13 березня 2018 рокусправа № 201/12016/17(2-а/201/343/2017)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Чепурнова Д.В.
судді: Сафронової С.В. Мельника В.В.
за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції
на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора батальйону №2 роти №7 Управління патрульної поліції у м. Дніпропетровськ Петрова Олександра Сергійовича про визнання дій незаконними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- визнати дії інспектора Петровича Олександровича Сергійовича по накладенню адміністративного штрафу за відсутністю події адміністративного проступку незаконними;
- скасувати постанову про адміністративне правопорушення від 09 серпня 2017 року серія АР №132402, що виніс інспектор Петров Олександр Сергійович, о накладенні адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень за порушення Правил дорожнього руху та закрити справу.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2018 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована правомірністю прийняття постанови по справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із доведеністю вини позивача у скоєнні адміністративного правопорушення.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що 09 серпня 2017 року інспектором батальйону №2 роти №7 Управління патрульної поліції у м. Дніпропетровськ Петровим Олександром Сергійовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР №132402, згідно з якою позивач 09 серпня 2017 року о 14:30 в м. Дніпропетровськ, вул. Троїцька 2А керуючи транспортним засобом PORSHE CAYENE номерний знак НОМЕР_1 порушив проїзд на заборонний червоний сигнал, або миготливий, або два червоних миготливих.
Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень.
Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.
За наслідками перегляду судового рішення колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 № 3353-XII "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно із п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пп. "е" пункту 8.7.3 Правил дорожнього руху, червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.
Частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
В свою чергу, згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ст. 122 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно з п.2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (ч.2 ст. 33 КУпАП).
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Проте відповідачем на обґрунтування правомірності винесеної постанови не було надано доказів проїзду 09 серпня 2017 року о 14:30 в м. Дніпропетровськ, вул. Троїцька 2А автомобілю НОМЕР_2 на заборонний червоний сигнал, або миготливий, або два червоних миготливих.
Натомість було надано відеозапис з нагрудної камери інспектора патрульної поліції, з якого вбачається подія іншого правопорушення за іншою адресою та в другий час, аніж те, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.
Враховуючи відсутність доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР №132402.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 3 статті 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Згідно зі ст 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;
2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
3) скасовує постанову і закриває справу;
4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Статтею 162 КАС України визначено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що суд при вирішення адміністративної справи щодо оскарження правомірності постанови по справі про адміністративне правопорушення не наділений повноваження закриття адміністративної справи за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, вказане право є дискреційним повноваженням відповідного суб'єкта владних повноважень.
Достатнім заходом захисту порушеного права позивача є скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення як такої, що носить протиправний характер.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу, але із помилковим застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим постанова суду підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. п.2 ч.1 ст.315, 317, 321,322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2018 року - змінити, виключивши з абзацу другого резолютивної частини постанови слова: «провадження у справі закрити».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає
Головуючий суддя: Д.В. Чепурнов
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: В.В. Мельник