Справа № 164/2038/17 Провадження №11-кп/773/122/18 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч. 3 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК УкраїниДоповідач: ОСОБА_2
22 березня 2018 року місто Луцьк
Апеляційний суд Волинської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , Лівандовської - ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілих - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
захисника - ОСОБА_10 ,
обвинуваченого - ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12017030000000253 від 02.08.2017 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_11 , потерпілої ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Маневицького районного суду Волинської області від 13 листопада 2017 року про обвинувачення ОСОБА_11 за ч.1 ст.135, ч.3 ст.286 КК України,
Даним вироком ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Городок Маневицького району Волинської області, житель АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, з повною загальною середньою освітою, одружений, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, потерпілий внаслідок Чорнобильської катастрофи, непрацюючий, раніше не судимий, -
засуджений за ч.1 ст.135 КК України на 1 (один) рік 6 (шість) місяців позбавлення волі, за ч.3 ст.286 КК України на 8 (вісім) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, визначено ОСОБА_11 остаточне покарання - 9 (дев'ять) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Запобіжний захід обвинуваченому залишено попередній - тримання під вартою.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_11 визначено обчислювати з моменту затримання - 02.08.2017.
Вироком вирішено долю цивільних позовів, речових доказів та судових витрат.
Згідно з вироком суду ОСОБА_11 визнаний винним у тому, що він 02 серпня 2017 року, біля 01 години 20 хвилин, в порушення вимог п.п.2.3 (б), 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху, керуючи в стані алкогольного сп'яніння керуючи технічно справним вантажним тягачем «MAN», р.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись неподалік будинку № 1, що по вул. Сойне, в напрямку автодороги Луцьк-Ківерці-Маневичі-Любешів-КПП Дольськ (Р-14), проявив безпечність та неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не зреагував на її зміну, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, але легковажно розраховуючи на їх запобігання, не вибрав безпечної швидкості руху, не справився з керуванням транспортним засобом, внаслідок чого виїхав на смугу зустрічного руху та в подальшому за межі проїзної частини дороги на лівий тротуар по ходу руху автомобіля, де допустив наїзд на пішоходів неповнолітніх ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які сиділи на лавці, що знаходилася на тротуарі поблизу металевої огорожі дитячого садка, що по АДРЕСА_2 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди неповнолітній ОСОБА_15 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток тазу зліва зі зміщенням, закритих переломів 3-7 ребер справа по середній та передній аксілярній лініях зі зміщенням, забою органів черевної та грудної порожнини, множинних забоїв та саден тулуба і кінцівок, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 847 від 23.08.2017 відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я; неповнолітня ОСОБА_14 отримала тілесні ушкодження, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 65 від 14.08.2017 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення та призвели до смерті ОСОБА_14 на місці пригоди. Причиною смерті ОСОБА_14 став травматичний шок важкого ступеню, який розвинувся в результаті отримання потерпілою поєднаної тупої травми тіла; неповнолітня ОСОБА_13 отримала тілесні ушкодження, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 66 від 14.08.2017 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення та призвели до смерті ОСОБА_13 на місці пригоди. Причиною смерті ОСОБА_13 став травматичний шок важкого ступеню, який розвинувся в результаті отримання потерпілою поєднаної тупої травми тіла.
В цей же день та час, після вчинення наїзду на неповнолітніх ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , ОСОБА_11 покинув місце пригоди, не повідомивши про подію спеціальні служби чи сторонніх людей, завідомо залишивши без допомоги потерпілих, які перебували у небезпечному для життя стані і через отримані травми були позбавлені можливості вжити заходів до самозбереження.
У своїй апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання особі обвинуваченого та тяжкості кримінального правопорушення, внаслідок м'якості. Просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_11 призначити покарання за ч.1 ст.135 КК України - 2 роки позбавлення волі, за ч.3 ст.286 КК України - 10 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, визначивши ОСОБА_11 на підставі ч.1 ст.70 КК України остаточне покарання - 10 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Посилається на те, що суд першої при призначенні покарання ОСОБА_11 не в повному обсязі врахував тяжкі і незворотні наслідки вчиненого у стані алкогольного сп'яніння злочину - смерть двох осіб та заподіяння тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості потерпілому, позиції потерпілих про призначення максимального покарання обвинуваченому, невідшкодування останнім завданих злочином збитків.
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_7 просить вирок в частині призначеного покарання змінити та призначити ОСОБА_11 покарання за ч.1 ст.135 КК України - 2 роки позбавлення волі, за ч.3 ст.286 КК України - 10 років позбавлення волі, визначивши обвинуваченому на підставі ст.70 КК України остаточне покарання за сукупністю злочинів - 10 років позбавлення волі. Посилається на те, що судом належним чином не враховано особливо тяжких наслідків у вигляді смерті двох неповнолітніх дітей, що настали від злочину, а також позиції потерпілих щодо призначення обвинуваченому максимального покарання. Крім того, не враховано, що ОСОБА_11 не розкаявся у скоєному, після вчинення злочину залишив місце пригоди, не надавши допомогу неповнолітнім потерпілим.
