Постанова
Іменем України
21 березня 2018 року
м. Київ
справа № 441/1557/16-ц
провадження № 61-578св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О, Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Городоцька міська рада Львівської області,
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_6, об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Троянда»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Городоцької міської ради Львівської області на рішення апеляційного суду Львівської області від 23 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Мельничук О. Я., Савуляка Р. В.,
У листопаді 2016 року Городоцька міська рада Львівської області звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_7, треті особи:
ОСОБА_6, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Троянда» (далі - ОСББ «Троянда»), про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Городоцької міської ради Львівської області від 12 червня 2012 року № 675 ОСОБА_4 надано дозвіл на викуп земельної ділянки площею 0,0200 га на АДРЕСА_1. На підставі рішення Городоцької міської ради від 21 грудня 2012 року «Про продаж ФОП ОСОБА_4 земельної ділянки несільськогосподарського призначення по вулиці АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування крамниці» 02 квітня 2013 року між Городоцькою міською радою Львівської області та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0200 га по вулиці АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування об'єкта незавершеного будівництва.
Постановою Городоцького районного суду Львівської області від 16 грудня 2013 року рішення Городоцької міської ради Львівської області від 12 червня 2012 року № 675 та від 21 грудня 2012 року № 959 скасовано. Рішенням господарського суду Львівської області від 02 грудня 2014 року визнано недійсним договір купівлі-продажу від 02 квітня 2013 року, укладений між Городоцькою міською радою Львівської області та ФОП ОСОБА_4
Посилаючись на те, що 24 січня 2014 року ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу відчужив земельну ділянку на АДРЕСА_1 ОСОБА_6, а ОСОБА_6 24 червня 2014 року відчужив її ОСОБА_5, Городоцька міська рада Львівської області, просила на підставі статті 388 ЦК України витребувати вказану спірну земельну ділянку у добросовісного набувача. Крім того, на зазначену земельну ділянку претендує ОСББ «Троянда», вважаючи її своєю прибудинковою територією.
Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 18 травня 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,0200 га несільськогосподарського призначення для будівництва та обслуговування крамниці, що розташована на АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 та передано її територіальній громаді міста Городок в особі Городоцької міської ради Львівської області. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішенням господарського суду Львівської області від 02 грудня 2014 року (справа № 914/1751/13) визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02 квітня 2013 року, укладений між Городоцькою міською радою Львівської області та ФОП ОСОБА_4, і в цій частині рішення було залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 25 листопада 2015 року, а тому здійснення Городоцькою міською радою Львівської області права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може бути оцінено, як вираження волі територіальної громади. За таких обставин суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка вибула із володіння територіальної громади міста Городок Львівської області поза її волею, а тому підлягає витребуванню з володіння ОСОБА_5 з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 23 листопада
2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_8 - представника ОСОБА_4 задоволено.
Рішення Городоцького районного суду Львівської області від
18 травня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що майно Городоцької міської ради - спірна земельна ділянка вибула з володіння власника з його волі на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02 квітня
2013 року. А тому саме по собі визнання укладеного договору недійсним не тягне за собою правових наслідків для добросовісного набувача
ОСОБА_5 про витребування від нього набутого за договором купівлі-продажу майна.
У грудні 2017 року Городоцька міська рада Львівської області в особі голови Кущак Р. В. подала касаційну скаргу, в якій голова Городоцької міської ради Львівської області Кущак Р. В. просить скасувати рішення апеляційного суду Львівської області від 23 листопада 2017 року та залишити в силі рішення Городоцького районного суду Львівської області від 18 травня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд не визначився з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, що підлягає до застосування, дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Зокрема, оскільки рішенням Господарського суду Львівської області від 02 грудня 2014 року по справі № 914/1751/13 визнано недійсним укладений між Городоцькою міською радою Львівської області та ФОП ОСОБА_4 договір купівлі-продажу від 02 квітня 2013 року, спірна земельна ділянка підлягає поверненню на підставі положень статті 388 ЦК України.
Крім того, договір купівлі-продажу від 24 січня 2014 року укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, договір купівлі-продажу від 24 червня 2014 року укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підлягають визнанню недійсними, оскільки були укладені під час дії ухвали про забезпечення позову.
У січні 2018 року ОСОБА_8 - представник ОСОБА_4, подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила про те, що спірне нерухоме майно - земельна ділянка була відчужена власником - позивачем у справі з його волі, а тому апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 388 ЦК України та задоволення позову.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
23 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним нормам процесуального права рішення апеляційного суду не відповідає.
Судами встановлено, що 02 квітня 2013 року на підставі рішень Городоцької міської ради Львівської області від 12 червня 2012 року № 675 та від 21 грудня 2012 року № 959 між ОСОБА_4 та Городоцькою міською радою Львівської області було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0200 га несільськогосподарського призначення для будівництва та обслуговування крамниці, що розташована на вулиці АДРЕСА_1 в місті Городок Львівської області кадастровий номер НОМЕР_2 (а.с.104).
Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 23 травня 2013 року в порядку забезпечення адміністративного позову було заборонено Городоцькій міській раді Львівської області, ОСОБА_4 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, зміну власника, передачу в оренду або інше користування земельної ділянки на вулиці АДРЕСА_1 в місті Городок Львівської області (а. с.13).
Постановою Городоцького районного суду Львівської області від 16 грудня 2013 року в адміністративній справі № № 1305/1974/12, 2-а/441/6/2013 рішення Городоцької міської ради Львівської області від 12 червня 2012 року № 675 та від 21 грудня 2012 року № 959 скасовано (а. с.11-12). Постанова набрала законної сили 14 жовтня 2014 року (а. с.159-163).
29 січня 2014 року між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки, за яким ОСОБА_10 передав ОСОБА_6 у власність, а ОСОБА_6 прийняв та оплатив згідно з умовами цього договору об'єкти нерухомого майна, а саме об'єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку площею 0,0200 га, надану для будівництва і обслуговування крамниці, що знаходяться за адресою: вулиця АДРЕСА_1, місто Городок, Львівська область. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Тимофєєвою А. М. та зареєстровано в реєстрі за № 86 (а. с. 92-93).
24 червня 2014 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 уклали договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки, згідно з яким ОСОБА_6 передав ОСОБА_5 у власність, а ОСОБА_5 прийняв та оплатив згідно з умовами цього договору об'єкти нерухомого майна, а саме об'єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку площею 0,0200 га, надану для будівництва і обслуговування крамниці, що знаходяться за адресою: вулиця АДРЕСА_1, місто Городок, Львівська область. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Міхновим О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1748 (а. с. 95-96).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24 червня 2014 року № 23386633 ОСОБА_5 є власником в цілому земельної ділянки площею 0,02 га для будівництва та обслуговування крамниці на вулиці Перемишльська, 9Е у місті Городок Львівської області, кадастровий номер НОМЕР_2 (а. с. 47).
Рішенням господарського суду Львівської області від 02 грудня 2014 року (справа № 914/1751/13) визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02 квітня 2013 року, укладений між Городоцькою міською радою Львівської області та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Тимофєєвою А. М. та зареєстрований в реєстрі за № 239 (а. с. 9-10).
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що Городоцька міська рада з власної волі відчужила належну їй земельну ділянку на АДРЕСА_1, про що свідчать прийняті нею рішення: від 12 червня 2012 року № 675, яким надано дозвіл на викуп земельної ділянки площею 0,0200 га на вулиці АДРЕСА_1 та від 21 грудня 2012 року «Про продаж ФОП ОСОБА_4 земельної ділянки несільськогосподарського призначення на вулиці АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування крамниці». На підставі вищевказаного рішення 02 квітня 2013 року між Городоцькою міською радою Львівської області та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0200 га на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування об'єкта незавершеного будівництва.
Встановивши вказані обставини, апеляційний суд дійшов висновку про те, що майно Городоцької міської ради - спірна земельна ділянка, вибула з володіння власника з його волі на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02 квітня 2013 року, а тому до спірних правовідносин не підлягає застосуванню стаття 388 ЦК України.
Однак з такими висновками апеляційного суду не можна погодитись з огляду на таке.
Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі, зокрема, за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.
Судом встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 02 грудня 2014 року (справа № 914/1751/13) визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02 квітня 2013 року, укладений між Городоцькою міською радою Львівської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Тимофєєвою А. М. та зареєстрований в реєстрі за № 239 (а. с. 9-10).
Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав його, не з їхньої волі іншим шляхом.
За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.
Наявність в діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.
Отже, вирішуючи спір про витребування майна з чужого незаконного володіння, суди повинні були встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власників у силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема чи з їхньої волі вибуло це майно з їх володіння.
Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року, справа № 6-1203цс15.
Суд апеляційної інстанції помилково вважав, що укладений з порушенням вимог чинного законодавства договір про відчуження спірного нерухомого майна комунальної власності, є волевиявленням власника цього майна - територіальної громади міста Городок Львівської області.
Отже, рішення суду першої інстанції ухвалене відповідно до вимог статті
388 ЦК України, та помилково було скасоване рішенням апеляційного суду.
Частиною першою статті 413 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Оскільки апеляційним судом скасовано законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, рішення апеляційного суду відповідно до положень статті 413 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення районного суду.
Керуючись статтями 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Городоцької міської ради Львівської області задовольнити.
Рішення апеляційного суду Львівської області від 23 листопада 2017 року скасувати, рішення Городоцького районного суду Львівської області від 18 травня 2018 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване рішення апеляційного суду втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді: Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
В. М. Коротун
В. П. Курило