Справа 556/2094/17
Номер провадження 2/556/58/2018
22.03.2018 року. Володимирецький районний суд Рівненської області
під головуванням судді - Котик Л.О.
при секретарі - Соловей Г.С.
за участю позивача - ОСОБА_1
представника позивача - адвоката ОСОБА_2
представників відповідача - ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Володимирець в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, до Вищого професійного училища №29 смт. Володимирець ( юридична адреса смт. Володимирець, вул. Київська, буд.49, Рівненська область, 34300, код ЄДРПОУ 05537503) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Вищого професійного училища №29 смт. Володимирець про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
В обгрунтування позовних вимог вказує, що згідно наказу №49 від 31.08.2009 року він був прийнятий на роботу, на посаду викладача за контрактом ВПУ №29 смт. Володимирець. В подальшому термін дії контракту щорічно продовжувався, останній раз у 2014 році. 31.08.2014 року укладено контракт на новий термін.
В подальшому контракт не продовжувався, що свідчить про те, що трудовий договір укладено з ОСОБА_1 на невизначений строк.
Відповідно до ст. 39-1 КЗпП України, якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 , 3 ст. 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.
Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23 КЗпП України, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.
Однак, в порушення вимог чинного законодавства, наказом № 79-к від 22.11.2017 року, ОСОБА_1 звільнено з посади викладача в зв»язку із закінченням терміну дії контракту, п.2 ст. 36 КЗпП України.
Звільнення ОСОБА_1 рахує не законним, а тому звернувся в суд з даним позовом.
9.01.2018 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, вважають звільнення ОСОБА_1 правомірним та таким, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства.
17.01.2018 року позивачем подано відповідь на відзив.
У судовому засіданні ОСОБА_1 і його представник підтримали заявлені вимоги і надали пояснення в межах пред»явленого позову. ОСОБА_1 працював на посаді викладача електротехніки. Кожен рік контракт з ним переукладався. З 2014 року контракт не продовжувався, що свідчить про те, що трудовий договір укладено на невизначений строк. Просять суд скасувати наказ директора ВПУ №29 смт. Володимирець №79-к від 22.11.2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади викладача за п.2 ст.36 КЗпП України, як незаконний. Поновити ОСОБА_1 на посаду викладача ВПУ №29 смт. Володимирець. Стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Представники відповідача позов не визнали, пояснили, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу, на посаду викладача за контрактом ВПУ №29 смт. Володимирець. (наказ №49 від 31.08.2009 року). В подальшому між позивачем та дирекцією ВПУ №29 контракт переукладався щороку. Останній раз 21.06.2016 року, строком на один рік, строк дії контракту з 21.06.2016 року по 30.08.2017 р. Трудові відносини між ОСОБА_1 та ВПУ №29 не були встановлені на невизначений строк, так як у кожному випадку продовження цих трудових відносин, укладався контракт на новий термін, про що директором ВПУ виносився відповідний наказ. 22.11.2017 року наказом №79-к ОСОБА_1 звільнено з посади викладача, в зв»язку із закінченням терміну дії контракту п.2 ст. 36 КЗпП України. З даним наказом позивач ознайомлений, що підтверджується його особистим підписом.
В період з 2013 року набір до навчального закладу зменшувався і навантаження на викладачів також. У ОСОБА_1 була незначна кількість годин по його спеціальності і не було потреби переукладати з ним контракт. Всі викладачі в училищі працюють по контракту. А тому рахують, що звільнення ОСОБА_1 проведено відповідно до вимог чинного законодавства і в позові останнього слід відмовити за безпідставністю.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши і оцінивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав:
Згідно частини 3 статті 54 Закону України «Про освіту» педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом.
Відповідно до частини 3 статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.
Судом встановлено і як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1, серії АХ №180863, згідно наказу №49 від 31.08.2009 р., останній прийнятий на роботу на посаду викладача за контрактом ВПУ №29 смт. Володимирець.
