Постанова
Іменем України
14 березня 2018 року
м. Київ
справа № 337/5881/14-ц
провадження № 61-1586 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія»,
представники відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
відповідач - ОСОБА_6,
представник відповідача - ОСОБА_7,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2015 року у складі судді Ширіної С. А. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 01 грудня 2015 року у складі колегії суддів: Осоцького І. І., Панкєєва О. В., Кухаря С. В.,
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія»), ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
Позовна заява мотивована тим, що 13 жовтня 2013 року приблизно об
11 год. 25 хв. на проїжджій частині вул. Ленської з боку вул. Донецької в напрямку вул. Бородинської у м. Запоріжжі сталася ДТП за участю автомобіля Mazda-626, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6
Указана ДТП сталася з вини ОСОБА_6, що підтверджується вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2014 року, яким його визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, і призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Унаслідок зазначеної ДТП було пошкоджено автомобіль позивача, а також йому було спричинено тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи від 24 жовтня 2013 року № 3937.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 була застрахована у ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія», яке прийняло рішення щодо виплати позивачу страхового відшкодування в розмірі 14 008 грн 59 коп., однак на час звернення до суду з цим позовом його не виплатило.
Автомобіль позивача не відремонтований та перебуває на стоянці, за яку він повинен щомісяця сплачувати, у зв'язку з чим ним понесені витрати за послуги з охорони автомобіля у період з 13 жовтня 2013 року по 20 лютого 2015 року в сумі 7 425 грн.
Травма, яку він отримав при ДТП (перелом руки), спочатку унеможливила виконання його трудових обов'язків, а потім ускладнила його роботу, у зв'язку з чим йому було спричинено моральну шкоду, яку він оцінює в 5 тис. грн.
З урахуванням викладеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просив стягнути на свою користь з ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» 49 тис. грн - майнова шкода; 26 398 грн 23 коп. - пеня; 36 921 грн 38 коп. - втрати від інфляції; 2 211 грн 04 коп. - три проценти річних; 15 653 грн 15 коп. - упущена вигода; 2 731 грн 51 коп. - моральна шкода та шкода, заподіяна здоров'ю; 3 712 грн 50 коп. - за послуги стоянки автомобіля; 800 грн - відшкодування юридичних послуг та 425 грн - за проведення експертизи, 250 грн - відшкодування витрат для явки.
Крім того, просив стягнути з ОСОБА_6 на свою користь: 22 555 грн 73 коп. - майнова шкода; 12 151 грн 66 коп. - пеня; 16 995 грн 69 коп. - втрати від інфляції; 1 017 грн 79 коп. - три проценти річних; 7 205 грн 47 коп. - упущена вигода; 2 550 грн - моральна шкода, 3 712 грн 50 коп - за послуги стоянки автомобіля; 800 грн - відшкодування юридичних послуг; 425 грн - за проведення експертизи; 250 грн - відшкодування витрат по явці в судові засідання.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2015 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 суму майнової шкоди у розмірі 32 023 грн 11 коп., пеню у розмірі 16 442 грн 30 коп., витрати зі складання висновку експертного дослідження - 300 грн, інфляційні втрати - 546,15 грн, 3 % річних від простроченої суми - 1 255 грн, майнову шкоду на лікарську допомогу - 281 грн 51 коп., витрати на правову допомогу - 243 грн 60 коп., витрати на послуги автостоянки - 7 425 грн, відшкодування моральної шкоди - 14 грн 07 коп., а всього - 58 530 грн 74 коп.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 витрати зі складання висновку експертного дослідження в сумі 300 грн, витрати на правову допомогу - 243 грн 60 коп., відшкодування моральної шкоди - 4 985 грн 93 коп., а всього - 5 529 грн 53 коп.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Зобов'язано ОСОБА_1 передати автомобіль Mazda-626, реєстраційний номер НОМЕР_1, ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» після відшкодування збитків.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що в результаті ДТП позивачу була завдана майнова шкода, яка має бути стягнута з ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» та складається із розміру вартості автомобіля на день ДТП у сумі 32 023 грн 11 коп., а також із витрат позивача на лікування у сумі 281 грн 51 коп. Крім того, у зв'язку з несвоєчасною виплатою страхового відшкодування з ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» необхідно стягнути пеню, інфляційні втрати та три проценти річних, а також витрати на послуги автостоянки та витрати на правову допомогу та відшкодувати моральну шкоду. Також районний суд дійшов висновку про те, що відповідачем ОСОБА_6 повинна бути відшкодована позивачу моральна шкода, оскільки ДТП сталася з його вини.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 01 грудня 2015 року рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2015 року залишено без змін.
