ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.03.2018Справа № 910/1536/18
Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м. Маріуполь, Донецької області
до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ
про стягнення 24 355,24 грн., -
Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідач) суми збитків в розмірі 24 355,24 грн., що виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні.
Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.
Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
При цьому, вказаною ухвалою суду, зокрема, відповідачу було запропоновано у строк до п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву, надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази чого надати суду.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
12.03.2018р. (направлений до суду 07.03.2018р., тобто у визначений судом строк) до суду від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, відповідно до змісту яких відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що оскільки вагон, в якому виявлено недостачу вантажу, завантажувався засобами вантажовідправника, відтак саме останній зобов'язувався прийняти всі необхідні міри для його збереження. Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву та у окремій заяві, долученій до відзиву просить суд залучити до участі у справі у якості другого відповідача ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» та розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
26.03.2018р. (направлена до суду 21.03.2018р., тобто у визначений судом строк) до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та вказує на те, що відповідно до залізничної накладної №46585204 вантаж завантажено у вагон відправником на станції відправлення залізницею без будь-яких зауважень до стану вантажу та вагону, що свідчить про те, що вантажовідправником були виконані вимоги Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу. З цих підстав позивач також заперечує проти залучення ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» до у часті у справі у якості співвідповідача та розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Судом відхилено як необґрунтоване викладене відповідачем у відзиві на позовну заяву клопотання та заяву про залучення до участі у справі у якості другого відповідача ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», а також здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з огляду на те, що відповідно до ч. 1 ст. 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.
Зважаючи на заперечення позивача щодо залучення ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» до участі у справі у якості співвідповідача, суд відхиляє вказані клопотання та заяву відповідача.
Суд також, виходячи зі змісту норм чинного процесуального закону, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, не знаходить підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
25.12.2015р. між позивачем (вантажовласник) та відповідачем (виконавець) укладено Договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги №1970/ДФ/10017 (далі - договір перевезення), предметом якого є надання виконавцем вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до п. 7.1. Договору перевезення виконавець надає вантажовласнику послуги на станціях Регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця".
Відповідно до залізничної накладної №46585204 від 07.12.2017р. відправником - ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» надіслано залізничним транспортом вагон №58830720, з вантажем окатки залізорудні. Одержувачем є Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».
08.12.2017р. відповідач видав вантаж позивачу з комерційним актом №485604/1110, який свідчить про недостачу вантажу у вагоні №58830720 в кількості 9 800 кг, про що в залізничній накладній №46585204 від 07.12.2017р. зроблено відповідний напис.
Позивач звертаючись до суду з даним позовом вказує на те, відповідач, як перевізник вантажу, належним чином не виконав зобов'язання щодо збереження вантажу під час його перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 24 355,24 грн., заподіяні внаслідок незбереження прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничної накладної №46585204 від 07.12.2017р.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно із ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також ч. 2 ст. 307 ГК України.
Як встановлено судом, 18.10.2017р. на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці було складено комерційний акт №485604/1110, в якому зазначено, що на підставі попутного акту загальної форми №33884 від 07.12.2017р. здійснювалось комісійне переважування вагону №58830720 на станції Нижньодніпровськ - Вузел Придніпрповської залізниці, під час якого виявлено недостачу вантажу у вказаному вагоні в кількості 9 800,00 кг, про що зазначено в залізничній накладній №46585204 від 07.12.2017р.
Згідно із ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
У відповідності до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Як було зазначено вище, 08.12.2017р. відповідач видав вантаж позивачу з комерційним актом №485604/1110, який свідчить про недостачу вантажу у вагоні №58830720 в кількості 9 800 кг, про що в залізничній накладній №46585204 від 07.12.2017р. зроблено відповідний напис.
Згідно ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Вартість втраченого вантажу визначена з урахуванням рахунку-фактури постачальника № 91825656 від 07.12.2017р., який відповідно до платіжного доручення №4500007336 від 18.01.2018р. було оплачено позивачем.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно із ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить для окатків залізорудних 1% маси всіх інших вантажів, зазначеної в перевізних документах.
Відповідачем усупереч вищевказаним положенням чинного законодавства України та ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України не спростовано відсутність своєї вини у не забезпеченні схоронності переданого йому вантажу.
Так, відповідно до п. 2.7. роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.02. № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.
За розрахунками позивача, які як встановлено судом є обґрунтованими та не спростовані відповідачем у встановленому законом порядку, загальна вартість недостачі вантажу з урахуванням природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто у вагоні №58830720 становить 24 355,24 грн.
Доводи відповідача з приводу того, що оскільки вагон №58830720, в якому виявлено недостачу вантажу завантажувався засобами вантажовідправника, відтак саме останній зобов'язувався прийняти всі необхідні міри для його збереження судом відхиляються, оскільки, як слушно вказує позивач у відповіді на відзив, відповідно до залізничної накладної №46585204 вантаж завантажено у вагон відправником на станції відправлення залізницею без будь-яких зауважень до стану вантажу та вагону, що свідчить про те, що вантажовідправником були виконані вимоги Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, відповідач в порядку ч. 3 ст. 917 ЦК України від прийняття вантажу не відмовився та прийняв вантаж до перевезення, натомість приписами чинного законодавства України (Правил комерційного огляду поїздів та вагонів, Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, ст. 24 Статуту, п. 3.8. роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.02. № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею") саме залізниця перевіряє правильність розміщення та закріплення вантажів та перевіряє правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній та відповідно до ст. 308 Господарського кодексу України, ст. 12, 25 Закону України «Про залізничний транспорт», залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття такого вантажу до перевезення.
За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, контррозрахунку розміру збитків не надано.
Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/1536/18 позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 24 355,24 грн. збитків, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні.
Судовій збір в розмірі 1 762,00 грн., відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40075815, адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (ідентифікаційний код 00191129, адреса: 87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1) 24 355,24 грн. (двадцять чотири тисячі триста п'ятдесят п'ять гривень 24 коп.) збитків, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні та 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) судового збору.
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 28.03.2018р.
Суддя С.М. Морозов