Постанова
Іменем України
22 березня 2018 р.
м. Київ
Справа № 396/1096/16-к
Провадження № 51 - 1045 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 у режимі відеоконференції,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016120230000460 від 12 травня 2016 року, щодо
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шишкине Компаніївського (Новоукраїнського) району Кіровоградської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 29 січня 2016 року за ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік,
за ст. 125 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 березня 2017 року щодо нього.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28 жовтня 2016 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 125 ч. 2 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 1530 гривень.
У мотивувальній частині вироку зазначено про виконання попереднього вироку Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 29 січня 2016 року щодо ОСОБА_6 окремо.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 703 гривні 68 копійок процесуальних витрат за проведення судової експертизи.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 11 травня 2016 року приблизно о 23 годині біля пам'ятника «Серп і Молот» в с. Шишкине Новоукраїнського району Кіровоградської області в ході суперечки з ОСОБА_7 , яка виникла під час спільного виживання спиртних напоїв, завдав останньому п'ять ударів руками в обличчя, шість ударів ногами, чотири з яких по тулубу і два по правій нозі, заподіявши потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Вироком Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 березня 2017 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 в частині призначення покарання скасовано, за ст. 125 ч. 2 КК України призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 71 ч. 1, ст. 72 ч. 1 КК України до покарання за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного вироком Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 29 січня 2016 року, та за сукупністю вироків ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці.
У решті вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.
Ухвалено ОСОБА_6 взяти під варту в залі суду та строк покарання йому рахувати з 21 березня 2017 року.
Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить вирок апеляційного суду щодо нього змінити у зв'язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості і на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку. Указує на те, що судом апеляційної інстанції при призначенні покарання не були враховані всі обставини справи, а рішення про неможливість призначення покарання, яке не пов'язане з позбавленням волі, не мотивовано. Вважає, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, а призначене на підставі ст. 71 КК України покарання виходить за межі розміру і виду покарань, передбачених у санкції ст. 125 ч. 2 КК України.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_6 у судовому засіданні висловив доводи на підтримання своєї касаційної скарги.
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ст. 125 ч. 2 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
При призначені покарання ОСОБА_6 за ст. 125 ч. 2 КК України суд апеляційної інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, обставини, що пом'якшують і обтяжують його покарання.
Як убачається зі змісту вироку, суд апеляційної інстанції врахував те, що ОСОБА_6 , будучи звільненим від відбування покарання з випробуванням за попереднім вироком від 29 січня 2016 року, на шлях виправлення не став та в період іспитового строку вчинив новий умисний злочин проти життя і здоров'я особи, характеризується за місцем проживання негативно, зловживає спиртними напоями, не працює, Обставиною, яка пом'якшують покарання, суд апеляційної інстанції визнав щире каяття, а обставиною, яка обтяжує покарання, - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення засудженого без його ізоляції від суспільства і обґрунтовано призначив ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, мотивувавши таке рішення.
Суд апеляційної інстанції також дійшов обґрунтованого висновку про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування положень ст. 71 КК України.
За матеріалами кримінального провадження ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ст. 125 ч. 2 КК України, під час іспитового строку, встановленого вироком Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 29 січня 2016 року, яким його було засуджено до покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від його відбування з випробуванням.
Згідно з ст. 78 ч. 3 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими у статтях 71, 72 цього Кодексу.
Апеляційний суд, скасовуючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 у частині призначення покарання, зазначив, що у разі, коли особа була засуджена до арешту або позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням і в період іспитового строку вчинила новий злочин, суд зобов'язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м'які види покарання.
Крім того, зауважив, що виходячи із положень ст. 75 ч. 2, ст. 78 ч. 3 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину це необхідно розцінювати як порушення умов відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.
Відповідно до положень ст. 71 ч. 4 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Із дотриманням всіх наведених норм закону суд апеляційної інстанції обґрунтовано призначив ОСОБА_6 остаточне покарання за сукупністю вироків на підставі статей 71, 72 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці.
Покарання, призначене ОСОБА_6 судом апеляційної інстанції, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Переконливих доводів, які б спростовували висновки апеляційного суду щодо призначеного покарання, а також свідчили б про можливість виправлення засудженого без відбування покарання у виді позбавлення волі, за матеріалами провадження не встановлено.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.
Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 не знаходить.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд
ухвалив:
Вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 березня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3