14 березня 2018 рокусправа № 823/1354/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Кругового О.О.
судді: Шлай А.В. Прокопчук Т.С.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі №823/1354/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про зобов'язання вчинити певні дії,-
01 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом в якому просила: зобов'язати Державну міграційну службу України визначити статус позивача як особи без громадянства та видати їй необхідні документи для перетинання державного кордону України.
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що позивач тимчасово працювала на території Російської Федерації маючи посвідку на проживання 82 №1145037 видана Міграційною службою РФ 16.06.2014р. терміном на 5 років. В липні 2016 р. в Управлінні ДМС в Черкаській області оформила виїзд на постійне проживання до РФ, при цьому її паспорт громадянина України НЕ 380872 було вилучено, а для перетинання кордону позивач мала паспорт громадянина України для виїзду за кордон ЕТ 097240. Перебуваючи на території РФ 08.08.2016р. позивач подала до Консульського відділу Посольства України в РФ заяву про вихід з громадянства України. До червня 2017р. постійно, без виїзду проживала на території РФ. З 17 червня 2017р. по липень 2017р. перебувала на території України у відпустці. Під час повернення до РФ при перетинанні кордону, представниками прикордонної служби України було вилучено паспорт громадянина України для виїзду за кордон у зв'язку з припинення громадянства України, у зв'язку з чим, прикордонна служба РФ не дозволила в'їзд на території РФ без паспорту. Перебуваючи на території України позивачка, шляхом звернення до відповідача намагалась вирішити питання щодо надання можливості виїзду з країни, але позитивного результату не отримала, що і стало підставою для звернення до суду.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд при розгляді справи не врахував, що позивач зверталась за отриманням статусу особи без громадянства однак їй було відмовлено. Також, поза увагою суду залишилось те, що відповідно до ст. 22 ЗУ «Про правовий статус осіб без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України» особи мають право в установленому порядку вільно залишити територію України.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального права та прийнято законне та обґрунтоване рішення, в свою чергу лист на який посилається позивач в своїй апеляційній скарзі не є рішенням суб'єкта владних повноважень по суті розгляду заяви ОСОБА_1 про надання статусу особи без громадянства.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач перебувала у громадянстві України до 29.04.2017р.
Позивач постійно проживає та працює на території Російської Федерації, має посвідку на постійне проживання на території НОМЕР_2, видану Міграційною службою РФ 16.06.2014 року, терміном на 5 років, згідно якої вона зареєстрована за місцем постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до довідки №96, ОСОБА_1 дійсно працює на посаді гардеробника в МОУ «Снегиревськая средняя общеобразовательная школа», городской округ Истра, Московской области» (мовою оригіналу) з 01 жовтня 2014 року.
Відповідно до повідомлення про можливість прийняття до громадянства РФ від 19.01.2016р. (а.с. 34) позивач з власної ініціативи подала клопотання про оформлення виходу з громадянства України (а.с. 33) та відповідно до Указу Президента України №122/2017 від 29.04.2017р. її громадянство було припинено (а.с. 16).
У зв'язку з виходом з громадянства України позивача було знято з реєстраційного обліку та вилучено паспорт громадянина України (а.с. 25, 27).
Після вилучення паспорту громадянина України у позивача залишився паспортний документ громадянина України для виїзду закордон серії НОМЕР_1.
Перебуваючи у відпустці з червня 2017 року по 14 липня 2017 року, позивач знаходилась на території України, при в'їзді на території України позивач скористалась паспортним документом громадянина України серії НОМЕР_1.
При виїзді до свого постійного місця проживання, на територію РФ, 15.07.2017 року ОСОБА_1 була затримана на пункті пропуску «Зернове» та у зв'язку з припиненням громадянства України вилучено у неї паспортний документ громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 відповідно до протоколу про вилучення (тимчасове затримання) паспортного документу (а.с. 21).
Рішенням №0071 від 15.07.2017 року старшого прикордонних нарядів в пункті пропуску «Зернове» старшого прапорщика ОСОБА_2 тимчасово обмежено позивача у праві виїзду з України, у зв'язку з відсутністю документів на право перетинання державного контролю.
