Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 березня 2018 р. Справа№805/1595/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Логойди Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначала, зокрема, що 02 серпня 2017 року звернулась до Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області з клопотанням, в якому просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Марківської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, в задоволенні якої відмовлено, про що на її адресу надіслано відповідний лист.
Вважала дії відповідача неправомірними, оскільки за результатом розгляду її клопотання він мав прийняти рішення та послатися на відповідні норми права, чого зроблено не було.
У зв'язку з наведеним позивач просила:
- зобов'язати відповідача розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою протягом одного місяця з часу проголошення остаточного рішення за цим позовом;
- зобов'язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_1, не інакше, як у спосіб, передбачений спеціальними нормами Земельного кодексу України.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, зокрема, що орган Держгеокадастру відмовив позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності тому, що земельна ділянка, щодо якої зверталася позивач, не містилася у відповідному переліку земельних ділянок, який формується органом Держгеокадастру на виконання Стратегії, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року №413. Неможливість включення спірної земельної ділянки до зазначеного переліку земельних ділянок обумовлена переважністю права учасників антитерористичної операції на отримання земельних ділянок. Отже, відмова в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відбулася через невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам вказаної Стратегії, що відповідало ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Просив в задоволенні позову відмовити.
Судом встановлено, що 02 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області з клопотанням, в якому просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Марківської сільської ради Костянтинівського району Донецької області. Зазначала, що нею право на безоплатну приватизацію земельної ділянки по зазначеному виду не використано.
Відповідачем листом від 31 серпня 2017 року № П-3984/0-2845/6-17 в задоволенні клопотання відмовлено, з посиланням на відсутність бажаної до відведення земельної ділянки в переліку земельних ділянок, який формується щоквартально та оприлюднюється на офіційних веб-сайтах територіальних органах Держгеокадастру відповідно до Стратегії, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 №413.
Судом також встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 21 червня 2017 року № 148 затверджено перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам України у третьому кварталі 2017 року, на території Донецької області.
Вказаний перелік земельних ділянок розміщений на офіційному веб-сайті Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, і до нього земельні ділянки з місцезнаходженням на території Марківської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, щодо якої зверталася позивач, не внесені.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Пунктом «а» ч. 3 ст. 22 вказаного Кодексу визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства.
Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 121 цього Кодексу громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, яка визначає повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Підпунктом 13 п. 4 «Положення про Головне управління Держгеокадастру в області», що затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333, визначено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначений статтею 118 Земельного кодексу України.
Згідно з ч. 2 вказаної статті Кодексу рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Відповідно до частини 6 статті 118 вказаного Кодексу громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 статті 118 вказаного Кодексу визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 №413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» затверджено Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними (надалі Стратегія).
Згідно зі Стратегією вимога цієї Стратегії стосується усіх органів виконавчої влади, які здійснюють державне управління землями сільськогосподарського призначення державної власності, та усіх землекористувачів таких земель.
Метою Стратегії є створення сучасної, прозорої і дієвої системи управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, спрямованої на забезпечення захисту інтересів суспільства (насамперед учасників антитерористичної операції), територіальних громад та держави, а також раціонального та ефективного функціонування сільськогосподарських регіонів з урахуванням потреб розвитку населених пунктів, запобігання деградації земель, необхідності забезпечення продовольчої безпеки держави.
Відповідно до Стратегії, в редакції, яка була чинною та підлягала застосуванню на час виникнення спірних правовідносин, Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації, повинні:
формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області, за такою формулою за відповідною формулою;
щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок;
надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції;
враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян.
Відмовляючи позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орган Держгеокадастру виходив з того, що земельна ділянка, щодо якої звернулася позивач, не містилася у відповідному переліку земельних ділянок, який формується органом Держгеокадастру на виконання вказаної Стратегії.
Суд вважає такі посилання неправомірними, оскільки у зв'язку із затвердженням постановою Кабінету Міністрів України вказаної Стратегії, будь-яких змін до порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, і підстав відмови у наданні такого дозволу, що передбачені Земельним кодексом України, внесено не було.
Крім того, у постанові Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року №413 не зазначено, що вона прийнята відповідно до Земельного кодексу України, а тому її не можна віднести до нормативно-правових актів, про які йдеться у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, та які можуть регулювати спірні правовідносини.
З огляду на наведене суб'єкт владних повноважень неправомірно відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, пославшись на відсутність бажаної земельної ділянки в переліку земельних ділянок, який формується органом Держгеокадастру на виконання вказаної Стратегії.
Це не відповідало ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, яка передбачає виключні підстави відмови у наданні такого дозволу.
Отже, дії Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо відмови в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що викладена у листі від 31 серпня 2017 року № П-3984/0-2845/6-17, не можна визнати законними та такими, що вчинені на підставі, що визначені Земельним кодексом України.
З огляду на наведене для ефективного захисту прав та інтересів громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень суд вважає за необхідне застосувати ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України і визнати такі дії органу Держгеокадастру неправомірними.
У зв'язку з цим слід зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, про що просила позивач.
Покладання судом на відповідача обов'язку розглянути таке клопотання протягом одного місяця з часу проголошення остаточного рішення у даній справі, про що просила позивач, не відповідає принципу обов'язковості судових рішень, відповідно до якого обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України є лише судові рішення, що набрали законної сили (ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, розгляд відповідачем такого клопотання повинен відбутися у місячний строк, про що чітко зазначено у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, який з огляду на принцип обов'язковості судових рішень не повинен перевищувати місячний строк з дня набрання рішенням суду в даній справі законної сили. Додаткового закріплення в судовому рішенні вказаний строк не потребує.
Посилання відповідача на неможливість включення спірної земельної ділянки до відповідного переліку земельних ділянок, що обумовлено переважністю права учасників антитерористичної операції на отримання земельних ділянок, є неприйнятними, оскільки це не є предметом спірних правовідносин.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, то органи Держгеокадастру мають дискреційні повноваження у вирішенні вказаного питання.
Повноваження адміністративних судів визначені Кодексом адміністративного судочинства України. При цьому суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому законодавцем повноважень.
З урахуванням дискреційних повноважень відповідача на вирішення питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права в цій частині є зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача, яке подано з цього питання, про що також просила позивач.
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо відмови в наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що викладена у листі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 31 серпня 2017 року № П-3984/0-2845/6-17.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 02 серпня 2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (85102, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Європейська, 13, код ЄДРПОУ 39767332) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ІПН НОМЕР_1) здійснені нею документально підтверджені судові витрати в розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 (сорок) коп.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення судом складено 28 березня 2018 року.
Суддя Логойда Т. В.