В подальшому між позивачем та дирекцією ВПУ №29 контракт переукладався щороку. Останній раз 21.06.2016 року, строком на один рік. Строк дії контракту з 21.06.2016 року по 30.08.2017 р. Даний факт сторони підтвердили і в судовому засіданні.
Відповідно до п.6.2. Контракту, цей контракт припиняється, в тому числі, після закінчення строку його дії. При цьому, згідно п.6.4 Контракту, за два тижні до закінчення строку чинності контракту він може бути за згодою сторін продовжений, або укладений на новий строк.
22.11.2017 року наказом №79-к по ВПУ №29 смт. Володимирець ОСОБА_1 звільнено з посади викладача, в зв»язку із закінченням терміну дії контракту п.2 ст. 36 КЗпП України. З даним наказом позивач ознайомлений, що підтверджується його особистим підписом.
Таким чином, трудові відносини між ОСОБА_1 та ВПУ №29 не були встановлені на невизначений строк, так як у кожному випадку продовження цих трудових відносин, укладався контракт на новий термін, про що директором ВПУ виносився відповідний наказ.
Даний факт підтвердила в судовому засіданні і свідок ОСОБА_5, інспектор з кадрів ВПУ №29.
Норми ст..39-1 КЗпП України, на які посилається ОСОБА_1 у своїх позовних вимогах, не поширюються на трудові відносини, що регулюються укладеним між сторонами контрактом, так як контракт є особливою формою саме строкового трудового договору, укладення якого врегульовано ч.2 ст. 23 КЗпП України
Як зазначено у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" згідно зі ст.24 КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу. При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв'язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт). Контракт є особливою формою трудового договору і укладається він, коли його застосування відповідає законодавству (ст.21 КЗпП).
Суд не погоджується з посиланням позивача на те, що між ним та відповідачем було укладено безстроковий трудовий договір.
Частиною 2 ст.39-1 КЗпП передбачено, що трудові договори, що переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків,передбачених частиною другою статті 23 КЗпП України, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.
Згідно ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Як зазначено у п.2 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників від 19.03.1994 р. №170 Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору можуть встановлюватись угодою сторін.
У контракті передбачаються обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання, строк дії контракту, права, обов'язки та взаємна відповідальність сторін, умови оплати й організації праці, підстави припинення та розірвання контракту, соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов'язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи, організації чи роботодавця. (п.10 Положення)
Під час судового розгляду справи представник позивача стверджував, що строкові трудові договори з ОСОБА_1 переукладалися неодноразово, через що, у відповідності до ч.2 ст.39-1 КЗпП України, їх слід вважати такими, що укладені на невизначений строк, у зв'язку з чим звільнення позивача з роботи за спливом строку дії контракту є незаконним.
Відповідно до змісту ч.2 ст.23 та ч.2 ст.39-1 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, вважаються такими, що укладені на невизначений строк, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23 КЗпП України, тобто щодо строкових трудових договорів укладених у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
На контрактну форму трудового договору не поширюється положення ст. 9 КЗпП України про те, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.
Таким чином, виходячи з особливостей зазначеної форми договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, при укладенні контракту закон надав право сторонам встановлювати їх права, обовязки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами Кодексу законів про працю України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання договору.
З огляду на викладене, наведенні твердження представника позивача ґрунтуються на хибному тлумаченні норм чинного законодавства, оскільки строковий трудовий договір укладений між позивачем та відповідачем у формі контракту, був обумовлений характером роботи, а позивача віднесено до категорії працівників, які працюють за контрактом, на підставі закону.
Оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_1 відбулося у відповідності до положень, закріплених п.3 ст.21, п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України, з дотриманням умов, визначених трудовим контрактом, тому підстави для задоволення вимог позивача про його поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 21, 36, 391, 49, 232 КЗпП України, ст.ст. 4,6,8,10-13, 17-18, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд, -
В позові ОСОБА_1 до Вищого професійного училища №29 смт. Володимирець про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відмовити за безпідставністю.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У відповідності до п.15.5 розділу Х111 Прикінцеві положення, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через Володимирецький районний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
С У Д Д Я : ОСОБА_6