21 березня 2018 року м. Чернігів Справа № 825/822/18
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Падій В.В.,
за участю секретаря Кондратенко О.В.,
представника позивача Акуленка В.М.,
представника відповідача Полтєва Є.О.,
представника третьої особи Кучерової Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Чернігівський обласний військовий комісаріат про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
07.02.2018 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про: визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України щодо ненарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням останньому 3 групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби; скасування рішення Міністерства оборони України від 16.09.2016 № 79, викладеного у формі протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині направлення на доопрацювання документів ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі інвалідності осіб, звільнених з військової служби; зобов'язання Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у відповідності до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», станом на день встановлення ОСОБА_1 інвалідності.
Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність у частині повторного розгляду документів для вирішення питання про нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням останньому 3 групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, на підставі постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.05.2016, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016.
У судовому засіданні 07.03.2018 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, залучено до часті у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Чернігівський обласний військовий комісаріат.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив суд у їх задоволенні відмовити, оскільки, у відповідності до пункту 17 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби. Таким чином, оскільки позивач звільнявся з прикордонних військ, то і виплата йому одноразової грошової допомоги повинна проводитись ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того зазначив, що оскільки, інвалідність встановлена позивачу понад тримісячний строк після звільнення з військової служби, то у останнього відсутнє і право на отримання одноразової грошової допомоги.
Аналогічна правова позиція була викладена відповідачем і у відзиві на позовну заяву, наданим на виконання вимог ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.02.2018.
05.03.2018 представникам позивача до суду було надано відповідь на відзив, в якій останній зазначив про той факт, що, як встановлено у постанові Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.05.2016 (справа №825/551/16), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016, саме на Міністерство оборони України, як на головного розпорядника коштів, покладено обов'язок щодо прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, в тому числі особам, які проходили військову службу у Прикордонних військах КДБ СРСР, у разі встановлення їм відповідної групи інвалідності.
Представник третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_2 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, оскільки Міністерство оборони України та Чернігівський обласний військовий комісаріат у оскаржуваних правовідносинах діяли у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та представника третьої особи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що у період з 1979 по 1982 роки ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка входила до складу прикордонних військ КДБ СРСР та з 03.02.1980 по 13.12.1980 брав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан.
Під час проходження військової служби отримав поранення.
З копії витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України № 2083 від 28.11.2011 вбачається, що поранення у ОСОБА_1 - контузія головного мозку та захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Відповідно до довідок МСЕК сер. МСЕ-ЧНВ № 205738 від 20.03.2012 та серії АВ № 0128538 від 20.03.2014 позивачу встановлено безтерміново III групу інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
29.12.2015 позивач звернувся з заявою до військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу, у зв'язку із встановленням III групи інвалідності внаслідок травми та захворювання, отриманого при виконанні обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії, яка в подальшому з висновком надіслана до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для прийняття відповідного рішення.
За наслідками розгляду заяви, Департамент фінансів Міністерства оборони України листом від 29.02.2016 № 248/3/6/992 повернув документи позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 без реалізації, як такі, що надіслані не за належністю, оскільки позивач проходив військову службу та звільнявся з Прикордонних військ КДБ СРСР, тому виплата йому одноразової грошової допомоги не здійснюється Міністерством оборони України.
10.03.2016 листом за № 5/987с Чернігівський обласний військовий комісаріат повідомив позивача про вищевказане рішення Департаменту фінансів Міністерства оборони України.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням Департаменту фінансів Міністерства оборони України, 23.06.2016 ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до суду про зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.05.2016 (справа №825/551/16), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю та зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, з доданими до неї документами.
