, закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.
У підготовчому засіданні 22.03.2018 року представник позивача заперечувала проти задоволення вказаного клопотання, посилаючись на те, що оскільки предметом спору є скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер: ОД142152921344, здійсненої 19.10.2015 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, який є суб'єктом владних повноважень, то даний спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Представник третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні підтримав подане ним клопотання про закриття провадження у справі та просив суд його задовольнити. Водночас, ОСОБА_4 як представник третьої особи ОСОБА_3 також підтримав клопотання про закриття провадження у справі.
У підготовче засідання 22.03.2018 року представник відповідача та третя особа ОСОБА_5 не з'явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлені належним чином та своєчасно, що підтверджується матеріалами справи. При цьому 20.03.2018 року за вх. №7904/18 через канцелярію суду від ОСОБА_5 до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, в якій остання зазначила, що 16.03.2018 року нею отримано, в тому числі, клопотання про закриття провадження у справі, зі змістом якого вона згодна та просить суд його задовольнити.
Розглянувши клопотання представника третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про закриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (право на повноважний суд), ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ч.1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції до 15.12.2017 року, що діяла на момент звернення позивача до суду) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно ч.2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017 року, що діяла на момент звернення позивача до суду) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України (в редакції до 15.12.2017 року, що діяла на момент звернення позивача до суду) кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена.
Згідно зі статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017 року, що діяла на момент звернення позивача до суду) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
Відповідно до ч. 1. ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №2147-VIII, яка діє з 15.12.2017 року) завданням адміністративного судочинства є справедливе, своєчасне та неупереджене вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України (в редакції Закону №2147-VIII, яка діє з 15.12.2017 року) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України (в редакції Закону №2147-VIII, яка діє з 15.12.2017 року) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таки спорів встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до абз.1,2 п.2 ч.1 ст.4 КАС України (в редакції Закону №2147-VIII, яка діє з 15.12.2017 року) адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, в якому: хоча б одна строга здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням вказаною особою зазначених функцій.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 238 КАС України (в редакції Закону №2147-VIII, яка діє з 15.12.2017 року) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У пункті 10 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» зазначено, що ДАБІ України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом міністрів України і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю і нагляду.
Відповідно до п.2 Положення про ДАБІ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 №294, основним завданням ДАБІ України, зокрема, є здійснення державного контролю та нагляду за дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил; виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві, ліцензування у визначених законодавством випадках.
Предметом розгляду у даній адміністративній справі є правомірність реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер: ОД142152921344, здійсненої 19.10.2015 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, щодо реконструкції нежитлового підвального приміщення, загальною площею 119,20 кв.м., без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані та цільового призначення, Одеса, вул.Жуковського, 39.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг відповідно до п.7 ч.1 ст.4 КАС України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017, та відповідно до п.7 ч.1 ст.3 КАС України в редакції, яка діяла до 15.12.2017 року.
Отже, по даній справі позивач - Департамент комунальної власності Одеської міської ради оскаржує реєстрацію спірної декларації, яка здійснена Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області як суб'єктом владних повноважень, що здійснює публічно-владні управлінські функції.
З огляду на викладене, враховуючи положення ст.ст.4,5,19 КАС України, суд дійшов до висновку про те, що спір у справі виник у зв'язку із реалізацією відповідачем своїх повноважень у сфері здійснення державного контролю та нагляду за дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, а отже є публічно-правовим та має розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, суд дійшов висновку, що клопотання представника третьої особи, про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України є безпідставним та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.5, ст. ст.238, 239, 243, 256, 295, 297 КАС України суд, -
У задоволенні клопотання представника третьої особи ОСОБА_2 про закриття провадження у справі за позовною заявою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації - відмовити.
Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Повний текст ухвали складено та підписано суддею 27.03.2018 року.
Суддя О.М. Соколенко