Маючи намір виїхати до Російської Федерації, позивач зверталась до Голови Державної Міграційної служби України із заявами від 17.07.2017 року, 31.07.2017 року та 01.08.2017 року, на які Державною міграційною службою надано інформаційні відповіді від 28.07.2017 року та від 01.08.2017 року №№71/ВГ/19-01-968 (а.с.16), К-4397-17/8.1/2161-17 (а.с. 18), а також до Першого заступника голови Державної прикордонної служби із заявою від 18.07.2017 року, на яку надано інформаційну відповідь від 21.07.2017 року №64/К-9874 (а.с.11).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача з приводу не надання позивачу статусу як особи без громадянства та видачі їй необхідних документів для перетинання державного кордону України протиправною, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи спір між сторонами суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що позивач фактично не зверталась до відповідача за отриманням документу, що надає право особі без громадянства перетинати кордон України у визначеному Законом порядку, тому підстави для задоволення позову - відсутні.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 з огляду на наступне.
Відповідно до п. 15 ч. 1 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадснтва», особа без громадянства - особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.
Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадснтва», особі без громадянства, яка постійно проживає на території України, але не має проїзного документа, видається посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, яке є документом, що посвідчує особу без громадянства під час перетинання державного кордону України та перебування за кордоном.
Питання щодо можливості оформлення посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон врегульоване Положенням про посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, затвердженого Постановою КМУ від 07 серпня 1995 р. № 610.
Відповідно до п. 7 вказаного Положення посвідчення оформляється особам без громадянства, які досягли 16-річного віку і постійно проживають в Україні, за їх особистим зверненням (зверненням їх законних представників) про одержання посвідчення до територіального органу або підрозділу ДМС за місцем проживання. У виняткових випадках - за наявності вимог держави, до якої здійснюється виїзд, чи вимог міжнародної організації, для участі в заходах якої здійснюється виїзд, - посвідчення може бути оформлено до досягнення особою без громадянства 16-річного віку.
Посвідчення оформляється протягом трьох місяців від дня звернення про одержання посвідчення, а у випадках, коли поїздка пов'язана з терміновим лікуванням від'їжджаючого, від'їздом особи, яка супроводжує тяжкохворого, чи викликана смертю родича, який проживав за кордоном, - протягом трьох робочих днів.
Правила та порядок оформлення і видачі посвідчень визначаються МВС.
Зокрема, для отримання посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон зацікавленим особам необхідно до органів ДМС України подати заяву встановленого зразка, 3 фотокартки, а також квитанцію про сплату державного мита.
Матеріали справи не містять доказів на користь того, що позивач зверталась до органів ДМС України із заявою відповідного зразка та доданими до неї фотокартками та документом про сплату державного мита.
У зв'язку з тим, що позивач не зверталась до органів ДМС України за отриманням посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, у відповідача не виникло обов'язку щодо прийняття відповідного рішення по суті питання щодо видачі посвідчення.
В своїй апеляційній скарзі позивач наголошує, що листом Управління ДМС України в Черкаській області від 22.11.2017 року її звернення залишено без розгляду, а в листі від 10.08.2017 року Державної міграційної служби України зазначено, що позивач не може на даний час отримати посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон. Тобто, на думку позивача, її заяву про видачу посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон було розглянуто із прийняттям відповідного негативного рішення.
Між тим, суд зазначає, що листи, на які посилається позивач, направлені ОСОБА_1 в порядку ЗУ «Про звернення громадян» за наслідками розгляду її заяв, де позивач просить роз'яснити їй процедуру отримання посвідчення особи без громадянства для виїзду з України в контексті обставин, які в неї склалися у зв'язку із вилученням паспортного документу громадянина України для виїзду за кордон. Тобто, зазначені листи не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, прийнятими за наслідками розгляду заяви особи в порядку встановленому Положенням №610.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно ч. 1 до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
При цьому, захисту в судовому порядку підлягає лише порушене право суб'єктом владних повноважень при прийнятті ним рішення, вчиненні дій або бездіяльності.
За наслідками розгляду даної справи судом не встановлено фактів порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача, відтак підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.
За викладених обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції по суті вірно вирішено спір між сторонами, доводи позивача не спростовують висновків суду першої інстанції, відтак підстави для зміни або скасування рішення суду - відсутні.
Керуючись ст. 243 ст.308,ст. 310, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі №823/1354/17 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але касаційному оскарженню не підлягає відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 20.03.2018 року.
Головуючий суддя: О.О. Круговий
Суддя: А.В. Шлай
Суддя: Т.С. Прокопчук