Постанова
Іменем України
21 березня 2018 року
м. Київ
справа № 367/1525/13-ц
провадження № 61-4331св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого: Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - Бучанська міська державна нотаріальна контора,
розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Київської області від 26 серпня 2016 року у складі судді Волохова Л. А.,
У лютого 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом у якому просила визнати за нею, внучкою ОСОБА_5, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності, як за спадкоємцем першої черги за законом, на майно, що за життя належало її діду, а саме: будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 та на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_2.
ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом, у якому просив включити його, до першої черги спадкування за законом спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 30 серпня 2013 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, третя особа - Бучанська міська державна нотаріальна контора про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом залишено без задоволення.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про одержання права на спадкування задоволено. Змінено черговість та визнано за ОСОБА_2 право на спадкування першої черги за законом після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з спадкоємцем першої черги ОСОБА_1, яка має право на спадкування за законом.
29 вересня 2013 року ОСОБА_1 оскаржила до апеляційного суду Кивської області рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 30 серпня 2013 року.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 серпня 2013 року залишено без руху та надано строк п'ять днів з моменту отримання ухвали для усунення вказаних недоліків. За наданий строк ОСОБА_1 не усунула недоліки і ухвалою апеляційного суду Київської області від 17 жовтня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто.
У червні 2016 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 21 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк у тридцять днів з моменту отримання копії ухвали для виправлення недоліків. Оскільки ОСОБА_1 не надала належних доказів поважності пропуску строку на апеляційне оскарження.
У серпні на адресу суду надійшла додаткова заява про поновлення строку на апеляційне оскарження. В цій заяві ОСОБА_1 посилалася на ті ж самі причини пропуску строків та не надала нових доказів поважності пропуску строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 26 серпня 2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі статті 297 ЦПК (у редакції, чинній на час постановлення ухвали), у зв'язку з ненаданням належних доказів, що підтверджують поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
У вересні 2016 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якійпросить скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 26 серпня 2016 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2, посилається на порушення судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. На обґрунтування касаційної скарги вказує на те, що доводи судів першої та апеляційної інстанцій є однобічними та такими, що ґрунтуються на поясненнях ОСОБА_2
У відзиві від 8 грудня 2016 року на касаційну скаргу ОСОБА_2 вказав, що касаційна скарга має бути відхилена, а рішення залишені без змін, оскільки строк на апеляційне оскарження пропущено, а тому справа не може бути вирішена шляхом скасування рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року справу № 367/1525/13-ц призначено до судового розгляду.
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК справа № 367/1525/13-ц передана до Касаційного цивільного суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Колегія суддів відхиляє доводи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Відповідно до вимог частини третьої статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи) апеляційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те, що вказані у додатковій заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є непереконливими, неповажними і спростовуються матеріалами справи, оскільки заявником не надано жодного доказу щодо наявності істотних перешкод чи труднощів, які унеможливили вчасне вчинення процесуальних дій з подачі апеляційної скарги на рішення місцевого суду протягом тривалого часу - 2 роки та 10 місяців з моменту його проголошення. При цьому представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 був присутнім у судовому засіданні під час судового розгляду, і проголошення судового рішення в суді першої інстанції, а отже, був обізнаний про наявність судового рішення з моменту його проголошення 30 серпня 2013 року.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 6 грудня 2007 року). Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржена ухвала постановлена без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу без змін.
Оскільки оскаржена ухвала залишена без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 416 ЦПК, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу апеляційного суду Київської області від 26 серпня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: Н. О. Антоненко
В.І. Журавель
В. М. Коротун
В. І. Крат