ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.03.2018Справа № 910/14369/16
Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт"
про відстрочення виконання рішення суду та зняття арешту з майна
По справі № 910/14369/16
За позовом LACTOPUR INC
До Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОДЕКСПОРТ"
Про стягнення 312 000,00 дол. США, що еквівалентно 7 740 431,71 грн
Господарський суд м. Києва у складі судді Спичака О.М.
за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М.
Представники сторін:
від заявника:Гуля В.С. - представник за довіреністю;
від стягувача: Вініченко М.В. - представник за довіреністю
LACTOPUR INC звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОДЕКСПОРТ" про стягнення 312 000 дол. США, що еквівалентно 7 740 431,71 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.09.2016 позовні вимоги LACTOPUR INC задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОДЕКСПОРТ" (01001, м.Київ, вул.Еспланадна, буд.32 В, ЄДРПОУ 30058730) на користь LACTOPUR INC (2055 Peel Street, Suite 930, Montreal, Quebec, H3A 1V4, Canada, код 423692-1) попередню оплату в сумі 185 400 доларів США, що еквівалентно 4 599 602,69 грн. за офіційним курсом Національного банку України, та судовий збір в сумі 2781 доларів США; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2016 у справі № 910/14369/16 в частині стягнення попередньої оплати та прийняти нове рішення, яким в цій частині позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі № 910/14369/16 (у складі колегії суддів: Руденко М. А. - головуючого, Пономаренка Є. Ю., Дідиченко М. А.) рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 у справі № 910/14369/16 залишено без змін.
11.01.2017 на виконання рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/14369/16 від 26.09.2016, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016, видано наказ.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі № 910/14369/16, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі № 910/14369/16, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2017 у справі № 910/14369/16 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі № 910/14369/16 Господарського суду міста Києва залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі № 910/14369/16 Господарського суду міста Києва залишити без змін.
26.01.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" звернулось до Господарського суду м. Києва з заявою, в якій просило відстрочити виконання рішення Господарського суду м. Києва від 26.09.2016 у справі № 910/14369/16 строком на 15 місяців, та зняти арешт з коштів, що знаходяться на рахунках на час відстрочки виконання рішення суду, накладеного по виконавчому провадженні № 53241157.
Відповідно до відомостей комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", 19.12.2017 матеріали справи № 910/14369/16 були направлені до Київського апеляційного господарського суду.
Враховуючи те, що матеріали справи № 910/14369/16 перебували в суді вищої інстанції, ухвалою суду від 06.02.2018 відкладено вирішення питання про прийняття заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" про відстрочення виконання рішення суду та зняття арешту з майна до повернення матеріалів справи № 910/14369/16 до Господарського суду міста Києва.
22.02.2018 матеріали справи № 910/14369/16 були повернуті на адресу Господарського суду міста Києва.
Ухвалою суду від 01.03.2018 призначено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" про відстрочення виконання рішення суду та зняття арешту з майна до розгляду в судовому засіданні на 12.03.18.
У судовому засіданні 12.03.2018 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" було подано заяву про відвід судді Спичака О.М. від розгляду заяви про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 у справі № 910/14369/16.
Ухвалою від 12.03.2018 провадження по справі № 910/14369/16 було зупинено до вирішення питання про відвід судді Спичака О.М. від розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" про відстрочення виконання рішення Господарського суду м. Києва від 26.09.2016 у справі № 910/14369/16, зняття арешту з грошових коштів та майна боржника; заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" про відвід судді Спичака О.М. від розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" про відстрочення виконання рішення Господарського суду м. Києва від 26.09.2016 у справі № 910/14369/16 передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа № 910/14369/16 була передана для розгляду заяви про відвід судді Баранову Д.О.
Ухвалою від 14.03.2018 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" про відвід судді Спичака О.М. від розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" про відстрочення виконання рішення Господарського суду м. Києва від 26.09.2016 у справі № 910/14369/16.
Ухвалою суду від 20.03.2018 у справі № 910/14369/16 було поновлено провадження у справі для розгляду заяви про відстрочення виконання рішення суду та призначено її розгляд на 26.03.2018.
22.03.2018 через канцелярію суду від стягувача надійшло клопотання про застосування до ТОВ «Агропродекспорт» відповідальності за зловживання процесуальними правами в розмір десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У судовому засіданні 26.03.2017 представник стягувача надав усні пояснення з приводу заявленого клопотання про застосування до ТОВ «Агропродекспорт» відповідальності за зловживання процесуальними правами, відповідно до якого просив суд задовольнити його в повному обсязі.
Судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання позивача про застосування до ТОВ «Агропродекспорт» відповідальності за зловживання процесуальними правами.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" про надання відстрочки виконання рішення Господарського суду м. Києва від 26.09.2016 у справі №910/14369/16 на 15 місяців, зняття арешту з грошових коштів та майна боржника, суд не вбачає підстав для її задоволення. При цьому, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012.
Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009 Конституційного Суду України виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.
