Справа № 148/2217/17
Провадження №2/148/170/18
Іменем України
22 березня 2018 року м. Тульчин
Тульчинський районний суд
Вінницької області в складі: головуючого судді Саламахи О.В.
за участю: секретаря Носулько К.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первинним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, за участю третьої особи - Печерської сільської ради Тульчинського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно,-
До Тульчинського районного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, та з зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.11.1998 помер батько ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 і після його смерті відкрилася спадщина за законом, яка складається із: земельної частки (паю) розміром 3,57 в умовних кадастрових гектарах, яка перебуває у колективній власності КСП «Печера» с. Печера Тульчинський район, та яка належала спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0180747, виданого Тульчинською районною державною адміністрацією, зареєстрованого 17.07.1997 за порядковим № 316 та житлового будинку, за адресою: вул. Патріотів, 5, с. Даньківка, Тульчинський район Вінницька область,
Заповітного розпорядження ОСОБА_3 не склав, спадкоємцями першої черги за законом є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які спадщину прийняли, однак не можуть реалізувати свої спадкові права через відсутність правовстановлюючого документа на земельну частку (пай), у зв'язку з чим, державним нотаріусом Тульчинської державної нотаріальної контори їм відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане майно.
Вказані обставини змусили ОСОБА_1 звернутися до суду з первинним позовом, та ОСОБА_2 із зустрічним, у яких вони просять визнати за ними право власності на спадкове майно за законом, після смерті батька ОСОБА_3, померлого 27.11.1998 на 1/2 частину земельної частки (паю) розміром 3,57 в умовних кадастрових гектарах, яка перебуває у колективній власності КСП «Печера» с. Печера Тульчинський район, яка належала спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0180747, виданого Тульчинською районною державною адміністрацією, зареєстрованого 17.07.1997 за № 316.
Позивач-відповідач у судове засідання не з'явився, однак при зверненні до суду у позовній заяві зазначив, що просить розглянути справу за його відсутності.
Відповідач-позивач у судове засідання не з'явився, однак надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності у якій вказав, що позов ОСОБА_1 визнає та наполягає на вимогах заявлених у зустрічному позові, просить їх задовольнити.
Представник третьої особи - Печерської сільської ради Тульчинського району Вінницької області у судове засідання не з'явився, подав до суду письмову заяву, у якій не заперечує проти задоволення позову ОСОБА_2 та просить розглянути справу у його відсутність.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що 27.11.1998 помер ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-АМ № 053115 від 27.11.1998, виданим виконкомом Шпиківської селищної ради Тульчинського району (а.с. 11).
Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 31.08.2017 встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3, який помер 27.11.1998 є батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 14-15).
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23.11.2017 встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а саме: що ОСОБА_3, який помер 27.11.1998 є батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 44 - 46).
Згідно акту розподілу земельних часток (паїв) від 03.02.2004, встановлено, що ОСОБА_3 входив до списку власників земельних сертифікатів по Печерській сільській раді СК «Печера» Тульчинського району Вінницької області (а.с. 20).
Згідно виписки із книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видані Тульчинською районною адміністрацією Вінницької області у КСП «Печера», виданої відділом Держгеокадастру у Тульчинському районі, встановлено, що сертифікат серії ВН № 0180747 зареєстровано 17.07.1997 за № 316 на ім'я ОСОБА_3, який проживав у ІНФОРМАЦІЯ_3. Розмір земельної частки (паю) становить 3,57 в умовних кадастрових гектарах. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів № 783 від 12.05.2000 з врахуванням індексації вартість земельної частки (паю) становить 13295 грн. Сертифікат видано на підставі рішення Тульчинської райдержадміністрації № 207-р від 18.06.1997 (а.с. 8).