У поданій на вирок апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 , не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_11 , просить змінити вирок, зменшивши останньому строк покарання за сукупністю злочинів до 7 років позбавлення волі. Просить врахувати, що суд безпідставно призначив ОСОБА_11 покарання в межах наближених до максимальних, передбачених санкціями ст.ст.286 ч.3 , 135 ч.1 КК України. При цьому, не було враховано, що ОСОБА_11 вчинив необережний злочин, який відноситься до категорії тяжких, а також злочин, який хоч і є умисним, проте відноситься до категорії невеликої тяжкості, що значно знижує їх суспільну небезпечність з урахуванням даних про особу винного. Так, ОСОБА_11 визнав свою вину та щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочинів, попросив вибачення у потерпілих, частково відшкодував завдану шкоду, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується як за місцем проживання, так і за місцем попереднього ув'язнення, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, основні доводи апеляційних скарг, пояснення обвинуваченого ОСОБА_11 та його захисника ОСОБА_10 , які підтримували апеляційну скаргу захисника та заперечували апеляції прокурора та потерпілої і просили зменшити строк покарання, пояснення прокурора та потерпілих, які підтримували апеляційні скарги прокурора та ОСОБА_7 і заперечили апеляцію захисника, та просили призначити ОСОБА_11 максимальне покарання, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційні скарги прокурора, потерпілої та захисника до задоволення не підлягають з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Висновки суду про винність ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.286 КК України та ч.1 ст.135 КК України, підтверджуються зібраними в кримінальному провадженні та дослідженими в судовому засіданні доказами і ніким не оскаржуються.
Діям ОСОБА_11 дана правильна юридична оцінка, яка також ніким не оспорюється.
Твердження захисника в апеляційній скарзі про необхідність зменшення ОСОБА_11 призначеного строку покарання на підставі ст.69-1 КК України не ґрунтуються на вимогах Закону та є безпідставними.
Так, відповідно до вимог ст.69-1 КК України, за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, як органом досудового розслідування, так і судом встановлено обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_11 , вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
А тому, наявність обтяжуючої покарання обставини, унеможливлює застосування вимог ст.69-1 КК України при призначенні покарання обвинуваченому.
Посилання захисника в своїй апеляційній скарзі на неврахування судом при призначенні покарання ОСОБА_11 даних про його особу, повного визнання вини, як на підставу зменшення строку покарання, не заслуговують на увагу.
При призначенні покарання ОСОБА_11 суд першої інстанції в повній мірі дотримався вимог ст.ст.50,65 КК України і принципів індивідуалізації, гуманізації та справедливості покарання.
Так, місцевим судом враховано, що ОСОБА_11 вчинив два злочини, один з яких є тяжким необережним злочином, а інший - злочином невеликої тяжкості.
При цьому, судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому повністю враховано обставини, на які посилається захисник.
Зокрема, суд відніс до обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_11 , щире каяття, часткове добровільне відшкодування завданого збитку.
Врахував також суд і дані про особу обвинуваченого, який посередньо характеризується за місцем проживання, позитивно характеризується за місцем попередньої роботи та попереднього ув'язнення, на час вчинення злочинів мав постійне місце роботи, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, вперше притягується до кримінальної відповідальності та є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи.
При цьому судом враховано і наявність обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, думку потерпілих, які просили призначити ОСОБА_11 максимальне покарання, тяжкість наслідків, які настали, та обґрунтовано призначено обвинуваченому покарання за ч.1 ст.135 КК України в межах санкції у виді позбавлення волі, а за ч.3 ст.286 КК України - також у межах санкції у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів на 3 роки, а остаточне покарання визначено на підставі ст.70 КК України шляхом часткового складання покарань.
Що ж стосується доводів апеляційних скарг прокурора та потерпілої про неврахування судом тяжкості наслідків від вчинених злочинів, того що обвинувачений не розкаявся у вчиненому, позиції потерпілих, невідшкодування завданих збитків і того, що злочини були вчинені ОСОБА_11 в стані алкогольного сп'яніння, то вони також не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Як вбачається із оскаржуваного вироку, місцевий суд, призначаючи покарання ОСОБА_11 , в повній мірі дотримався вимог ст.ст.50, 65 КК України, та врахував обставини, на які посилаються в своїх апеляціях потерпіла та прокурор.
Так, судом враховано наявність обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Також судом було враховано тяжкість вчинених злочинів, обставини їх вчинення та наслідки, що від них настали, думку потерпілих та їх представника, які наполягали на призначенні ОСОБА_11 найсуворішого покарання у виді позбавлення волі.
Одночасно судом першої інстанції було враховано і наявність пом'якшуючих покарання ОСОБА_11 обставин, дані про його особу, зокрема характеристики з місця проживання, роботи та попереднього ув'язнення, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вчинив необережний тяжкий злочин та злочин невеликої тяжкості, є потерпілим від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Врахувавши сукупність наведених вище обставин, суд обґрунтовано призначив ОСОБА_11 покарання за ч.1 ст.135 та ч.3 ст.286 КК України в межах санкцій даних статей у виді позбавлення волі, ближче до максимального із додатковим покаранням, передбаченим санкцією ч.3 ст.286 КК України. А остаточне покарання обвинуваченому визначено шляхом часткового складання покарань на підставі ст.70 КК України.
Дане покарання, на думку апеляційного суду, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_11 та попередження нових злочинів, а також відповідає принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання і не є надто суворим чи м'яким.
Підстав для скасування вироку і застосування щодо ОСОБА_11 більш суворого покарання чи зменшення його строку, з мотивів наведених в апеляційних скаргах прокурора, потерпілої та захисника, апеляційний суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 404, 405, 407 КПК України, Апеляційний суд Волинської області,
Апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_7 , прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 - залишити без задоволення, а вирок Маневицького районного суду Волинської області від 13 листопада 2017 року щодо ОСОБА_16 - без зміни.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Кримінального касаційного суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення її апеляційним судом, а засудженим ОСОБА_11 - в той же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Головуючий:
Судді: