Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 березня 2018 р. Справа№805/801/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зінченка О.В.,
при секретарі судового засідання - Горічевій С.В.,
за участі:
позивача - не з'явився,
представника відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0001344512 від 16 січня 2018 року, -
У лютому 2018 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач, податковий орган) в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № НОМЕР_1 від 16 січня 2018 року у розмірі штрафу 295,87 гривень за період з 23 квітня по 31 грудня 2014 року, штраф у розмірі 2 283,09 гривень за період з 21 січня 2015 року по 14 липня 2017 року та пені - 8 194,91 гривень.
За змістом позову 16 січня 2018 року відповідачем прийнято спірне рішення про нарахування штрафу та пені у загальному розмірі 10 773,87 гривень за період з 23 квітня по 31 грудня 2014 року та з 21 січня 2015 року по 14 липня 2017 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що наведене рішення не відповідає вимогам Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким тимчасово на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції введено мораторій на застосування штрафних та фінансових санкцій за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, а відтак просила задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення вимог заперечував, підстави незгоди із позовом виклав в наданому відзиві. За змістом відзиву, відповідач вважає, що оскаржуване позивачем рішення є законним та прийнятим на підставі вимог чинного законодавства, оскільки єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Позивач сплатив єдиний внесок із порушенням встановлених термінів сплати, через що відповідачем на підставі положень чинного законодавства застосовано штраф та нарахована пеня за несвоєчасно сплачені внески. Так, у зв'язку з несвоєчасною сплатою єдиного соціального внеску за період з 21 липня 2014 року по 12 грудня 2016 року до позивача застосовані штрафні санкції та пеня на загальну суму 10 773,87 грн., у тому числі : пеня - 8 194,91 грн. та штрафні санкції - 2 578,96 грн. Станом на 02 лютого 2018 року в інтегрованій картці позивача значиться заборгованість у розмірі 10 773,43 грн., яка підлягає сплаті. Просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог (арк. справи 23-25).
В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення аналогічні змісту відзиву на позов та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Суд, перевіривши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, встановив наступне.
Позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_2, зареєстрована виконкомом Красноармійської міської ради Донецької області 13 липня 2000 року, обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 2 271 017 0000 000500, місцезнаходженням позивача є 85300, АДРЕСА_1, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 №183526 (арк. справи 8).
Як встановлено судом, 16 січня 2018 року відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № НОМЕР_2 у розмірі штрафу 295,87 гривень за період з 23 квітня по 31 грудня 2014 року, штраф у розмірі 2 283,09 гривень за період з 21 січня 2015 року по 14 липня 2017 року та пені - 8 194,91 гривень (арк. справи 10-12).
Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2018 року позивач звернулася до податкового органу із заявою про звільнення її від виконання обов'язків платника єдиного соціального внеску (арк. справи 14-15).
Підставою застосування штрафних санкцій та пені за оскаржуваним рішенням стала сплата позивачем зобов'язань з єдиного внеску з порушенням визначеного Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» строку сплати. Правомірність прийнятого рішення є спірною обставиною у межах цієї справи.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).
Відповідно частини 2статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина 7статті 9 Закону № 2464-VI). Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Відповідно до частини десятої та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VІ, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (в редакціях Закону до 28.12.2014 - у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум).
Підпунктом 8 пункту статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (далі за текстом Закон № 1669-VII) внесено зміни до Закону №2464-VІ, а саме підпункт б) розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13.03.2015) такого змісту: "9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Отже, Закон № 2464 звільняє платників єдиного внеску від відповідальності за невиконання платниками своїх обов'язків, визначених статтею 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Суд звертає увагу відповідача на той факт, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася (або проводиться) антитерористична операція, а не на тимчасово окупованих територіях, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення, а також відповідальності за порушення Закону.
Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» (втратив чинність), від 02 грудня 2015року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено: м. Покровськ, Донецької області, де зареєстрований та перебуває на податковому обліку позивач.
Таким чином, в силу положень абзацу 3 пункту 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 з 14 квітня 2014 року відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом № 2464 за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, до позивача не застосовуються, що не було враховано відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про скасування спірного рішення підлягають задоволенню у повному обсязі. При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне, як вказувалось судом вище позивач при зверненні до адміністративного суду в адміністративному позові просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за № НОМЕР_1 від 16 січня 2018 року, разом із цим, судом в ході судового розгляду адміністративної справи встановлено, що 16 січня 2018 року відповідачем прийняте рішення яке має № НОМЕР_2, враховуючи схожість означених номерів, суд виходить із того, що позивачем при підготовці даного адміністративного позову допущено описку в номері спірного рішення, а тому з метою захисту прав позивача, за яким він звернувся до адміністративного суду, на думку суду, підлягає скасуванню саме рішення за № НОМЕР_2 від 16 січня 2018 року, яке було предметом дослідження у судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при пред'явленні адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 704,80 гривень, що підтверджується наявною в матеріалах адміністративної справи квитанцією № 3 від 26 січня 2018 року (арк. справи 3).
Таким чином, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 гривень підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на користь позивача.
З огляду на викладене вище, на підставі положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та керуючись 2, 3, 5- 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 94, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № НОМЕР_2 від 16 січня 2018 року, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області № НОМЕР_2 від 16 січня 2018 року про застосування штрафних санкцій у розмірі штрафу 295,87 гривень за період з 23 квітня по 31 грудня 2014 року та штрафу у розмірі 2 283,09 гривень за період з 21 січня 2015 року по 14 липня 2017 року та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у сумі 8 194,91 гривень.
Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення виготовлений 28 березня 2018 року.
Суддя Зінченко О.В.