ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.03.2018Справа № 910/321/18
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом фізичної особи-підприємця Сторожко Тетяни Миколаївни
до 1) Дніпропетровської обласної ради
2) комунального закладу "Криворізька міська лікарня №1" Дніпропетровської обласної ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Криворізька міська рада
про пролонгацію договору оренди № 3 нерухомого майна від 27.10.2014 року
При секретарю судового засідання: Єрмоловій Р.М.
Представники сторін:
від позивача: Сторожко В.В. - представник за довіреністю №336 від 10.02.2017р.;
Руденко А.П. - представник за довіреністю №336 від 10.02.2017р.;
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
09.01.2018 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Сторожко Тетяни Миколаївни до Дніпропетровської обласної ради та комунального закладу "Криворізька міська лікарня №1" Дніпропетровської обласної ради про пролонгацію (продовження) строку дії договору оренди №3 від 27.10.2014р.
Позовні вимоги обґрунтовані необґрунтованою, на думку позивача, відмовою відповідачів в пролонгації договору оренди № 3 нерухомого майна від 27.10.2014 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2018 року вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.
05.02.2018 до канцелярії суду позивач подав уточнену позовну заяву та супровідний лист з доданими документами.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.02.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи а правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи призначити на 12.03.2018 р.
05.03.2018 року до канцелярії суду Дніпропетровська обласна рада подала відзив на позовну заяву, відповідно до якого просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
12.03.2018 року представник позивача подав відповідь на відзив та клопотання про залучення до справи третьої особи без самостійних вимог.
В судове засідання 12.03.2018 року представники відповідача 1, 2 та третьої особи не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №01030 44280390, № 01030 44280454 та №01030 44280420 відповідно.
Представник позивача підтримав подане клопотання про залучення третьої особи.
Суд відмовив у задоволенні клопотання про залучення третьої особи у зв'язку з його необґрунтованістю.
Представники позивача підтримали позовні вимоги, просили суд позов задовольнити.
В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Після винесення рішення, 14.03.2018 року до канцелярії суду комунальний заклад «Криворізька міська лікарня №1 «ДОР» подав відзив на позовну заяву відповідно до якого просив у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
27.10.2014 року між Дніпропетровською обласною радою (орендодавець) та ФОП Сторожно Тетяною Миколаївною (орендар) укладено договір оренди №3 нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області.
Відповідно до п.2.1 договору об'єктом оренди є: нерухоме мано (цілісний майновий комплекс, будівля, споруда, приміщення) загальною площею 322,5 кв.м, розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 2, на 1 поверсі(ах) будинку, приміщення, споруди, яке знаходиться на балансі комунального закладу «Криворізька міська лікарня №1» Дніпропетровської обласної ради.
Пунктом 2.4 договору передбачено, що об'єкт оренди належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з п. 16 рішення обласної ради від 21.10.2011 № 185-9/VI «Про приймання-передачу майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області» та актом приймання-передачі із комунальної власності міста Кривого Рогу до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області комунального закладу «міська лікарня « 1» та його майна від 30.12.2011 року майно комунального закладу «Міська лікарня №1», у тому числі й будівлю, розташовану за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 2, прийнято з комунальної власності територіальної громади м. Кривого Рогу до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області Дніпропетровської області.
Згідно з ч. 2 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Відповідно до п.1.1 договору з метою ефективного використання комунального майна орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, далі - об'єкт оренди, для розміщення майстерні, що здійснює технічне обслуговування та ремонт автомобілів.
Цей договір визначає взаємовідносини сторін щодо строкового, платного користування орендарем об'єктом оренди (п.1.2 договору).
За користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється згідно з чинним законодавством (розмір якої визначається за результатами конкурсу). Орендна плата за базовий місяць оренди, згідно з розрахунку орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток 1) становить 5 500,00 грн. (без урахування ПДВ та індексу інфляції). Індекс інфляції визначається щомісячно Держкомстатом України.
Відповідно до п.11.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє з 27 жовтня 2014р. до 26 вересня 2017р.
У відповідності до ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Аналогічний припис міститься в ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до п.12.5 договору, договір припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено.