Ухвалу суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення страхового відшкодування, а також інших видів витрат у визначених розмірах, з урахуванням роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», а також рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03 квітня 1997 року № 62-97р.
У касаційній скарзі, поданій у січні 2016 року, ОСОБА_1 просить змінити рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на його користь інфляційних витрат і ухвалити в цій частині нове, яким задовольнити його позовні про стягнення інфляційних витрат у розмірі 54 615 грн 42 коп., мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення в частині стягнення інфляційних втрат на користь позивача під час проведення розрахунку, неправильно визначив величину цих втрат, на що апеляційний суд у порушення норм процесуального права уваги не звернув, фактично погодився з помилковим висновком районного суду у цій частині, обмежившись лише формальним висновком про законність та обґрунтованість судового рішення районного суду.
04 березня 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2016 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія», ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП призначено до судового розгляду.
Відзивів на касаційну скаргу від відповідачів до суду не надходило.
Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-7111 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Пунктом 4 частини першої Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
15 січня 2018 року вказану справу передано до Верховного Суду.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Згідно з вимогами частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати та вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13 жовтня 2013 року, приблизно об 11 год. 25 хв., ОСОБА_6, керуючи автомобілем ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_2, здійснюючи рух по проїжджій частині вул. Ленської з боку вул. Донецької в напрямку вул. Бородинської у м. Запоріжжі, діючи в порушення вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, змінив напрямок руху керованого ним автомобіля, виїхавши на смугу зустрічного руху, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем Mazda-626, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1
Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2014 року визнано ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 286 КК України і призначено останньому покарання у вигляді штрафу у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Вказаним вироком установлено, що ДТП сталася з вини відповідача ОСОБА_6
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 застрахована у ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія», що підтверджується полісом № АС/3085247 від 30 квітня 2013 року, згідно з яким ліміт за шкоду, заподіяну майну, становить 50 тис. грн, а за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю - 100 тис. грн. Розмір франшизи - 1 тис. грн.
16 жовтня 2013 року ОСОБА_6 повідомив ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» про ДТП.
21 жовтня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» із заявою про ДТП.
Пунктом 34.2 статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на виконання вищезазначених вимог закону замовила проведення оцінки заподіяної власникові автомобіля Mazda-626, реєстраційний номер НОМЕР_1, шкоди внаслідок ДТП.
Згідно зі звітом про оцінку вартості пошкодженого майна від 14 січня 2014 року вартість відновлювального ремонту складає 104 497 грн 31 коп, а ринкова вартість автомобіля до пошкодження становить 30 376 грн 31 коп.
Відповідно до звіту про оцінку вартості пошкодженого майна від 22 січня 2014 року утилізаційна вартість автомобіля Mazda-626, реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 15 367 грн 72 коп.
03 квітня 2014 ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» повідомило ОСОБА_1 про те, що ним прийнято рішення щодо виплати страхового відшкодування в сумі 14 008 грн 59 коп., франшиза за полісом № АС/3085247 становить 1 тис. грн (30 376,31-15 367,72-1 000,00 = 14 008 грн 59 коп.). Страхове відшкодування позивачу не виплачено.
Згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи від 29 лютого 2015 року № 112 було встановлено вартість автомобіля Mazda-626, реєстраційний номер НОМЕР_1, станом на дату ДТП (13 жовтня 2013 року), яка складає 32 023 грн 11 коп., та вартість відновлювального ремонту автомобіля - 100 757 грн 89 коп.
Згідно із статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.
Пунктом 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.
Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця ДТП.
Отже, з урахуванням вищевказаних вимог закону та роз'яснень, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що оскільки вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, який належить позивачу, значно перевищує його вартість до ДТП, тому з ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» підлягає стягненню шкода у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.
Пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик повинен виплати суму страхового відшкодування не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про виплату страхового відшкодування.
Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Крім того, у частині другій статті 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК).
Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника, яким у цих правовідносинах виступає страховик.
При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов'язаний здійснити страхове відшкодування.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами у справі на підставі укладеного між ОСОБА_6 та ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Колегія суддів вважає також правильним висновок судів попередніх інстанцій в частині наявності у відповідача права вимагати сплати заборгованості з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних.
Разом з цим, з визначеною сумою інфляційних втрат колегія суддів не погоджується.
Так, позивач вважає, що за спірний період (з квітня 2014 року по липень 2015 року) ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» зобов'язане сплатити 54 615 грн 42 коп. на відшкодування збитків від інфляції, а згідно з розрахунком, проведеним судом, розмір таких збитків становить 546 грн 15 коп.
Вирішуючи спір в частині вимог щодо відшкодування збитків від інфляції, суд першої інстанції, виходячи з Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного суду України від 03 квітня 1997 року № 362-97р, правильно визначив індекс інфляції за період з квітня 2014 року по липень 2015 року, який складає 170,55 % (шляхом множення індексів за кожний місяць за весь спірний період).
Разом з цим, суд дійшов помилкового висновку про те, що розмір інфляційних збитків визначається як добуток розміру заборгованості та індексу інфляції за відповідний період, оскільки вказаною арифметичною дією визначається сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції:
32 023 грн 11 коп. Ч 170,55 % / 100 % = 54 615 грн 42 коп.
Крім того, при її обчисленні судом першої інстанції допущено помилку, про що заявником зазначалось.
У частині стягнення розміру страхового відшкодування (суми заборгованості) заявником рішення не оскаржується, тобто заявник не погоджується лише з розміром інфляційних витрат, що підлягають стягненню за період з квітня 2014 року по липень 2015 року із суми заборгованості 32 023 грн 11 коп.
При визначенні розміру інфляційних збитків за період з квітня 2014 року по липень 2015 року суд першої інстанції не звернув уваги, що для його визначення необхідно від суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції відняти розмір самої заборгованості:
54 615 грн 42 коп. - 32 023 грн 11 коп. = 22 592 грн 31 коп.
Таким чином, інфляційні втрати відповідно до суми боргу у розмірі 32 023 грн 11 коп. за період з квітня 2014 року по липень 2015 року складають 22 592 грн 31 коп.
Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на зазначене вище уваги не звернув.
Враховуючи зазначене, ухвала апеляційного суду Запорізької області від 01 грудня 2015 року, якою залишено без змін рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2015 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення частини збитків від інфляції, підлягає скасуванню, а вказане рішення районного суду у відповідній частині - зміні.
В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому судом касаційної інстанції не переглядалися.
Відповідно до частини першої статті 415 Цивільного процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги приймає постанову відповідно до правил, встановлених статтею 35 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з особливостями, зазначеними в статті 416 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справу на новий розгляд.
Відповідно до частини першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 01 грудня 2015 року, якою залишено без змін рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2015 року в частині стягнення суми інфляційних втрат скасувати, а рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2015 року у цій частині змінити.
Позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у частині стягнення інфляційних втрат задовольнити частково.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати в сумі 22 592 грн 31 коп.
В іншій частині судові рішення залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: Б. І. Гулько
Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
Ю. В. Черняк