Справа № 161/70/18 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В.В.
Провадження № 22-ц/773/327/18 Категорія: 47 Доповідач: Данилюк В. А.
20 березня 2018 року місто Луцьк
Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді судді Данилюк В. А.,
суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,
з участю:
секретаря судового засідання Вергуна Т. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області, ОСОБА_3 про визнання недійсними рішень, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 січня 2018 року,
Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області, ОСОБА_3 про визнання недійсними рішень.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 січня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження в даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України та роз'яснено позивачу її право на звернення з відповідним позовом в порядку адміністративного судочинства.
Не погоджуючись з даною ухвалою суду, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми діючого процесуального законодавства.
Таким чином, покликаючись на порушення норм процесуального права, позивач ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Учасники справи в судове засідання в суд апеляційної інстанції не з'явились. Позивач та відповідач Підгайцівська сільська рада Луцького району Волинської області належним чином повідомлені судом апеляційної інстанції про час та місце судового розгляду, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які наявні в матеріалах справи.
Відповідач Підгайцівська сільська рада Луцького району Волинської області подала в суд відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що апеляційну скаргу позивача в даній справі не визнає та вважає спір в даній справі публічно-правовим та таким, що має розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається із змісту позовних вимог, ОСОБА_1 просить суд визнати недійсними рішення Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області № 12-10 від 25.02.2007 року, № 10/6 від 09.09.2016 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
За п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
У даній справі спір виник щодо правомірності рішень сільської ради № 12-10 від 25.02.2007 року, яким рада вирішила припинити користування тимчасовими городами в селі Струмівка, зокрема, ОСОБА_1 - 0,14 га, а також № 10/6 від 09.09.2016 року, яким ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства в с. Струмівка Луцького району Волинської області (а.с. 18-19, 16-17, 21).
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати у зв'язку з чим виник спір та на захист яких прав особа звернулася до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб'єктів владних повноважень, до яких належать органи державної влади, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Земельний кодекс, зокрема ст. ст. 116, 122, 123, передбачає процедуру передачі земельних ділянок у власність або користування. Вона передбачає, зокрема, що для передання земельної ділянки у користування (оренду) зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в ст. 123 ЗК органи приймають рішення.
З огляду на наведене, апеляційний суд у складі колегії суддів дійшов висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), оспорювання правомірності набуття фізичною особою спірної земельної ділянки, має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.
Позовні вимоги в даній справі заявлені до сільської ради та ОСОБА_3 про скасування рішень сільської ради «Про інвентаризацію земельних ділянок» та «Про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» ОСОБА_3
Тобто, у даній справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії органу місцевого самоврядування, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень, тому даний спір є публічно-правовим та має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.
Посилання в апеляційній скарзі на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.12.2017 року (а.с. 20) суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки ухвала від 05.12.2017 року не була оскаржена ОСОБА_1 у встановленому порядку.
Суд апеляційної інстанції в складі колегії суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що аналіз суб'єктного складу та характеру виниклих між сторонами правовідносин свідчить, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції і підставно відмовив у відкритті провадження у даній справі.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За ч. 1 ст. 258 ЦПК України судовими рішеннями є: ухвали, рішення постанови, судові накази.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 375, 381, 382, 383, 384 Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 січня 2018 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 28 березня 2018 року.
Головуючий
Судді