Позивач звернувся до відповідача з листом від 10.10.2017 року в якому зазначив, що ніхто не подавав повідомлень про закінчення договору та він продовжує користуватися приміщенням, а тому запропонував укласти додаткову угоду щодо пролонгування строку дії договору оренди №3 нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області від 27.10.2014 року, а також надіслав три примірники додаткової угоди.
Як зазначено позивачем, ним отримано необґрунтовану відмову, у зв'язку з чим звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про пролонгування (продовження) строку дії договору оренди №3 нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області від 27.10.2014 року між орендодавцем та орендарем, балансоутримувачем на три роки і один день.
В матеріалах справи наявний лист № вих.-2914/0/2-17 від 28.09.2017 року Дніпропетровської обласної ради до фізичної особи-підприємця Сторожко Т.М. в якому зазначено, що термін дії договору оренди від 27.10.2014 №3 закінчився 26.09.2017. Згідно з частиною 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" повідомлено про те, що договір продовжуватись не буде. У зв'язку з цим необхідно повернути приміщення орендодавцю за актом приймання-передачі.
А також, лист № вих.-2914/0/2-17 від 28.09.2017 Дніпропетровської обласної ради адресований виконуючому обов'язки головного лікаря КЗ «Криворізька міська лікарня» в якому зазначено, що термін дії договору оренди від 27.10.2014 №3 закінчився 26.09.2017. Згідно з частиною 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" повідомлено про те, що договір продовжуватись не буде. Зважаючи на викладене, з 27.09.2017 (договір оренди від 27.10 2014 №3 ) орендні відносини між ФОП Сторожко Т.М. та Дніпропетровською обласною радою припинені. У зв'язку з цим, відповідно до п.4.5 договору, просимо вам вжити відповідних заходів для прийняття від орендаря вищезазначеного об'єкта.
Листом вих. №1617 від 05.10.2017 року комунальний заклад "Криворізька міська лікарня №1" Дніпропетровської обласної ради" повідомив позивача про те, що станом на 27.09.2017 року за ним рахується заборгованість по сплаті орендної плати в сумі 19 071,32 грн. та відшкодування комунальних платежів у сумі 1 604,44 грн. А також, зазначено, що відповідно до п.4.5 договору закладом складено акт прийому-передачі (повернення) орендованого приміщення у 3-х примірниках. Та, у зв'язку з цим, просимо вас терміново сплатити заборгованість та у встановлений чинним законодавством термін звільнити займане приміщення.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
Зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.
Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється (п.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29.05.2013 №12).
Отже, для автоматичного продовження договору оренди державного та комунального майна передбачена особливість - відсутність заяви однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
Відповідно до п.12.1 договору, усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються в письмовій формі і вступають в силу з моменту підписання їх сторонами.
Після закінчення терміну дії цього договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін (п.12.2 договору).
Проте, як вбачається з листа №946 від 12.06.2017 року та акту звірки взаємних розрахунків, за період 2016-2017 року внаслідок несплати рахунків у позивача виникла заборгованість на загальну суму 76 302,26 грн. Тому, позивач не може вважатися орендарем який належним чином виконував свої обов'язки за договором.
Згідно з п.12.3 договору, продовження договору оренди на новий термін з орендарем відбувається шляхом укладення договору оренди на новий термін.
Також, пунктами 7.5, 7.6 Положення про порядок передачі в оренду нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад області, затвердженого рішенням Дніпропетровської обласної ради №200-10/VІ від 27.12.2011 встановлено, що продовження відносин оренди на новий термін з орендарем відбувається шляхом укладення договору оренди на новий термін у порядку, передбаченому цим Положенням.
У разі розірвання договору оренди, закінчення його строку дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Оскільки, відповідач заперечував проти продовження дії договору, а у відповідності до п.11.1 договору він діє до 26.09.2017 року та беручи до уваги те, що відповідно до п.12.5 договір припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, тому договір є припиненим.
Крім того, судом враховано, що договір закінчився 26.09.2017 року, а позивач звернувся до відповідача з пропозицією про укладання додаткової угоди 10.10.2017 року.
Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що відповідно до п.12.3 продовження договору оренди на новий термін з орендарем відбувається шляхом укладення договору оренди на новий термін, тобто, договором оренди №3 від 27.10.2014 року не передбачена можливість пролонгації договору шляхом укладення додаткової угоди, тому вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 74, 76,77, 129, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата підписання рішення: 28.03.2018 року.
Суддя С.М. Мудрий