26 березня 2018 року м. Житомир
справа № 806/169/18
категорія 10.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області про визнання дій протиправними, зобов'язання встановити статус інваліда війни та прийняти рішення видати посвідчення,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області щодо відмови у встановленні статусу та видачі відповідного посвідчення інваліда війни;
зобов'язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області встановити йому статус інваліда війни та прийняти рішення видати відповідне посвідчення інваліда війни.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що є безпосереднім учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Працював водієм в Управлінні будівництва №605 (УС-605) Міністерства середнього машинобудування СРСР, яке було військовим формуванням у складі невоєнізованого формування цивільної оборони м. Чорнобиль, що був задіяний на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Оскільки за висновком МСЕК йому встановлена 3 група інвалідності довічно внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, вважає, що має право на встановлення статусу інваліда війни відповідно до п.9 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у зв"язку з чим звернувся з відповідною заявою до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області. Однак, відповідач листом від 04.12.2017 №4429/19.0 безпідставно відмовив йому у встановленні такого статусу та видачі відповідного посвідчення.
Відповідно до ухвали суду від 12.01.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Згідно з довідкою від 29.01.2018 розгляд справи відкладено у зв"язку із перебуванням головуючого судді по справі у відпустці, на підставі наказу №01-06в від 24.01.2018.
Відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву за вхідним №1791/18 від 29.01.2018 в якому просить у задоволенні позову відмовити. Одночасно просить розглядати справу без участі його представника.
В обґрунтування зазначає, що для встановлення зазначеного статусу необхідне документальне підтвердження залучення особи до складу формувань цивільної оборони. Цей документ має містити дані про таке залучення з посиланням на наказ чи розпорядження штабу цивільної оборони та інформацію про роботу, яку виконувала особа під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Оскільки позивачем таких документів не подано, підстави для встановлення статусу відсутні. Окрім того відповідач наголошує, що позивачу слід просити суд встановити факт його залучення до складу формувань цивільної оборони, а не встановлювати статус інваліда війни.
Позивач у підготовчому судовому засіданні 26 лютого 2018 року подав заяву від 26.02.2018 за вхідним №4336/18 в якому просить, розгляд справи по суті проводити в той самий день після закінчення підготовчого судового засідання у порядку письмового провадження.
У визначений день та час представник відповідача до суду не з"явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи до суду не надсилав.
Відповідно до ухвали суду від 26.02.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у той самий день - 26.02.2018.
Позивач подав заяву від 26.02.2018 за вхідним №4335/18, у якій просив суд проводити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Зважаючи на заяву відповідача про розгляд справи без участі його представника та подану позивачем заяву та керуючись приписами ч.9 ст.205 та ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд переходить до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.193 КАС України - не пізніше закінчення строків розгляду справи за правилами загального позовного провадження протягом розумного строку, але не більше дев"яноста днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 23.07.1986 працював водієм автомобіля другого класу, на період ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в Управлінні будівництва №605 в УМіАТ, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.15).
31.12.1987 ОСОБА_1 звільнений у зв"язку з переведенням до Комплексної експедиції при ІАЕ ім. І.В. Курчатова (а.с.16).
30.12.2014 позивачу видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії А №127681с, є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.4).
Відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 28.11.2014 №8844 позивачу встановлено діагноз та зроблено висновок про те, що захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.20).
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії обласної МСЕК №1 серії 12ААА №078495 від 18.12.2014 при повторному огляді позивачу встановлено третю групу інвалідності, внаслідок захворювання, яке пов"язане з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, безтерміново (а.с.19).
Позивач звернувся до відповідача із заявою про встановлення йому статусу інваліда війни згідно п.9 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на що у листі №4429/19.0 від 04.12.2017 отримав відмову (а.с.21-23).
Відмова мотивована тим, що для встановлення зазначеного статусу необхідне документальне підтвердження залучення особи до складу формувань цивільної оборони. Заявником таких документів не подано. Установа, в якій працював ОСОБА_1 на ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи до складу загонів Цивільної оборони не входила, в структурі Міністерства оборони колишнього СРСР не перебувала та не підпорядковувалась військовому командуванню. У зв"язку з тим, що план Цивільної оборони в період аварії на ЧАЕС не вводився, працівники, які залучалися для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС від інших міністерств і відомств і стали інвалідами внаслідок захворювань, пов"язаних з цим, не можуть бути віднесені до осіб, які належать до інвалідів війни відповідно до п.9 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Враховуючи викладене підстави для встановлення статусу інваліда війни відсутні (а.с.21-23).
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.9 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до інвалідів війни належать, серед іншого, інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Таким чином, якщо особа була залучена до складу формувань Цивільної оборони та стала інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, належить до інвалідів війни та має право на отримання відповідного посвідчення.
Відповідач, відмовляючи у встановленні позивачу статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення посилається на те, що ним не надано документального підтвердження залучення особи до складу формувань цивільної оборони.
Суд критично ставиться до таких доводів відповідача, зважаючи на таке.
