Справа № 736/1619/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Кутовий Ю.С.
Суддя-доповідач : Кузьменко В. В.
22 березня 2018 року м. Київ
Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,
за участю секретаря Видмеденко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа Чернігівський обласний військовий комісаріат, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 10.01.2018, -
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірним та скасувати рішення Міністерства оборони України від 24 листопада 2017 року № 121 в частині відмови йому у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.
Просив зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням йому III групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, встановити судовий, контроль за виконанням МО України рішення суду та зобов'язати МО України протягом місяця, з дня набрання рішенням суду законної сили, подати звіт про виконання рішення суду.
Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 10.01.2018 позов задоволено частково.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги.
В судове засідання з'явився представник апелянта-відповідача, підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Представник апелянта-позивача в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представника апелянта-позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта-відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції дійшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з того, що позивач має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на військову службу.
Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил колишнього Радянського Союзу з 18 жовтня 1986 року по 17 жовтня 1888 року, в тому числі в період з 13 травня 1987 року по 01 серпня 1988 року приймав участь в бойових діях в республіці Афганістан, являється учасником бойових дій, інвалідом війни.
Під час проходження військової служби, перебуваючи у республіці Афганістан, приймав особисту участь у бойових діях та у 1987 році отримав вогнепальні осколкові поранення голови, лівої руки, лівої ноги, контузію головного мозку.
У жовтні 2015 року пройшов судово-медичну експертизу у Київському міському клінічному бюро судово-медичних експертиз. За висновком спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 07 жовтня 2015 року № 1907/ж, рубці, які залишились після отримання ним вогнепальних осколкових поранень: «є наслідком загоєння ран, що могли утворитись внаслідок осколочних поранень, які виникла внаслідок розривної дії снаряду, могли бути спричинені в період проходження служби під час виконання бойових дій в 1987 році».
Відповідно до Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0135116 від 15 травня 2014 року йому була вперше встановлена: «III група інвалідності. Причина інвалідності: загальне захворювання».
В січні 2016 року повторно пройшов обстеження медико-соціальною експертною комісією. Відповідно до Довідки до акта огляду медико - соціальною експертною комісією серії АВА № 018685 від 12 січня 2016 року при повторному огляді ОСОБА_1 знову була встановлена: «III група інвалідності. Причина інвалідності: Поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії».
Позивач звернувся до уповноваженого органу Міністерства оборони - ІНФОРМАЦІЯ_1 , які той направив до відповідача - розпорядника бюджетних коштів Міністерства оборони України для прийняття рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі інвалідності на підставі ст. 16 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин).
20 травня 2016 року Міністерством оборони України, вивчивши документи ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, було прийнято рішення про необхідність повернення на доопрацювання документів, поданих позивачем оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
12 жовтня 2017 року за вих. № 5/361с Чернігівський ОВК повторно направив заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги на адресу МО України для її розгляду по суті та прийняття відповідного рішення на підставі наявних документів.
27 листопада 2017 року Міністром оборони України було затверджено протокол комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 24 листопада 2017 року № 121 (додаток № 20), відповідно до пункту 41 якого ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги було відмовлено на тій підставі, що ним не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення.
Згідно відповідно до п. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 16-2 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи.
Отже, виходячи із буквального тлумачення статті 16 Закону № 2011-ХІІ колегія суддів дійшла висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження, а тому доводи апелянта щодо відсутності підстав для призначення та виплати особі грошової допомоги у разі встановлення інвалідності після перебігу 3-х місячного строку з моменту звільнення особи зі служби є необґрунтованими.
Такого правового висновку у справах з аналогічних правовідносин дійшов Верховний Суд України (постанови від 18.11.14р. року справа № 21-446а14; від 21.04.15р. справа№21-135а15.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначений Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.15р. №975.
Відповідно до п. 3 Порядку, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Пунктом 6 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності ІІІ групи.
Пунктом 3 цього ж Порядку визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно п. 13 Порядку, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Таким чином, аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що право на отримання одноразової грошової допомоги набувається у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності та не ставиться у залежність від первинного чи вторинного встановлення такої інвалідності.
Критично розцінюються посилання Міністерства оборони України (апелянта) на те, що в матеріалах справи відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травм або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
В даному випадку слід врахувати положення абзацу 24 пункту 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років при призначенні пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14 серпня 2014 року № 530, згідно якого у разі настання інвалідності копія довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - до розпорядника бюджетних коштів подається тільки в тому разі, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.
Крім того, відповідно до п. 21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово - лікарську експертизу у збройних силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі).
Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).
Отже, з урахуванням наведеного, суд вірно дійшов висновку, що рішення Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства Оборони України, яким встановлено причинно-наслідковий зв'язок між отриманими пораненнями та їх наслідками що настали, підтвердило в діях позивача відсутність протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року по справі 2-а-1626/12/1370.
Крім того, ні Порядок № 975, ні Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ні будь який-інший нормативно правовий акт не містить норми про те, що відсутність того чи іншого документа є підставою для повернення документів щодо призначення одноразової грошової допомоги. Відповідні юридичні факти можуть підтверджуватись і іншими документами, як в даному випадку висновком судово-медичної експертизи, протоколом центральної військово-лікарської комісії МО України, довідкою МСЕК.
Відсутність у абзаці 6 пункту 11 Порядку № 975 вказівки про якийсь конкретний документ (довідка, акт, відомість тощо), який свідчить про причини та обставини поранення говорить про те, що в кожному конкретному випадку це можуть бути різні документи, які свідчать про причини та обставини поранення, як у випадку позивача висновок судово-медичного експерта та протокол Центральної військово-лікарської комісії МО України.
Отже, посилання відповідача на відсутність серед документів, поданих для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, довідки про причини та обставини поранення є безпідставними, необґрунтованими та протиправними.
Колегія суддів також на доводити апелянта-відповідача про порушення норм процесуального права зазначає, що відповідно до ч. 1 статті 18 КАС України усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг віднесено до підсудності місцевих загальних судів як адміністративних судів.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що такі справи підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам незалежно від статусу відповідача. Залучення органів державної влади до участі у справах не змінює їх предметної підсудності.
Щодо доводів апелянта-позивача, колегія суддів зазначає, що порядок отримання особою зазначеної допомоги та її розмір регламентуються законодавством, чинним на момент виникнення в неї такого права, відтак, Закон України №2004 щодо змін розміру допомоги не підлягає застосуванню.
Таким чином, проаналізувавши всі доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апелянти, не надали суду належних і допустимих, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказів на обґрунтування апеляційних скарг.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, а позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційних скарг, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо часткового задоволення позову, через що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7 колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства оборони України на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 10.01.2018 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа Чернігівський обласний військовий комісаріат, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю - залишити без задоволення.
Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 10.01.2018 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
А. Г. Степанюк
Повний текст постанови виготовлено 27.03.2018