ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
22 березня 2018 року № 826/1235/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.
розглянувши у спрощеному проваджені адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Національної поліції у місті Києві
простягнення середнього заробітку
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві, у якому просив:
- стягнути з Головного управління Національної поліції у місті Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 111680,90 грн. (сто одинадцять тисяч шістсот вісімдесят гривень 90 коп.).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2017 року у справі №826/3633/17 ОСОБА_1 поновлено на роботі. Відповідно до частини 3 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у встановлений строк надав відзив до суду, заперечивши проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.
Позивач був/є працівником Головного управління Національної поліції у м. Києві, на останнього поширюються норми Закону України «Про Національну поліцію», відтак саме цими нормами права слід керуватись у даних спірних правовідносинах у першу чергу.
Згідно з частинами 3,4,5 статті 91 Закону України «Про Національну поліцію» - для поліцейських установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всіх поліцейських, крім залучених до виконання службових обов'язків. Поліцейським, які виконували службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку в порядку компенсації надається протягом наступних двох місяців.
Відтак, теоретично можливий прогул позивача слід рахувати з 21 лютого 2017 року по 13 листопада 2017 року, з урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України щодо визначення святкових та не робочих днів на 2017 рік, а саме 266 робочих днів.
Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві №94 за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився в керуванні 05 лютого 2017 року автомобілем «Skoda Octavia», номерний знак НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння внаслідок порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, та абзаців другого, дванадцятого частини першої статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві №149 від 20 лютого 2017 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби).
Вважаючи, що вказані рішення є безпідставними, необґрунтованими та протиправними, ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо визнання протиправним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення позивача із служби в поліції.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2017 року ОСОБА_1 поновлено на посаді старшого уповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 Святошинського управління поліції Головного управління.
Відповідно до частини 5 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Сума грошового забезпечення, яка підлягає до стягнення за час вимушеного прогулу, починається з 21 лютого 2017 року (наступний день за днем звільнення позивача) по 13 листопада 2017 року (день ухвалення судом рішення про поновлення на роботі), кількість днів вимушеного прогулу станом на 13 листопада 2017 року становить 279 робочих днів.
З довідки управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції у м. Києві №560 від 28 березня 2017 року вбачається, що за останні два повних календарних місяці роботи перед звільненням грошове забезпечення позивача склало 10304,00 грн за січень 2017 року та 14513,77 грн за грудень 2016 року.
Отже сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, яку належить стягнути на користь позивача становить 111680,90грн.
Виходячи з вищенаведеного, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Правовий порядок в Україні, за визначенням статті 19 Конституції України, ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно технічного навчання, підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до суспільних програм. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України.
Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.
День звільнення з роботи 21 лютого 2017 року, вважається останнім днем роботи.
Тому період вимушеного прогулу позивача тривав з 21 лютого 2017 року до дня постановлення судового рішення 13 листопада 2017 року.
За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
У пункті 6 постанови від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Згідно з пунктами 5 і 8 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Тобто, під час проведення розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата.
У листі Міністерства праці та соціальної політики України від 05.08.2016 року №11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік» зазначено, що робочих днів у 2017 році: у січні - 20, лютому - 20, березні - 22, квітні - 19, травні - 20, червні - 20, липні - 21, серпні - 22, вересні - 21, жовтні - 21, листопаді - 22, грудні - 21.
Відповідно до частини 3,4,5 статті 91 Закону України «Про Національну поліцію» для поліцейських установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а для курсантів (слухачів) вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які готують поліцейських, - шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всіх поліцейських, крім залучених до виконання службових обов'язків. Поліцейським, які виконували службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку в порядку компенсації надається протягом двох наступних місяців.
Виходячи з вищенаведеного, кількість робочих днів за період вимушеного прогулу з 21 лютого 2017 року по 13 листопада 2017 року становить: лютий - 6 днів, березень - 22, квітень - 19, травень - 20, червень, 20, липень - 21, серпень - 22, вересень - 21, жовтень - 21, листопад - 9, що складає 181 робочий день.
Згідно з довідкою управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції у м. Києві №560 від 28 березня 2017 року вбачається, що за останні два повних календарних місяці роботи перед звільненням грошове забезпечення позивача склало 10304,00 грн за січень 2017 року та 14513,77 грн за грудень 2016 року.
У листі Міністерства праці та соціальної політики України від 20.07.2015 року №10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» зазначено, що кількість робочих днів у грудні 2016 року склала - 21.
Враховуючи вищенаведене середній заробіток за два останні календарні місяці складає: сума грошового забезпечення за останні два повних календарних місяці роботи перед звільненням (10304,00 грн + 14513,77 грн = 24817,77) розділена на суму робочих днів за грудень 2016 року - 21 та за січень 2017 року - 20 (21+20=41), що складає 605,31 грн. (24817,77/41).
Оскільки кількість днів вимушеного прогулу складає 181 робочий день, то середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 109561,11 грн. (181 днів х 605,31 грн.).
При цьому судом не встановлювались обставини стосовно працевлаштування позивача та отримання ним будь-яких видів доходів упродовж періоду вимушеного прогулу з 21 лютого 2017 до 13 листопада 2017 року, за який стягується середній заробіток, оскільки статтею 235 Кодексу законів про працю України та іншими приписами законодавства не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 25 травня 2016 року 6-511цс16 (в ЄДРСР № 58074094).
Враховуючи вищенаведене суд прийшов до висновку, що позивачем не вірно визначено розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в частині, а саме в частині стягнення з Головного управління Національної поліції у м. Києві середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 109561,11 грн. (сто дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят однієї гривні 11 коп.).
Відповідно до пунктів 2 та 3 частини 2 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.
Згідно частин 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки (стаття 36 Кодексу законів про працю України).
За відповідний період, на підставі матеріалів справи, в порушення вимог статті 236 Кодексу законів про працю України, середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу позивачу виплачено не було, що не заперечується відповідачем.
Однак, відповідно до визначення, наведеного у статті 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу, а тому поняття «грошове забезпечення» та «заробітна плата» за своєю суттю є еквівалентними.
Зокрема, в частині 2 статті 92 Закону України «Про Національну поліцію», на який посилається відповідач, законодавець ототожнює ці терміни.
Отже, рішення суду в частині стягнення суми середнього заробітку за один місяць у розмірі 12408,89 грн. (10304,00 грн + 14513,77 грн = 24817,77; 24817,77/2=12408,89) підлягає негайному виконанню.
У відповідності з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Поряд з цим на підставі норм Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 12, 72-77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
1. Позов ОСОБА_1 (02093, АДРЕСА_1, гуртожиток, ідентифікаційний код НОМЕР_2) задовольнити частково.
2. Стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві (код ЄДРПОУ 40108583, 01601, м. Київ, вулиця Володимирська, 15,) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 109561,11 грн. грн. (сто дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят одну гривню 11 коп.).
3.В задоволені решти позовних вимог відмовити.
4. Допустити негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць у розмірі 12408,89 грн. (дванадцять тисяч чотириста вісім гривень 89 коп.)
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко