Справа № 136/1911/17
провадження №1-кп/136/55/18
28 березня 2018 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець кримінальне провадження № 12017020200000270, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.10.2017 року про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта - середня спеціальна, неодруженого, утриманців не має, працює різноробочим, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 162 КК України
за участю прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
01.10.2017 року близько 20:30 год. ОСОБА_3 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, без згоди власника, через хвіртку зайшов на територію домогосподарства ОСОБА_6 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , після чого шляхом пошкодження вхідних дверей незаконно проник до житлового будинку, розташованого на території вищевказаного домогосподарства, тим самим порушивши закріплене Конституцією України право кожного громадянина на недоторканність житла.
Вказані дії ОСОБА_3 орган досудового розслідування кваліфікував за частиною 1 статті 162 КК України, тобто порушення недоторканості житла, яке виразилось у незаконному проникненні до житла.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні свою винуватість у вчиненні вказаного злочину визнав повністю за обставин наведених в обвинувальному акті, при цьому від дачі будь-яких пояснень по суті відмовився.
Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що в жовні 2017 року, більш точної дати вона не пам'ятає, в вечірню пору доби до неї зателефонували сусіди, які проживають поруч з домоволодінням в якому мешкає її син з невісткою ОСОБА_7 ( АДРЕСА_2 ), які повідомили про незаконне проникнення в належне їй домоволодіння ОСОБА_3 , про що їм повідомила ОСОБА_7 , яка поспіхом залишила будинок коли побачила ОСОБА_3 в нижній білизні.
Свідок ОСОБА_7 показала суду, що на початку жовтня 2017 року в вечірню пору доби вона повернулася додому. Зайшовши в будинок вона помітила пошкодження дверей, при цьому в веранді будинку лежали обценьки. Пройшовши далі вона виявила незнайомі чоловічі речі, а коли зайшла в спальню, то побачила ОСОБА_3 , який був в одній нижній білизні. Після того як обвинувачений схопив її за шарф, вона відштовхнула його і поспіхом залишила будинок. Вибігши на вулицю, вона повідомила про вказаний інцидент сусідів, оскільки була сильно налякана.
В судовому засіданні суд оглянув та дослідив письмові докази надані стороною обвинувачення, а саме:
- протокол прийняття заяви ОСОБА_6 про вчинене кримінальне правопорушення від 03.10.2017 року;
- витяг з кримінального провадження №12017020200000270;
- протокол огляду місця події від 01.10.2017 року з фототаблицею;
- заява ОСОБА_6 від 03.10.2017 року про залучення до провадження як потерпілої;
Проаналізувавши зібрані докази, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України, тобто порушення недоторканості житла, яке виразилось у незаконному проникненні до житла.
Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості злочину, передбаченого частиною 1 статті 162 КК України, який відповідно до положень статті 12 цього Кодексу є злочином невеликої тяжкості, особу винного, який по місцю проживання характеризується негативно, на диспансерному та наркологічному обліку не перебуває, раніше не судимий.
З висновку судового-психіатричного експерта №131 від 23.11.2017 року слідує, що в період вчинення злочину ОСОБА_3 на хронічне психічне захворювання не страждав, перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В теперішній час ОСОБА_3 на хронічне психічне захворювання не страждає, перебуває поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, може усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Суд також приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого в якій вказується на високий ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, а також середній рівень небезпеки для суспільства та окремих осіб.
Обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до статті 66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до статті 67 КК України є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин які пом'якшують покарання та наявність обтяжуючих обставин, беручи до уваги зазначені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що необхідним та достатнім для виправлення і попередження вчинення підсудним нових злочинів буде покарання у виді обмеження волі на строк, передбачений санкцією частини статті за якою інкриміновано його діяння. При цьому, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, факторів ризику вчинення повторного злочину, позиції потерпілої, яка просила суд не обмежувати обвинуваченого волі та інших обставин справи, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та ізоляції його від суспільства, а тому приймає рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.75 КК України із покладенням обов'язків, що передбачені ст.76 КК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Питання про процесуальні витрати та речові докази суд вирішує відповідно до положень ст. 100, 124 КПК України.
В ході досудового розслідування заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Керуючись ст. 368, 370, 374, 376 КПК України, ст. 12, 65-67, 75, 76, 162 ч.1 КК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 162 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку, тривалістю в 3 (три) рік не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно статті 76 ч.1 п.1, 2 ч.2 п.1, 2 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки на протязі іспитового строку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання та роботи, попросити пробачення у потерпілої, а також не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1