За приписами ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005р. по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до змісту рішення від 20 липня 2004 Європейського суду з прав людини "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду по справі №910/14369/16, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.
За поясненнями представників сторін, рішення від 26.09.2016р. Господарського суду міста Києва по справі №910/14369/16 на теперішній час Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" не виконано.
Положеннями ч. 3 ст. 331 ГПК України унормовано, що підставою для встановлення відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України).
Заява про відстрочку виконання рішення розглядається за правилами Господарського процесуального кодексу України, тому заявник повинен надати докази наявності обставин, що передбачені ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.
Пунктом 7.2 Постанови №9 від 17.10.2012р. пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлено, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Отже, в основу рішення про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання.
Відповідно до приписів ст.218 Господарського кодексу України не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обґрунтовуючи наявність підстав для відстрочення виконання рішення по справі, відповідач посилався на те, що господарська діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" була пов'язана у більшій частині з поставкою товару на територію Російської Федерації, якою на теперішній час введено обмеження щодо ввезення продовольчих товарів з України. Одночасно, заявником наголошено на наявності великої дебіторської заборгованості, яка виникла через невиконання іншими контрагентами своїх зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" з оплати поставленого товару. Крім того, вказаним учасником судового процесу наголошено на тому, що внаслідок накладення в межах виконавчого провадження арешту на майно боржника фактично обмежуються господарська діяльність останнього, що як наслідок, спричиняє неможливість виконання судового рішення. До того ж, заявником наголошено, що підприємством очікується прибуток на початку 2018, за рахунок якого можу бути погашено заборгованість перед позивачем.
Проте, за висновками суду, наведені заявником обставини є лише свідченням наявності несприятливих факторів у погашенні заборгованості перед LACTOPUR INC, а ніяким чином не вказують на неможливість та наявність ускладнень у виконанні судового рішення по справі.
До того ж, суд зазначає про критичне ставлення до посилань відповідача на техніко-економічне обґрунтування операційної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" за період з 1-го кварталу 2018 по 1 квартал 2019 включно, в якості доказу очікуваного прибутку, оскільки вказаний документ ніяким чином не свідчить про наявність підстав для відстрочення виконання судового рішення.
При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що за змістом п.7.5 Постанови №9 від 17.10.2012 пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" якщо у відповідача відсутні кошти на рахунку в банку або коли їх не вистачає для покриття заборгованості, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про звернення стягнення на його майно. Тобто, недостатність обігових коштів боржника не можна вважати безумовною, винятковою обставиною, за наявності якої виконання рішення суду має бути відстрочено.
Одночасно, за висновками суду, посилання відповідача про наявність заборгованості за кредитними договорами не є виключною обставиною, що вказує на ускладнення чи неможливість Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" виконати судове рішення по справі.
Таким чином, з огляду на наведене у сукупності, за висновками суду обставини, на які посилається відповідач, не є винятковими та достатніми у розумінні ст.331 Господарського процесуального кодексу України для надання відстрочення виконання рішення.
Інших доказів, які б достеменно свідчили про наявність ускладнень у виконанні судового рішення по справі чи неможливість погашення заборгованості, присудженої до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" на користь LACTOPURINC, заявником не представлено.
За таких обставин, виходячи з вищенаведеного, у суду відсутні достатні підстави для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" про відстрочення виконання судового рішення по справі.
Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" про зняття арешту з майна та грошових коштів боржника також підлягають залишенню без задовлення з урахуванням наступного.
Частинами 1, 2 ст.56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено порядок та підстави зняття майна з арешту. Зокрема, вказано, що виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Проте, на теперішній час, у суду відсутні підстави для зняття арешту з майна та грошових коштів боржника, накладеного в межах провадження з примусового виконання рішення по справі.
Крім того, суд вкотре зазначає про недоцільність вирішення питання щодо зняття арешту з майна та грошових коштів боржника саме в межах розгляду заяви про відстрочення виконання судового рішення. Аналогічну правову позицію підтримано Вищим господарським судом у постанові від 17.12.2013р. по справі №5011-16/11450-2012р.
Також судом зазначається, що частиною 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Таким чином, законодавець встановлює термін в межах, якого при достатності підстав та поважних причин, можливе розстрочення або відстрочення виконання судового рішення.
Приймаючи до уваги вищенаведене та те, що рішення у даній справі ухвалено 26.09.2016, відповідач звернувся із заявою про відстрочку цього рішення поза межами встановленого законодавством строку для розстрочення виконання судового рішення, а тому з урахуванням вищенаведеного заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 у справі № 910/14369/16 задоволенню не підлягає.
Керуючись приписами ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України,
1. Відмовити в задоволенні заяви № 15/01 від 25.01.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" про відстрочення виконання рішення Господарського суду м. Києва від 26.09.2016 у справі № 910/14369/16, зняття арешту з грошових коштів та майна боржника.
2. Згідно з ч.1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено та підписано 28.03.2018
Суддя О.М. Спичак