ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.03.2018Справа № 910/1486/18
за позовом приватного акціонерного товариства "Українська страхова група"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Е С У"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_1
про відшкодування шкоди 11 665,30 грн.
Суддя Удалова О.Г.
Представники сторін:
від позивача Макєєв В.М., довіреність № 0117-275 від 29.12.17,
від відповідача не з'явився,
від третьої особи не з'явився
Приватне акціонерне товариство "Українська страхова група" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Е С У" (далі - відповідач) про відшкодування шкоди 11 665,30 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на відповідача покладається обов'язок відшкодувати позивачу сплачені останнім 11 665,30 грн., оскільки після настання дорожньо-транспортної пригоди товариством з обмеженою відповідальністю "Е С У" не було здійснено всіх необхідних дій відповідно до норм чинного законодавства (не повідмовлено страховика у строки про настання ДТП). Нормативно позивач послався на ст.ст. 1166, 1191, 1192 Цивільного кодексу України, а також ст.ст. 22, 33, 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.02.2018 призначено судове засіданні у порядку спрощеного позовного провадження зі стадії відкриття провадження на 06.03.2018.
06.03.2018 через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 (водія - безпосереднього заподіювача шкоди).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.03.2018 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 та відкладено розгляд справи у порядку спрощеного провадження на 27.03.2018.
23.03.2018 через загальний відділ діловодства суду від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі, в яких остання зазначила, що нею було сплачено на рахунок ПАТ «Страхова компанія «Універсальна», як страховику потерпілої у ДТП особи, франшизу в розмірі 510,00 грн. Водночас, третя особа, як фізична особа, не є учасником відносин у сфері господарювання та не може нести господарсько-правової відповідальності.
У судовому засіданні 27.03.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав.
Представники відповідача та третя особа у судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили, відзив на позовну заяву відповідач не надав.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
12.01.2016 між ПрАТ "Українська страхова група" та позивачем - ТОВ "Е С У" був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується відповідним полісом № АІ/9245637 зі строком дії з 13.01.2016 до 12.01.2017 включно, згідно з умовами якого був застрахований транспортний засіб - ГАЗ АС-6, 2012 року випуску, шасі № НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_1.
10.01.2017 у м. Львові на перехресті вулиць Листопадового Чину та Гоголя трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки ГАЗ АС-6, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, та автомобіля марки Renault Fluence, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 Внаслідок вказаної ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 10.03.2017 № 447/352/17 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
16.05.2017 позивачем, на підставі заяви № 645 від 29.03.2017 від ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна», яке виступало страховиком потерпілої у ДТП особи, був складений страховий акт № ДКЦВ-13590 та визначено, що розмір страхового відшкодування становить 11 665,30 грн.
При цьому суд зазначає, що страхове відшкодування не обов'язково має визначатись з урахуванням оціненої шкоди, оскільки звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є платіжний документ про здійснення такої виплати (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15).
На виконання умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик - ПАТ "Українська страхова група" сплатив в порядку суброгації на користь ПрАТ "Страхова компанія "Універсальна" грошові кошти в розмірі 11665,30 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9066 від 17.05.2017.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що виплативши страхове відшкодування страховику постраждалої у ДТП особи в порядку суброгації, він набув право вимоги до відповідача, як юридичної особи, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, оскільки такий працівник, як водій та учасник ДТП не повідомив позивача про настання страхової події.
Перевіряючи такі доводи позивача, розглядаючи та вирішуючи даний спір по суті суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Поліс № АІ/9245637 є договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, що підпадають під правове регулювання в тому числі, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, здійснивши виплату страхового відшкодування, позивач набув права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду у межах фактичних витрат.
Факт наявності вини ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 10.01.2017, підтверджується постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 10.03.2017 у справі № 447/352/17 та на підставі положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України повторного доведення не потребує.
Судом встановлено, що автомобіль марки ГАЗ АС-6, державний номерний знак НОМЕР_1, на момент скоєння ДТП був страхований позивачем на підставі полісу № АІ/9245637, страхувальником за яким виступав відповідач.
Одночасно, з пояснень третьої особи також вбачається, що на момент вчинення ДТП вказаний автомобіль належав відповідачу та третя особа, як винний у вчиненні ДТП водій автомобіля марки ГАЗ АС-6, державний номерний знак НОМЕР_1, перебував з ТОВ "Е С У" у трудових відносинах. Крім того, третьою особою на рахунок ПАТ «Страхова компанія "Універсальна", як страховика потерпілої у ДТП особи, було сплачено франшизу в розмірі 510,00 грн. Вказані обставини відповідачем не заперечувались.
Статтею 1172 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно з пунктом 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пп. 33.1.4. п. 33.1. ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Наведений обов'язок встановлено законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.
Відповідності до п.п. "ґ" п.п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
При цьому, Законом України від 17.02.2011 № 3045-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" внесено зміни у статтю 33 Закону № 1961-IV, зокрема розширено перелік обов'язків учасників ДТП, у зв'язку із чим обов'язок вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів повідомлення страховика про настання ДТП був викладений уже в підпункті 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону № 1961-IV. Проте вказані зміни щодо нумерації зазначеного підпункту до підпункту "ґ" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону № 1961-IV, у якому міститься відсилання на відповідні номери пунктів та підпунктів статті 33 цього Закону щодо строків та умов обов'язкового повідомлення страховика про настання ДТП, внесені не були.
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що в разі, якщо страхувальник або водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, не повідомив у встановлені строки страховика про настання такої події, внаслідок чого в останнього виникли необґрунтовані виплати, то після виплати страхового відшкодування страховик має підстави для регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП (постанова судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 30.03.2016 у справі № 6-186цс16, Висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, прийнятих за результатами розгляду справ із підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за I півріччя 2016 року).
Таким чином, у випадку неналежного повідомлення страхувальником або водієм забезпеченого транспортного засобу, з вини якого трапилась ДТП, страховик має право на подання регресного позову до вказаних осіб у відповідності до підп. "ґ" підп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Отже, право страховика подати регресний позов до страхувальника регламентовано положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" і пов'язується саме із встановленим фактом неповідомлення (несвоєчасного повідомлення) страхувальником про настання ДТП у встановлені таким Законом строки.
Суд зазначає, що приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України на кожну із сторін покладений обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами, як письмові, речові електронні докази.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України).
Крім того, докази, надані стороною спору на підтвердження своїх вимог або заперечень, повинні відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, встановленим ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
Одночасно, згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, в силу положень ст. 1172 Цивільного кодексу України та ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд вважає обґрунтованими заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача сплаченого позивачем страхового відшкодування в розмірі 11665,30 грн.
До того ж, п. 36.6. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" перебачено, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Таким чином, незважаючи на передбачену полісом № АІ/9245637 франшизу в розмірі 500,00 грн., остання не підлягає вирахуванню зі сплаченої позивачем суми страхового відшкодування, оскільки відповідач, як особа, до якої подано регресний позов, несе передбачений вказаною вище статтею обов'язок по компесаціїї суми франшизи.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 11665,30 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Е С У" (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, ідентифікаційний код 38464859) на користь приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32 літ.А, ідентифікаційний код 30859524) витрати по сплаті страхового відшкодування в розмірі 11 665,30 грн. (одинадцять тисяч шістсот шістдесят п'ять грн. 30 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.).
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 28.03.2018.
Суддя О.Г. Удалова