Постанова
Іменем України
22 березня 2018 р.
м. Київ
Справа № 559/1894/16-к
Провадження № 51 - 1434 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016180040000703 від 4 липня 2016 року, щодо
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Птича Дубенського району Рівненської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за ст. 121 ч. 1 КК України,
за касаційною скаргою прокурора, яка брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, - ОСОБА_7 на ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 29 грудня 2016 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 01 листопада 2016 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 121 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь Комунального закладу «Дубенська центральна районна лікарня» Дубенської районної ради 2 267 гривень 24 копійки у відшкодування витрат на лікування потерпілого.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 04 липня 2016 року приблизно о 16 годині на території домогосподарства АДРЕСА_1 після словесної суперечки з ОСОБА_8 з мотивів помсти завдав один удар господарським ножем останньому в шию, заподіявши потерпілому тілесне ушкодження, яке відноситься до категорії тяжких за ознакою небезпечності для життя в момент заподіяння.
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 29 грудня 2016 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 за апеляційною скаргою заступника прокурора Рівненської області ОСОБА_9 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України. Прокурор зазначає, що в ухвалі суду апеляційної інстанції не наведено обґрунтованих міркувань на підтвердження висновку суду першої інстанції про можливість застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України. Звертає увагу на те, що ушкодження потерпілому ОСОБА_8 заподіяно небезпечним для життя способом, злочин було вчиненого в стані алкогольного сп'яніння та з низького мотиву, що належним чином не враховано судом апеляційної інстанції.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_10 , діючи в інтересах засудженого ОСОБА_6 , указує на безпідставність викладених у касаційній скарзі доводів та просить залишити її без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу обґрунтованою і просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ст. 121 ч. 1 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи касаційної скарги прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме щодо невідповідності ухвали суду апеляційної інстанції вимогам ст. 419 КПК України, є безпідставними.
При призначені покарання ОСОБА_6 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, обставини, що пом'якшують і обтяжують його покарання.
Так, суд першої інстанції врахував суспільну небезпеку вчиненого злочину, дані про особу ОСОБА_6 , який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позицію потерпілого в судовому засіданні. Обставиною, яка пом'якшують покарання, суд першої інстанції визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а обставиною, яка обтяжує покарання, - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Як убачається із аудіозапису судового провадження в суді першої інстанції, потерпілий зазначав, що пробачив ОСОБА_6 , прокурор просив призначити ОСОБА_6 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України.
Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого без його ізоляції від суспільства та звільнив його від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки, поклавши на нього відповідні обов'язки.
Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній доводи про невідповідність призначеного судом ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 75 КК України ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості і визнав їх необґрунтованими, належним чином мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
У ст. 75 ч. 1 КК України встановлено, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Апеляційний суд врахував зазначені вимоги закону та указав, що при призначенні покарання суд першої інстанції правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, особу винного, який повністю визнав себе винуватим, вперше притягується до кримінальної відповідальності, обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, думку потерпілого ОСОБА_8 і призначив покарання в межах санкції ст. 121 ч. 1 КК України. Також зазначив, що згідно з матеріалами справи ОСОБА_6 на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання і з урахуванням всіх зазначених обставин обґрунтовано погодився з висновком суду першої інстанції щодо можливості застосування положень ст. 75 КК України.
При прийнятті відповідного рішення апеляційний суд також врахував те, що потерпілий ОСОБА_8 під час апеляційного розгляду вказав про відсутність будь-яких претензій до ОСОБА_6 та зазначив, що той йому відшкодував витрати на лікування. Потерпілий просив також не позбавляти ОСОБА_6 волі, оскільки він доглядає хвору матір і вони всі проживають в одному будинку.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Покарання, призначене ОСОБА_6 , за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Крім того, касаційна скарга прокурора не містить доводів про невідповідність призначеного ОСОБА_6 покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.
Враховуючи зазначене, доводи касаційної скарги прокурора є необґрунтованими і колегія суддів підстав для її задоволення не вбачає.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд
ухвалив:
Ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 29 грудня 2016 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, - ОСОБА_7 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3