Постанова
Іменем України
15 лютого 2018 року
м. Київ
справа № 489/1289/16
провадження № 61-5108св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н.О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
третя особа - публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
представник третьої особи - ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2016 року у складі судді Губницького Д. Г. та на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 21 вересня 2016 року у складі суддів: Самчишиної Н. В., Локтіонової О. В., Крамаренко Т. В.,
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у
цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на частину квартири.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково: визнано за ним та ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 за кожним. У решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1429, 58 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Факт передачі спірного майна в іпотекуі заборона на його відчуження не перешкоджає задоволенню вимоги про визнання за позивачем права на Ѕ частину у праві спільної власності на спірну квартиру, оскільки визнанням права на частку у спільній власності за позивачем обтяження не припиняється.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 21 вересня 2016 року змінено резолютивну частину рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2016 року шляхом уточнення адреси спірної квартири із зазначенням населеного пункту, в якому вона знаходиться, а саме у м. Миколаєві.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
У жовтні 2016 року публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулось до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2016 року та на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 21 вересня 2016 року, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є необґрунтованими, оскільки ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
25 листопада 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Ленінського районного суду м. Миколаєва зазначену справу.
30 січня 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суди встановили, що позивач та відповідач перебувають у зареєстрованому шлюбі з 11 січня 1992 року.
27 липня 1999 року ОСОБА_5 на підставі біржового договору купівлі-продажу придбала квартиру АДРЕСА_1 та отримала у встановленому законом порядку свідоцтво про право власності на цю квартиру.
Правовідносини подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо придбання спірного майна виникли у 1999 році, тому регулюються нормами Кодексу про шлюб та сім'ю України (1963 року).
Майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном (статті 22 , 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України).
10 червня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_5 укладено іпотечний договір, за умовами якого указану квартиру передано в іпотеку банку в забезпечення повернення іпотекодавцем іпотекодержателю 47 900 доларів США кредиту згідно кредитного договору від 10 червня 2008 року, зі строком повернення до 9 червня 2023 року (договір про внесення змін від 22 травня 2009 року).
На квартиру накладено заборону відчуження.
Права іпотекодержателя замість відкритого акціонерного товариства «Сведбанк» набуло ПАТ «Альфа-Банк» (довідка з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 7 квітня 2016 року).
Спірні правовідносини щодо поділу майна подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 регулюються нормами СК України.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (частина перша статті 60 СК України).
Згідно із частиною першою статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї (частина четверта статті 65 СК України)
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності, визначено статтею 69 СК України.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Заборона щодо поділу іпотечного майна між подружжям законом не встановлена.
За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання права на Ѕ частину у праві спільної власності на спірну квартиру за кожною зі сторін.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді даної справи неправильно застосовані норми матеріального права чи порушені норми процесуального права, оскільки не містять у собі посилань на обставини чи докази, якими спростовуються встановлені судами обставини.
Інші доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2016 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 21 вересня 2016 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
В. І. Крат