21 березня 2018 року Чернігів Справа № 825/667/18
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Непочатих В.О.,
при секретарі Шевченко А.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_3 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача з приводу неперерахування пенсії позивачу відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» № 2148 від 03.10.2017;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» № 2148 від 03.10.2017 та частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 по стажу і заробітку з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) на одну особу в цілому по Україні за 2014-2016 роки, який становить 3764,40 грн. з 01.10.2017.
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно не проведено перерахунок його пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати відповідно до чинного законодавства.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки позивач не звертався до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою встановленого зразка про перерахунок пенсії, а рішення про відмову позивачу в перерахунку пенсії не приймалось. Вказує, що здійснити перерахунок (підвищення розміру) пенсії позивачу за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не має законних підстав, так як законодавством про пенсійне забезпечення не передбачено право перерахунку пенсії особам, які виїхали за кордон на постійне місце проживання, а тому розмір пенсії залишається таким, який був у позивача до виїзду за кордон. Зазначає, що позивачу виплачується пенсія за віком згідно з судовим рішенням.
Вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_3 перебуває на обліку в Чернігівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
11.12.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії з 01.10.2017 у відповідності до вимог діючого законодавства України по стажу і заробітку з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) на одну особу в цілому по Україні за 2014-2016 роки, який становить 3764,40 грн. (а.с. 11).
Листом від 22.01.2018 № 152/06/Б-7 Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України повідомило позивача, що на виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 12.10.2016 у справі № 750/8343/16-а йому поновлено виплата призначеної пенсії з 28.07.2016, розмір пенсії становить 1380,93 грн., а за документами пенсійної справи пенсія призначена та виплачується відповідно до діючого законодавства (а.с. 34).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституційний Суд України у Рішенні від 07.10.2009 по справі № 25-рп/2009 вказав, що закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Положеннями частини першої статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) визначено, що загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється, зокрема, за принципом рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
У відповідності до частин першої та другої статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
Згідно частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
На громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов'язки. За громадянами України зберігаються на її території майно, кошти, цінні папери та інші цінності, що належать їм на праві приватної власності. Будь-яке обмеження їх громадянських, політичних, соціальних, економічних та інших прав не допускається (стаття 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»).
Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадян на одержання призначеної йому пенсії, так само як і право на її перерахунок, не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа.
За таких обставин, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
Посилання відповідача на друге речення статті 51 Закону, яке визначає, що під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а також те, що між Україною та Ізраїлем не укладено жодного договору в галузі пенсійного забезпечення, є безпідставними, оскільки вищевказаним Рішенням Конституційного Суду України дане положення було визнано неконституційним.
З 01.10.2017 в Україні відповідно до Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» проведено осучаснення (перерахунок) призначених раніше пенсій за єдиними правилами обрахунку, яким, зокрема, внесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Так, у відповідності до пункту 4-3 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону, пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 01.12.2017 Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень.
Таке перерахування пенсії здійснюється автоматично і не потребує будь-яких заяв від пенсіонерів, в зв'язку з чим посилання представника на відсутність відповідної заяви від позивача не грунтується на вимогах чинного законодавства.
Що стосується постанови Деснянського районного суду міста Чернігова від 12.10.2016 у справі № 750/8343/16-а за позовом ОСОБА_3 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про зобов'язання вчинити певні дії, якою було зобов'язано Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України поновити виплату призначеної ОСОБА_3 пенсії з 28.07.2016, то вказаним судовим рішенням фактично було поновлено порушене право позивача на отримання пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» після виїзду на постійне місце проживання за кордон, а тому, у даному випадку, має місце спір щодо перерахунку раніше призначеної пенсії за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».
Судом встановлено, що Пенсійним фондом України затверджено показники середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу за 2014 рік в сумі 3149,45 грн., за 2015 рік - 3661,41 грн., за 2016 - 4482,35 грн., тобто середній показник за вказані роки складає 3764,40 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач має право на здійснення перерахунку його пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» з 01.10.2017 із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки.
Разом з тим, суд вважає необґрунтованою позовну вимогу позивача про зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003, оскільки такий перерахунок згідно абзацу п'ятого цієї ж частини має здійснюватися щодо осіб, які набули такого права на умовах, передбачених абзацами першим - третім вказаної частини, до яких позивач не відноситься.
З урахуванням зазначеного, враховуючи бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку пенсії позивача, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача з приводу неперерахування пенсії позивачу відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» № 2148-VIII від 03.10.2017; зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» № 2148-VIII від 03.10.2017 по стажу і заробітку з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) на одну особу в цілому по Україні за 2014-2016 роки, який становить 3764,40 грн. з 01.10.2017.
Щодо прохання позивача встановити відповідачу строк для подання звіту про виконання судового рішення, суд звертає увагу на таке.
Частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Тобто, здійснення судового контролю за виконанням судового рішення можливе виключно за ініціативою суду. Вказаною статтею не передбачено процесуальної можливості розгляду питання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за ініціативою сторони по справі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 704,80 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (проспект Миру, 44, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 40378209) щодо неперерахування пенсії ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 14014, РНОКПП НОМЕР_1) відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» № 2148-VIII від 03.10.2017.
Зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» № 2148-VIII від 03.10.2017 по стажу і заробітку з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) на одну особу в цілому по Україні за 2014-2016 роки, який становить 3764,40 грн. з 01.10.2017.
В решті позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 704,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26 березня 2018 року.
Суддя В.О. Непочатих