Постанова
Іменем України
14 березня 2018 року
м. Київ
справа № 2-2343/11
провадження № 61-1792св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач);
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
представник позивача - Янсон Євген Валерійович,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення апеляційного суду Луганської області від 08 червня 2016 року у складі колегії суддів: Яреська А. В., Украінцевої Л. Д., Карайван Т. Д.,
У жовтні 2011 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовну заяву мотивовано тим, що згідно з укладеним договором від 29 січня 2008 року відповідач отримав кредит у розмірі 8 тис. грн зі сплатою за користування кредитом у розмірі 2,5 % на місяць з розрахунку 360 днів на рік.
У порушення умов зазначеного договору відповідач узятих на себе зобов'язань належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 31 серпня 2011 року виникла заборгованість у розмірі 21 569 грн 26 коп.
Ураховуючи викладене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути на його користь з ОСОБА_2. заборгованість у розмірі 21 569 грн 26 коп, з яких: 7 561 грн 35 коп. - заборгованість за кредитом; 11 129 грн 61 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 1 375 грн - комісія за користування кредитом, 500 грн - штраф (фіксована частина); 1 003 грн 30 коп. - штраф (процентна складова).
У березні 2015 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3, подано заперечення на позовну заяву, у яких заявлено вимогу про застосування строку позовної давності (а. с. 64).
Під час судового засідання представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3, вказано про те, що відповідач не була ознайомлена з умовами надання споживчого кредиту фізичним особам та не підписувала їх. Також представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилався на те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з позовом (а. с. 128).
Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області у складі судді Фастовця В. М. від 03 серпня 2015 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем пропущено без поважних причин строк позовної давності для звернення до суду із указаним позовом.
Рішенням апеляційного суду Луганської області від 31 серпня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 20 650 грн 09 коп. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом у межах строку позовної давності.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 березня 2016 року рішення апеляційного суду Луганської області від 31 серпня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, вказав, що відповідно до пунктів 3.1.1., 5.4. правил користування платіжною карткою строк дії картки указаний на лицевій стороні картки (місяць і рік), і вона діє до останнього календарного дня зазначеного місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі - останнім днем місяця, указаного на картці, і що відповідно до розрахунку, наданого позивачем, останній платіж (а. с. 90) був здійснений відповідачем 22 вересня 2008 року, проте з даним позовом позивач звернувся до суду 24 жовтня 2011 року, що підтверджується відтиском поштового штемпеля. Крім того, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів, про те, що у заяві на отримання кредиту вказано, що боржник ознайомилась та згодна з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та тарифами банку (а. с. 6), які були надані їй у письмовій формі, своїм підписом підтвердила факт про надану їй повну інформацію щодо умов кредитування, при цьому суд не взяв до уваги, що в матеріалах справи містяться різні редакції таких умов.
Рішенням апеляційного суду Луганської області від 08 червня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 20 880 грн 58 коп.
У задоволенні іншої частини позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява позичальника разом з Умовами і тарифами складає між нею та банком кредитний договір, отже, відповідач була ознайомлена з указаними Умовами, банк надав повну інформацію про умови кредитування, що підтверджується підписом відповідача в заяві. ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом у межах строку позовної давності.
У листопаді 2016 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що 29 січня 2008 року укладаючи кредитний договір, вона не була ознайомлена з його Умовами. Також суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду з позовом, оскільки 22 вересня 2008 року було здійснено останній платіж, проте позивач з цим позовом звернувся до суду 24 жовтня 2011 року.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
15 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами попередніх інстанцій установлено, що 29 січня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальникові кредит у сумі 8 тис. грн зі сплатою за користування кредитом у розмірі 2,5 % на місяць із розрахунку 360 днів у році. Строк дії кредитного ліміту збігається зі строком дії кредитної картки (а. с. 6-8).
Указаний кредитний договір складається із заяви позичальника та Умов.
Судами також установлено, що відповідач порушила Умови кредитного договору, унаслідок чого у неї виникла заборгованість перед ПАТ КБ «ПриватБанк», яка станом на 31 серпня 2011 року становить 21 569 грн 26 коп., з яких: 7 561 грн 35 коп. - заборгованість за кредитом; 11 129 грн 61 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 1 375 грн - комісія за користування кредитом, 500 грн - штраф (фіксована частина); 1 003 грн 30 коп. - штраф (процентна складова).
Пунктом 9.12. кредитного договору від 29 січня 2008 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, передбачено, що договір діє 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий самий строк.
По закінченню строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не надійшла письмова заява держателя картки про закриття картрахунку, а також за умови наявних грошових коштів на картрахунку для сплати послуг за виконання розрахункових операцій за картрахунком (у передостанній день місяця закінчення строку дії), та при дотриманні інших умов продовження, передбачених договором (пунктом 3.1.3. розділу ІІ «Правила користування платіжною карткою»).
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У березні 2015 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3, подано заперечення на позовну заяву, у яких заявлено вимогу про застосування строку позовної давності (а. с. 64).
Під час судового засідання представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилався на те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з позовом (а. с. 128).
Також судом установлено, що згідно із розрахунком заборгованості станом на 22 вересня 2008 року відповідач ОСОБА_2 здійснила останній платіж на погашення заборгованості за тілом кредиту. При цьому ПАТ КБ «ПриватБанк» з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором звернулося до ОСОБА_2 лише 24 жовтня 2011 року (а. с. 14).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що в разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6 - 154 цс 15.
Оскільки останній місячний платіж ОСОБА_2 здійснено 22 вересня 2008 року, а банк звернувся до суду з позовом лише 24 жовтня 2011 року, то суд першої інстанції правомірно відмовив банку у задоволенні заявлених позовних вимог, застосувавши наслідки спливу позовної давності.
Разом з цим суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про дотримання ПАТ КБ «ПриватБанк» строку позовної давності для звернення до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.
Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК Українисуд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, а тому це рішення на підставі статті 413 ЦПК Українинеобхідно залишити в силі, а рішення апеляційного суду - скасувати.
Керуючись статтями 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Луганської області від 08 червня 2016 року скасувати.
Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 03 серпня
2015 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: Б. І. Гулько
Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
Ю. В. Черняк