27 березня 2018 року Чернігів Справа № 825/244/18
ОСОБА_1 окружний адміністративний суду складі:
головуючої судді - Кашпур О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач 11.01.2018 звернувся з позовом до ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України та просить суд:
визнати неправомірними дії ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України, щодо відмови у призначенні йому пенсії згідно ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України оформити його звернення за пенсією згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 01.02.2017 згідно з додатком 2 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1;
зобов'язати відповідача до негайного виконання постанови суду.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що, оскільки він набув встановленого законодавством пенсійного віку 56 років і необхідного розміру пільгового стажу та загального стажу роботи, а саме 37 років 8 місяців загального стажу, із них пільгового стажу за списком №1 17 років і 6 місяців, тому має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Також позивач зазначає, що згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 відповідальність за правильне оформлення заяв та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) лежить виключно на працівниках пенсійного фонду, а пенсіонери зобов'язані надавати необхідні документи для призначення (перерахунку) пенсії у встановленні законодавством терміни. Враховуючи вищезазначене позивач вважає, що дії відповідача, що полягають у відмові у призначенні йому пенсії за віком згідно статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» посилаючись на невірне оформлення заяви, - не ґрунтуються на законі та є протиправними.
Ухвалою суду від 12.01.2018 позовну заяву через невідповідність вимогам п. 11 ч. 5 ст. 160 КАС України було залишено без руху. Позивачем 24.01.2018 виправлено недоліки позивної заяви та ухвалою суду від 29.01.2018 було відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду сторонам було надано строк для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
ОСОБА_1 ОУПФУ було надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити позивачу в задоволенні позову та зазначив, що законодавець ввів таке поняття як „переведення” та розмежував саме умови здійснення призначення та переведення, оскільки будь-хто може кожен рік подавати заяву щодо переведення з одного виду пенсії на інший, розцінюючи це як перше звернення за призначенням пенсії та не враховуючи того, що пенсія вже була призначена, та при цьому наполягати на застосуванні такого показника середньої заробітної плати по Україні, який застосовується тільки при первинному призначенні пенсії. Тобто, за законодавством пенсія призначається тільки 1 раз, потім у особи виникає право на переведення з одного виду пенсії на інший.
Крім того, відповідач зазначив, що виходячи з вищезазначеного, Управлінням була проаналізована заява ОСОБА_2 від 01.02.2017 року з доданими документами, винесене відповідне рішення та запропонований алгоритм дій позивачу, тобто фактично звернення було розглянуте та не залишилось поза увагою. Оскільки після винесення рішення №18941/08 від 03.07.2017 року позивач не звертався до Управління із заявою про призначення чи переведення пенсії, Чернігівське ОУПФУ вважає необґрунтованими вимоги позивача про оформлення звернення згідно із ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Посилаючись на наведені обставини, просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Також, просить розглядати справу за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України з повідомленням сторін. Оскільки справа підпадає під визначення, наведене у п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, суд прийшов до висновку, що дія ч. 4 ст. 260 КАС України, яка передбачає право відповідача на подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, не розповсюджується на цю справу в силу ч. 7 ст. 260 КАС України. За наведених обставин, суд вважає клопотання ОСОБА_1 ОУПФУ необґрунтованим.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 01 лютого 2017 року звернувся до відповідача із заявою щодо призначення йому пенсії за віком згідно з п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Листом відповідача від 13 лютого 2017 року №7/03-03/А-1, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.60), позивачу відмовлено у призначенні пільгової пенсії за віком у зв'язку з тим, що ним подано заяву в довільній формі, тому її розглянуто відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
Згідно постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 по справі № 748/696/17 визнано протиправною бездіяльність ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо неприйняття рішення з розгляду заяви ОСОБА_2 від 01 лютого 2017 року про призначення пенсії за віком згідно з п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зобов'язано Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 01 лютого 2017 року про призначення пенсії за віком згідно з п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та прийняти відповідне рішення.
В листі ОСОБА_1 ОУПФУ від 03.07.2017 № 18941/08 зазначено, що у ОСОБА_1 об'єднаного УПФУ не має підстав призначити ОСОБА_2 пенсію за віком згідно з п. а ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», повернувшись до заяви від 01.02.2017 згідно рішення Київського апеляційного суду від 30.05.2017 №748/696/17, оскільки при переведені на пенсію згідно ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії зменшується, а в заяві, наданій позивачем не зазначено про згоду на менший розмір та утримання переплати пенсії з 01.02.2017 (а.с.22-23).