У відповідності до вимог, чинних на момент ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, нормативно-правових актів з питань Цивільної оборони, в першу чергу - Положення про Цивільну оборону СРСР, затверджене постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР №1111-1976; наказу заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР № 90 від 06.06.1975 (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та №92 від 29.06.1976 (Настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (сільському на сільськогосподарському об'єкті народного господарства), Розпорядження ЦО СРСР від 26.04.1986, начальника ЦО УРСР від 28.04.1986, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29.04.1986 № 01, від 30.04.1986 № 2, від 04.05.1986 № 16, від 19.05.1986 № 52 та ін.), цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об'єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов'язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей.
При цьому жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов'язковості видання розпорядчого документу про залучення кожної конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони.
Аналізуючи вказані нормативні акти, суд зазначає про те, що цивільна оборона та її формування створювались на всіх без виключення підприємствах, установах, організаціях, та до складу формувань Цивільної оборони в обов'язковому порядку залучалось все працездатне населення.
З урахуванням викладеного, формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались саме з метою виконання робіт з ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих. Громадяни, які виконували роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.
Зазначене спростовує доводи відповідача про неналежність позивача до формувань Цивільної оборони.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до інвалідів війни належать також інваліди з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами. Порядок надання статусу інваліда війни особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.
Згідно з п.16 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення №1317) комісія визначає ступінь втрати здоров'я, групу і час настання інвалідності та їх причинний зв'язок з Чорнобильською катастрофою на підставі експертного висновку, визначеного в установленому порядку МОЗ лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я, міжвідомчої експертної ради чи постанови військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання з Чорнобильською катастрофою та за наявності: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції з відміткою про перереєстрацію або посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пунктом 17 Положення №1317 передбачено, що особи, що належать до категорії постраждалих із числа тих, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї або постраждали за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, подають, крім посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції з відміткою про перереєстрацію або посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та посвідчення потерпілої дитини серії "Д" та вкладишу до нього для потерпілих дітей-інвалідів при досягненні ними 18 років, відповідний експертний висновок уповноваженого лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я, міжвідомчої експертної ради чи постанову військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання, що призвело до інвалідності, з іншими ядерними аваріями, ядерними випробуваннями або військовими навчаннями із застосуванням ядерної зброї, порушенням правил експлуатації обладнання з радіаційною речовиною, порушенням правил зберігання і поховання радіоактивних речовин.
Згідно з п.26 Положення №1317 причинами інвалідності є пов'язані з виконанням службових обов'язків, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Відповідно до п.10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року №302 посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Таким чином, особи, інвалідність яких пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, за наявності документів, підтверджуючих право на отримання статусу інваліда війни, мають право отримати такий статус з видачею відповідного посвідчення.
З матеріалів справи слідує, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), учасником ліквідації аварії на ЧАЕС, що підтверджується відповідним посвідченням серії А №127681с та вкладкою до нього. Згідно з трудовою книжкою з 23.07.1986 по 31.12.1987 працював водієм автомобіля другого класу в Управлінні будівництва №605 в УМіАТ, яке зазначено у переліку військових частин, які підпорядковувались Міністерству середнього машинобудування СРСР, тобто був особою вільно найомного складу та приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 16.12.2014.
З огляду на досліджені судом докази встановлено, що виявлене у позивача захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, тому, суд дійшов висновку про наявність підстав для надання позивачу статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.
Посилання відповідача на те, що позивачем не надано документального підтвердження перебування його у складі цивільної оборони під час ліквідації аварії на ЧАЕС суд вважає необґрунтованим, оскільки чинним законодавством механізм зберігання та отримання такого підтвердження не передбачений.
Так, відповідно до п.9 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до інвалідів війни належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов"язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
При цьому жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов"язковості видання розпорядчого документу про залучення кожної конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони.
Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29.05.2014 у справі № К/9991/4541/1 та від 13.04.2017 у справі №К/11747/17.
Виходячи з викладеного, доводи відповідача про відсутність необхідних документів, які б підтверджували факт виконання позивачем робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС саме у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони, суд вважає безпідставними.
Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на роз'яснення Міністерства праці та соціального захисту населення України від 05.08.2008 №549/0/15-08/014 та роз'яснення Департаменту з питань цивільного захисту на ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи від 27.09.2017 №01.1-14/1527-4, оскільки вони носять суто інформаційний та рекомендаційний характер, не мають ознак нормативно-правового акту, а тому не можуть регулювати порядок прийняття рішення про встановлення статусу інваліда війни.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу в наданні статусу інваліда війни відповідно до п.9 ч.2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видачі посвідчення інваліда війни, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних дій.
Враховуючи, що судом встановлено протиправність дій щодо відмови відповідача у встановленні ОСОБА_1 статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 4, 6, 7, 8, 9, 32, 77, 90, 139, 193 205, 229, 242-246, 255, 258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 11509, ід.код НОМЕР_1) до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області (вул.Шевченка,8, м.Коростень, Житомирська область, 11501, код ЄДРПОУ 03192709) про визнання дій протиправними, зобов'язання встановити статус інваліда війни та прийняти рішення видати посвідчення, - задовольнити.
Визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області (код ЄДРПОУ 03192709) щодо відмови ОСОБА_1 (ід.код НОМЕР_1) у встановленні статусу та видачі відповідного посвідчення інваліда війни.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області (код ЄДРПОУ 03192709) встановити ОСОБА_1 (ід.код НОМЕР_1) статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.В. Горовенко