При цьому, вищевказаною постановою суду встановлено ту обставину, що для призначення військовослужбовцям пенсії до вислуги років зараховується, зокрема, військова служба у прикордонних військах колишнього СРСР. Вказана обставина, у свою чергу, свідчить про те, що у питаннях соціального захисту військовослужбовці прикордонних військ колишнього СРСР (у даному випадку Прикордонних військ КДБ СРСР) прирівняні до військовослужбовців Збройних Сил України. Отже, саме на Міністерство оборони України, як на головного розпорядника коштів, покладено обов'язок щодо прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, в тому числі особам, які проходили військову службу у Прикордонних військах КДБ СРСР, у разі встановлення їм відповідної групи інвалідності (а.с.11-17).
У подальшому, 11.08.2016 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, внаслідок травми та захворювання, отриманого при виконанні обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії. До заяви позивачем було додано відповідний пакет документів (а.с.57).
25.08.2016 заява позивача з доданими до неї документами направлена Чернігівським обласним військовим комісаріатом до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для розгляду та прийняття відповідного рішення (супровідний лист від 15.08.2016 № 5/3236с) (а.с.58).
16.09.2016 комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовці та інвалідності осіб, звільнених з військової служби прийнято рішення, яке оформлене протоколом №79, затверджене тимчасово виконуючим обов'язки Міністра оборони України Руснаком І.С., з якого вбачається, що комісія дійшла висновку про необхідність повернення документів ОСОБА_1 на доопрацювання, у зв'язку із тим фактом, що витрати пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу у Прикордонних військах мають здійснюватися Державною прикордонною службою України. Крім того, у рішенні зазначено, що заявником документи подані не у повному обсязі, а саме: не подано документ про встановлення йому інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби протягом трьох місяців з часу звільнення зі служби, а також документ, який свідчить про обставини поранення (а.с.18).
Також, як вбачається з матеріалів справи, 06.02.2018 Верховним Судом прийнято постанову у справі № К/9901/1670/18, якою постанову Чернігівського окружною адміністративного суду від 11.05.2016 (справа №825/551/16) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 - залишено без змін і підтверджено ту обставину, що оскільки ОСОБА_1 , проходив службу саме у Збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому утриманні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, перебував на обліку в установі Міністерства оборони України, звідки його і звільнено, то саме обов'язком Міністерства оброни України, у даних правовідносинах, є призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які отримали інвалідність внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), під час виконання обов'язків військової служби, при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, у розмірі, встановленому статтею 16 Закону № 2011-ХІІ (а.с.32-36).
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, внаслідок травми та захворювання, отриманого при виконанні обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії протиправною, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
У відповідності до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІІ).
Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20.12.1991 № 2011- XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011- XII).
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
У свою чергу, розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.
Так, пунктом 4 частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Підпунктом «б» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (частина 6 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ).
Згідно з частиною 8 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
У свою чергу, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, внаслідок травми та захворювання, отриманого при виконанні обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії, було встановлено Чернігівським окружним адміністративним судом у постанові від 11.05.2016 (справа №825/551/16), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016. При цьому, вищевказаною постановою встановлено ту обставину, що для призначення військовослужбовцям пенсії до вислуги років зараховується, зокрема, військова служба у прикордонних військах колишнього СРСР. Вказана обставина, у свою чергу, свідчить про те, що у питаннях соціального захисту військовослужбовці прикордонних військ колишнього СРСР (у даному випадку Прикордонних військ КДБ СРСР) прирівняні до військовослужбовців Збройних Сил України. Отже, саме на Міністерство оборони України, як на головного розпорядника коштів, покладено обов'язок щодо прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, в тому числі особам, які проходили військову службу у Прикордонних військах КДБ СРСР, у разі встановлення їм відповідної групи інвалідності (а.с.11-17).
У відповідності до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно частини 2 статті 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Обов'язкове виконання рішення суду, у тому числі, суб'єктами, наділеними владними повноваженнями, покладається також Конвенцією «Про захист прав і свобод людини», яка ратифікована Законом України від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». Отже, її положення є обов'язковими для виконання на всій території України. Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України.
Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Також, як вбачається з матеріалів справи, 06.02.2018 Верховним Судом прийнято постанову у справі № К/9901/1670/18, якою постанову Чернігівського окружною адміністративного суду від 11.05.2016 (справа №825/551/16) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 залишено без змін і підтверджено ту обставину, що оскільки ОСОБА_1 , проходив службу саме у Збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому утриманні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, перебував на обліку в установі Міністерства оборони України, звідки його і звільнено, то саме обов'язком Міністерства оброни України, у даних правовідносинах, є призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які отримали інвалідність внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), під час виконання обов'язків військової служби, при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, у розмірі, встановленому статтею 16 Закону № 2011-ХІІ (а.с.32-36).
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У свою чергу, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок №975).
Так, у відповідності до пункту 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
При цьому, згідно пункту 13 Порядку № 975, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу (пункт 14 Порядку № 975).
Відповідно до пункту 15 Порядку №975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.
За таких обставин та з урахуванням встановлення Чернігівським окружним адміністративним судом у постанові від 11.05.2016 (справа №825/551/16), Київським апеляційним адміністративним судом в ухвалі від 28.07.2016 та Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 № К/9901/1670/18 того факту, що саме на Міністерство оборони України, як на головного розпорядника коштів, покладено обов'язок щодо прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, в тому числі особам, які проходили військову службу у Прикордонних військах КДБ СРСР, у разі встановлення їм відповідної групи інвалідності, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення Міністерства оборони України від 16.09.2016 № 79, викладеного у формі протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині направлення на доопрацювання документів ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі інвалідності осіб, звільнених з військової служби і задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у цій частині.
При цьому, судом не приймаються до уваги посилання представника відповідача на той факт, що так як інвалідність встановлена позивачу понад тримісячний строк після звільнення з військової служби, то у останнього відсутнє і право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки, як зазначив Верховний Суд України у своїй постанові від 21.04.2015 у справі № 21-135а15, право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.
Суд також не погоджується з доводами відповідача щодо того факту, що позивач зобов'язаний подати відповідачу документ, що свідчить про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, виходячи з наступного.
Так, пунктом 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530, передбачено документи, які подаються для одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву).
Вищевказаним пунктом передбачено, що для одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності подається, зокрема, копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - у разі якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.
Отже, зі змісту вказаної норми розуміється, що копія акту про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва) необхідно подавати саме у разі, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.
Разом з тим, як вбачається з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 28.11.2011 №2083, що поранення у ОСОБА_1 - контузія головного мозку та захворювання, пов'язані з виконанням позивачем обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.
Отже, враховуючи вищенаведене, суд вважає доводи відповідача щодо ненадання позивачем необхідного документу про причини та обставини поранення для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги, необґрунтованими.
Стосовно позовної вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у відповідності до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», станом на день встановлення ОСОБА_1 інвалідності, то остання також підлягає задоволенню, оскільки є похідною від попередньої позовної вимоги, яку судом було задоволено.
Водночас, суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань, становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).
Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.
Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
У даному випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання Міністерства оборони України нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, у відповідності до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Разом з тим, не підлягає задоволенню позовна вимога ОСОБА_1 у частині визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України щодо ненарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням останньому 3 групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, оскільки відповідачем, у оскаржуваних правовідносинах, не було допущено по відношенню до позивача пасивної поведінки, яка вплинула на реалізацію його прав, свобод та інтересів.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) - задовольнити частково.
Скасувати рішення Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ - 00034022) від 16.09.2016 № 79, викладене у формі протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, затвердженого 20.09.2016 тимчасово виконуючим обов'язки Міністра оборони України Руснаком І.С., в частині направлення на доопрацювання документів ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі інвалідності осіб, звільнених з військової служби.
Зобов'язати Міністерство оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ - 00034022) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) одноразову грошову допомогу, у відповідності до статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб”, станом на день встановлення ОСОБА_1 інвалідності.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду у повному обсязі виготовлено 26.03.2018.
Суддя В.В. Падій