Також позивачу роз'яснено, що для переходу на інший вид пенсії йому необхідно звернутися до ОСОБА_1 сектора обслуговування громадян ОСОБА_1 об'єднаного УПФУ та подати заяву згідно із додатком 2 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 з усіма необхідними документами.
Також у цьому листі Чернігівське ОУПФУ посилається на те, що заява ОСОБА_2 про призначення пенсії за п. а ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» складена в довільній формі.
З приводу зазначеного суд звертає увагу на те, що в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 по справі № 748/696/17 встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 ОУПФУ із заявою, яка відповідає вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно з п. «а» частини першої ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (надалі - Закон - № 1788-XII), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.
Під час розгляду справи встановлено, що позивач отримує пенсію за вислугу років згідно норм Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Позивач досягнув пенсійного віку 56 років та має загальний стаж роботи 37 років 8 місяців, із них пільгового стажу за списком №1 17 років і 6 місяців. Наявність пільгового стажу позивача не спростована ОСОБА_1 ОУПФУ та ним не заперечується.
Отже відповідно до критеріїв, наведених у п. «а» частини першої ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ОСОБА_2 має право на отримання пільгової пенсії за віком.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак у випадку із заявою ОСОБА_2 мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом.
Так, ОСОБА_2 було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» він звернувся вперше.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_2 має право на призначення пільгової пенсії за віком згідно із п. «а» частини першої ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки попередня пенсія йому призначена за іншим законом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 по справі № 21-612а14.
Враховуючи наведене суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у призначенні йому пенсії згідно ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Разом з тим, як вбачається з прохальної частини позовної заяви ОСОБА_2 заявлено вимогу про зобов'язання Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України оформити його звернення за пенсією згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 01.02.2017 згідно з додатком 2 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1.
У свою чергу, у відповідності до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень..
Завдання судочинства досягаються шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
А тому, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_2 пільгову пенсію за віком згідно із п. «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дати виникнення права на неї.
Щодо позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України оформити звернення ОСОБА_2 за пенсією згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 01.02.2017 року згідно з додатком 2 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 суд вважає, що вони є не обґрунтованими.
Відповідно до п. 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Аналіз цього Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 свідчить про те, що позивач сам звертається до ОСОБА_1 ОУПФУ із заявою про призначення пенсії у відповідності до вимог цього порядку, а тому вимоги позивача про зобов'язання відповідача оформити його звернення за пенсією є безпідставними, оскільки до повноважень відповідача не відносяться повноваження по оформленню заяв про призначення пенсії.
Щодо вимоги ОСОБА_2 про зобов'язання відповідача до негайного виконання постанови суду, то суд вважає, що вона не підлягає задоволенню
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Отже, негайному виконанню підлягає рішення суду тільки при присудження виплати пенсії в межах суми за один місяць. За результатами розгляду цієї справи судом не вирішено питання про присудження позивачу конкретно визначеної суми пенсійних виплат, а тому п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України в цьому випадку не розповсюджується.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині вимог про визнання неправомірними дій відповідача є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому з врахуванням того, що суд вирішив вийти за межі позовних вимог, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання неправомірними дій ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у призначенні йому пенсії згідно ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_2 пільгову пенсію за віком згідно із п. «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дати виникнення права на неї. В задоволенні решти вимог необхідно відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, на користь позивача підлягає присудженню половина сплаченого судового збору, через те, що задоволена одна з його позовних вимог.
Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнання неправомірними дій ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України (14005, м. Чернігів, просп. Миру, 44, код ЄДРПОУ 40378209), щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_2 (Чернігівська область, Чернігівський район, смт. М. Коцюбинське, вул.. Чернігівська, буд. 22 «В», ідентифікаційний номер НОМЕР_1) згідно ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, м. Чернігів, просп. Миру, 44, код ЄДРПОУ 40378209) призначити ОСОБА_2 Володимировичу Чернігівська область, Чернігівський район, смт. М. Коцюбинське, вул.. Чернігівська, буд. 22 «В», ідентифікаційний номер НОМЕР_1) пільгову пенсію за віком згідно із п. «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дати виникнення права на неї.
В задоволенні решти вимог необхідно відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України (14005, м. Чернігів, просп. Миру, 44, код ЄДРПОУ 40378209) 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп. судових витрат на користь ОСОБА_2 (Чернігівська область, Чернігівський район, смт. М. Коцюбинське, вул.. Чернігівська, буд. 22 «В», ідентифікаційний номер НОМЕР_1).
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлено 27 березня 2018 року.
Суддя О.В. Кашпур