Дата документу 19.03.2018
Справа № 334/865/18
Провадження № 2/334/2075/18
19 березня 2018 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого судді Козлової Н.Ю.,
при секретарі Манюхіні О.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Житлово-будівельний кооператив 326 «Будівельник 27» про визнання права власності на частину нерухомого майна,
Позивач, звернувся до суду з позовом в якому зазначив, що 06 липня 1968 року між ним та відповідачкою був укладений шлюб.
05 грудня 1988 року відповідачці на сім'ю з трьох осіб в житлово-будівельному кооперативі № 326 «Будівельник-27» була надана квартира АДРЕСА_1.
Вступний внесок в ЖБК в розмірі 3800 радянських карбованців був здійснений відповідачкою 05 червня 1987 року, платіж здійснений за рахунок спільних грошових коштів позивача та відповідачки. Впродовж 1987 - 1990 років за рахунок спільних грошових коштів сторони здійснювали щомісячні платежі в рахунок погашення вартості квартири. Остаточно вартість квартири сплачена сторонами 01.12.1990 року також за рахунок спільних сімейних коштів.
30 липня 2002 року шлюб між сторонами розірвано. Незважаючи на розірвання шлюбу сторони проживають однією сім'єю ведуть спільне домашнє господарство.
25.02.2012 року Департаментом житлового господарства та розподілу житлової площі ЗМР відповідачці видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно. 27.03.2012 року ТОВ «ЗМБТІ» здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_2.
Після зазначеної реєстрації права власності, відповідачка висловила намір здійснити відчуження квартири, що порушує майнові права позивача, оскільки вказане майно є спільним сумісним майном подружжя, придбаним під час шлюбу, тому просить суд визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник позивача - адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Представник третьої особи - голова ЖБК №326 «Будівельник-27» ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності у якій вказав, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1988 року по теперішній час.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила, заперечень на позов не надала, з заявою про розгляд справи у її відсутність до суду не зверталась, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Суд, за згодою представника позивача, вважає можливим провести заочний розгляд справи, на підставі матеріалів справи, у відповідності зі ст. 223 ч.4 ЦПК України за відсутністю відповідача.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 06 липня 1968 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, про що свідчить свідоцтво про одруження, видане 06.07.1963 року Ленінським райбюро ЗАГС м. Запоріжжя. Актовий запис № 473 а.с.4).
05 грудня 1988 року відповідачці на сім'ю з трьох осіб в житлово-будівельному кооперативі № 326 «Будівельник-27» м. Запоріжжя на підставі рішення виконкому Запорізької міської ради народних депутатів від 28 травня 1987 року № 164 була надана квартира АДРЕСА_1 (а.с.5).
Остаточно вартість квартири сплачена сторонами 01.12.1990 року, про що свідчить квитанція серії СМ № 000787 01.12.1990 року на 6148, 04 карбованців колишнього СРСР (а.с.6).
30 липня 2002 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, про що свідчить відповідний запис у паспорті позивача від 30.07.2002 року. Актовий запис № 370 (а.с.16).
Незважаючи на розірвання шлюбу сторони проживають однією сім'єю у квартирі АДРЕСА_2 по теперішній час, ведуть спільне домашнє господарство, що підтверджується письмовими поясненнями голова ЖБК №326 «Будівельник-27» ОСОБА_4
25.02.2012 рок Департаментом житлового господарства та розподілу житлової площі ЗМР відповідачці видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно (а.с.17). 27.03.2012 року ТОВ «ЗМБТІ» здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 (а.с.13).
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до п. 1) ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Правовим обґрунтуванням мого права на частку квартири є засади, визначені статтями 60,70 СК України, частиною 3 статті 368, частиною 2 статті 370 ЦК України.
Так, відповідно до статті 60 Сімейного Кодексу України, майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до змісту частини 1 статті 70 СК України, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Відповідно до частини 3 статті 368 ЦК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до змісту частини 2 старті 370 ЦК України вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про власність», дія якої поширювалась на правовідносини, що виникли до 07.02.1991 року (часу набрання ним чинності) член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно. Оскільки зазначена норма Закону діяла на час виникнення спірних правовідносин, вона може бути застосована при ухваленні рішення суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 384 ЦК України, у разі викупу квартири член житлово- будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.
На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3, як спільної сумісної власності подружжя.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 223, 259, 263, 264, 265, 268, 280-284, 289 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлено 19 березня 2018 року.
Суддя: Козлова Н. Ю.