Відповідно до довідок № 126 і 746, виданих виконавчим комітетом Печерської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, встановлено, що після смерті ОСОБА_3, померлого 27.11.1998, залишилося спадкове майно, а саме: право власності на земельну ділянку (пай), визначеного в розмірі 3,57 в умовних кадастрових гектарах, посвідченого сертифікатом на право на земельну частку пай серії ВН № 018074 та житловий будинок з господарським спорудами, розташований, за адресою: вул. Патріотів, 5, с. Даньківка, Тульчинський район Вінницька область. Спадкоємцями за законом залишилися сини: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Інших спадкоємців, передбачених законом чи заповітом немає (а.с. 9, 42).
Відповідно до копії спадкової справи № 869/2017, заведеної після смерті 27.11.1998 ОСОБА_3, встановлено, що ОСОБА_1 спадщину прийняв, що підтверджується його заявою від 28.11.2017 та ОСОБА_2 спадщину прийняв, що підтверджується його заявою від 12.02.2018 (а.с. 61 - 62).
Позивач-відповідач ОСОБА_1 звернувся до Тульчинської державної нотаріальної контори, щоб оформити право на спадщину, однак постановою нотаріуса № 1142/02-31 від 28.11.2017, йому відмовлено у видачі свідоцтва про праву на спадщину через те, що відсутні правовстановлюючі документи на спадкову земельну частку (пай) (а.с. 10).
Відповідач-позивач ОСОБА_2 звернувся до Тульчинської державної нотаріальної контори, щоб оформити право на спадщину, однак постановою нотаріуса № 102/02-31 від 12.02.2018, йому відмовлено у видачі свідоцтва про праву на спадщину через те, що відсутні правовстановлюючі документи на спадкову земельну частку (пай) (а.с. 41).
Згідно ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 07.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
За приписами ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, в тому числі і визнання права.
Тобто, за змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, з позовом про визнання права.
Статтями 328, 1216, 1217, 1218, 1220, 1222, 1258, 1268, 1269, 1296 ЦК України встановлено загальні положення про право власності, порядок її набуття та припинення права власності.
За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, що відображено в ч. 3 ст. 1222, ч. 1 ст. 1220 ЦК України.
Відповідно до ст. 1216 цього ж Кодексу, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України, визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За приписами ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Також, ст. 392 ЦК України, встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту у спосіб, передбачений статтею 392 ЦК України, що відповідає правовій позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеній у п. 3.1. Інформаційного листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013.
Таким чином, із аналізу вищевказаних правових норм, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дотримано всіх визначених законодавцем обставин для набуття права власності на спадщину. Однак, своє право вони не взмозі реалізувати, у зв'язку з чим дане право підлягає захисту в судовому порядку.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за законом чи заповітом має право прийняти спадщину. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Факт прийняття спадщини підтверджується заявами поданими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до нотаріальної контори.
Статтею 15 ЦК України, визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог ы на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Таким чином, аналізуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог первинного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 в заявлених ними межах та про існування правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд залишає за сторонами судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст. 41, 45 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 328, 1216, 1217, 1218, 1220, 1222, 1258, 1268, 1269, 1296 ЦК України, ст. 4, 12, 18, 19, 76-80, 141, 206, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Первинний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, право власності на спадкове майно після смерті батька ОСОБА_3, померлого 27.11.1998, а саме на 1/2 частину земельної частки (паю) розміром 3,57 в умовних кадастрових гектарах, яка перебуває у колективній власності КСП «Печера» с. Печера Тульчинський район Вінницька область, яка належала спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0180747, виданого Тульчинською районною державною адміністрацією, зареєстрованого 17.07.1997 за № 316.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, за участю третьої особи - Печерської сільської ради Тульчинського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, право власності на спадкове майно після смерті батька ОСОБА_3, померлого 27.11.1998, а саме на 1/2 частину земельної частки (паю) розміром 3,57 га в умовних кадастрових гектарах, яка перебуває у колективній власності КСП «Печера» с. Печера Тульчинський район Вінницька область, яка належала спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0180747, виданого Тульчинською районною державною адміністрацією, зареєстрованого 17.07.1997 за № 316.
Судові витрати залишити за сторонами.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: