Справа № 750/13509/17
Провадження № 2/750/472/18
26 березня 2018 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
головуючого судді Рахманкулової І.П.
із секретарем Разумейко К.М.,
за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4,
представника третьої особи Глазової - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 Державної пенітенціарної служби до ОСОБА_3 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,
третя особа - Міністерство юстиції України,-
14 грудня 2017 року ОСОБА_5 Державної пенітенціарної служби звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі в сумі 39928 грн. 62 коп.
Обгрунтовано позов тим, що ОСОБА_3 з 10 серпня 2013 року було зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання Чернігівського юридичного коледжу ОСОБА_6 України, правонаступником якого є ОСОБА_6 державної пенітенціарної служби. Також, 29 червня 2017 року між позивачем, центральним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції та відповідачем було укладено контракт про здобуття освіти. Згідно умов вказаного контракту відповідач навчалася за рахунок коштів державного бюджету і зобов'язувалася після закінчення навчання прибути до місця призначення, приступити до виконання службових обов'язків за відповідною посадою, а у разі звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству юстиції України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі. Відповідач закінчила ОСОБА_6 державної пенітенціарної служби у 2017 році, отримала диплом та була направлена для подальшого проходження служби. Згідно наказу Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 24 липня 2017 року відповідача звільнено із служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за власним бажанням, а тому, оскільки відповідач умови договору не виконала, у добровільному порядку не відшкодувала витрати, понесені навчальним закладом на її навчання, позивач звернувся до суду з даним позовом.
У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач та її представник у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що контракт про здобуття освіти № 61 від 29 червня 2017 року, яким передбачено відшкодування витрат, понесених навчальним закладом на її навчання у випадку звільнення із служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за власним бажанням протягом трьох років після закінчення навчання, набрав чинності в день підписання і діяв лише два дні - з 29 червня 2017 року по 30 червня 2017 року включно, а тому ним не можуть регулюватися правовідносини щодо навчання відповідача до 29 червня 2017 року, так як даним контрактом не передбачено, що його умови застосовуються до правовідносин, які виникли до його підписання. Крім того посилалися на необґрунтованість розрахунку суми витрат, які підлягають відшкодуванню, оскільки відповідач не проживала та не харчувалася в навчальному закладі, також їй не надавалася там медична допомога. Крім того зазначили, що оскільки на даний час відповідач проходить службу в поліції, стягнення витрат не може бути здійснено відповідно до п. 9 «Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №261 від 12.04.2017.
У відзиві на позов відповідач вказала, що вона звільнилася зі служби за власним бажанням через череду звільнень і призначень за короткий проміжок часу, які відбувалися не з її вини або ініціативи, через невизначеність її долі та через відсутність відповідних умов за всіма її призначеннями.
Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити позов.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, її представника, представника третьої особи та дослідивши матеріали справи, суд знаходить підстави для задоволення позову, виходячи з наступного.
У судовому засіданні встановлено, що наказом начальника Чернігівського юридичного коледжу Державної пенітенціарної служби України № 252 від 08.08.2013 ОСОБА_3 з 10.08.2013 було зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання Чернігівського юридичного коледжу ОСОБА_6 України за напрямом 6.030401 Правознавство за державним замовленням (а/с 42,43).
01 серпня 2014 року між Чернігівським юридичним коледжом ОСОБА_6 України та ОСОБА_3 укладено угоду про підготовку фахівців з вищою освітою за державним замовленням для Державної кримінально-виконавчої служби України.
21.01.2016 проведено державну реєстрацію припинення Чернігівського юридичного коледжу Державної пенітенціарної служби України (запис № 10641120012002304) шляхом реорганізації (перетворення) в ОСОБА_6 Державної пенітенціарної служби, яка є правонаступником Чернігівського юридичного коледжу ОСОБА_6 України.
29 червня 2017 року між Академією Державної пенітенціарної служби (виконавцем) з однієї сторони, центральним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (замовником) з другої сторони та ОСОБА_3 з третьої сторони укладено контракт № 61 про здобуття освіти.
Відповідно до умов зазначеного контракту, відповідач навчалася в ОСОБА_6 на денній формі навчання за рахунок коштів державного бюджету та зобов'язувалась після закінчення навчання прибути до місця призначення в строк, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за відповідною посадою; у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству юстиції України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України «Про національну поліцію» в повному обсязі за весь період її фактичного навчання(а/с 39).
Відповідач закінчила ОСОБА_6 Державної пенітенціарної служби у 2017 році, отримала диплом та була направлена для подальшого проходження служби. Згідно наказу Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 24 липня 2017 року відповідача звільнено із служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за власним бажанням.
Згідно довідки-розрахунку витрат № 5/1627 від 28.07.2017 року, пов'язаних з утриманням відповідача, яка була складена на підставі "Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого Постановою КМУ від 01 березня 2007 року № 313, загальна сума визначених до відшкодування витрат становить 39928 грн. 62 коп., з яких: грошове забезпечення з нарахуваннями - 15787 грн. 52 коп., продовольче забезпечення - 5607 грн. 18 коп., речове забезпечення - 4972 грн. 81 коп., медичне забезпечення - 252 грн. 60 коп., оплата комунальних послуг за спожиті енергоносії - 13308 грн. 51 коп. (а/с 41).
Відповідно власноручного застереження на копії листа ОСОБА_6 до Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації № 5/1701 від 02.08.2017 року вбачається, що відповідач отримав копію розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням в ОСОБА_6 04.08.2017 року (а/с 47), проте, як зазначив позивач, відповідач ці витрати у добровільному порядку не відшкодувала.
Згідно ч. 5 ст. 23 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України" № 2713-ІV від 23.06.2005 року встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських.
Відповідно до положень ст. 74 Закону України "Про Національну поліцію" особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами 01.08.2014 було укладено угоду про підготовку фахівців з вищою освітою за державним замовленням для Державної кримінально - виконавчої служби України, а 29.06.2017 між сторонами укладено контракт про здобуття освіти №61 на підготовку фахівця в ОСОБА_6 Державної пенітенціарної служби, проте відповідач звільнилася з органів державної кримінально-виконавчої служби до закінчення трирічного терміну перебування на службі за власним бажанням, чим порушила умови даного контракту, а отже у неї виник обов'язок по відшкодуванню фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_6 Державної пенітенціарної служби є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд,-
позовні вимоги ОСОБА_6 Державної пенітенціарної служби (місцезнаходження юридичної особи: м. Чернігів, вул. Гонча, буд. 34, ідентифікаційний код юридичної особи - 08571788) до ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 Державної пенітенціарної служби витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі в сумі 39928 грн. 62 коп. (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять вісім грн. 62 коп.).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 Державної пенітенціарної служби 1600 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя