Копія
Справа № 682/528/17
Провадження № 22-ц/792/294/18
22 березня 2018 року м. Хмельницький
Апеляційний суд Хмельницької області у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Ярмолюка О.І.
секретар судового засідання Гриньова А.М.
з участю : позивача та представника відповідача
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 682/528/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ізяславського районного суду від 13 грудня 2017 року у складі судді Трасковського С.Л. по справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд
ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом у якому просила, скасувати наказ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про її звільнення від 7 лютого 2017 року та поновити на роботі.
Зазначала, що з 2002 року вона працювала у відповідача на посаді старшого касира - операціоніста. У 2014 році її було незаконно звільнено із займаної посади, що підтверджується рішенням Славутського міськрайонного суду від 26 лютого 2015 року, та яке набрало законної сили. На підставі рішення суду відповідачем було видано розпорядження від 26 серпня 2015 року «Про скасування звільнення ОСОБА_4.», відмінено дію наказу від 4 грудня 2014 року та поновлено позивача за попереднім місцем роботи. У подальшому на виконання рішення суду від 19 квітня 2016 року відповідачем було внесено зміни від 18 листопада 2016 року відповідно до яких позивача було поновлено на попередній посаді старшого касира - операціоніста Славутського відділення Хмельницької філії ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» із яким ОСОБА_4 була ознайомлена та претензій не мала. Позивач вказувала, що після поновлення на роботі фактично виконувала обов'язки звичайного касира. Наказом відповідача від 7 лютого 2017 року позивача було звільнено з займаної посади у зв'язку із скороченням штату працівників на підставі п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Своє звільнення позивач вважає незаконним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства, зокрема посади, які їй були запропоновані знаходилися за межами м. Славута, у переведенні на посаду касира відмовлено, не було враховано норми КЗпП України щодо переваги у залишенні на роботі, як працівника із тривалим безперервним стажем роботи у відповідача. Крім того, у день звільнення відповідачем в порушення ст. 47 КЗпП України, трудову книжку позивач не отримала.
Рішенням Ізяславського районного суду від 13 грудня 2017 року в задоволені позову відмовлено.
Головуюча у першій інстанції - Трасковський С.Л. Провадження № 22ц/792/294/18
Доповідач - Костенко А.М. Категорія № 54
У апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги, послалась на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, неповно з'ясовано судом першої інстанції усіх фактичних обставин справи.
Зазначала, що її було звільнено з роботи старшого касира - операціоніста у зв'язку із скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, запис про поновлення апелянта на роботі 18 листопада 2017 в трудовій книжці відсутній.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що довіреність видана ОСОБА_6 станом на 3 листопада 2017 року була припинена, незважаючи на те, що її було видано строком на три роки.
Судом першої інстанції безпідставно було взято до уваги наданий відповідачем як доказ наказ від 6 липня 2012 року «Про внесення змін в процедуру звільнення співробітників по ініціативі роботодавця», оскільки такий наказ досліджувався та був спростований рішенням Славутського міськрайонного суду від 26 лютого 2015 року, а тому не може слугувати доказом про розгляді цієї справи.
Судом першої інстанції не було досліджено делеговані Головним правління банку повноваження, такі факти, як відсутність у відповідача колективного договору та надання до суду посадової інструкції 2007 року, що в свою чергу слугує доказом порушення законодавства про працю, штатний розклад відділень, що знаходяться у м. Славута, у яких наявні суперечності, як щодо апелянта так і інших працівників.
Крім того, судом першої інстанції безпідставно було відмовлено в задоволені клопотання про виклик відповідача у судове засідання для дачі особистих пояснень та допиту в якості свідка в особі директора Хмельницької філії ОСОБА_7
Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасування з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову з наступних підстав.
Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України нова редакція, якого набрала чинності 15 грудня 2017 року, справи у судах апеляційної інстанції, провадження по яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому діючою редакцією ЦПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Так судом встановлено, що наказом відповідача від 25 квітня 2002 року ОСОБА_4 була прийнята на посаду касира Славутського відділення Хмельницької філії ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Згідно наказу відповідача від 19 червня 2013 року позивача було переведено на посаду старшого касира - операціоніста Славутського відділення Хмельницької філії ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Наказом відповідача від 4 грудня 2014 року позивача з 5 грудня 2014 року було звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України.
Рішенням Славутського міськрайонного суду від 26 лютого 2015 року, яке набрало законної сили 16 червня 2015 року, позивача поновлено на посаді старшого касира - операціоніста.
На виконання рішення суду від 26 лютого 2015 року, розпорядженням керівника напрямку трудових ресурсів ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 4 грудня 2014 року відмінено дію наказу про звільнення позивача з роботи на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України, однак позивач не була поновлена на роботі.
Рішенням Славутського міськрайонного суду від 19 квітня 2016 року за позовом ОСОБА_4 було встановлено, що позивач після рішення суду про поновлення на роботі не була поновлена на роботі відповідно до вказаного рішення суду та не була допущена до виконання посадових обов'язків старшого касира - операціоніста.
Розпорядженням відповідача від 18 листопада 2016 року було внесено зміни до розпорядження від 26 серпня 2015 року, відповідно до якого поновлено ОСОБА_4 на попередній посаді старшого касира - операціоніста Славутського відділення Хмельницької філії ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Наказом керівника напрямку трудових ресурсів ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 5 грудня 2016 року в зв'язку з відновленням ОСОБА_4 на підставі рішення суду посада старшого касира - операціоніста була введена до штатного розпису Славутського відділення Хмельницької філії ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Станом на дату видання цього наказу на посаді старшого касира - операціоніста працює одна особа - ОСОБА_4 В зв'язку з відсутністю виробничої необхідності посади старшого касира - операціоніста даним наказом внесено зміни в штатний розклад Славутського відділення Хмельницької філії ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та з 6 лютого 2017 року виключено з штатного розкладу посаду старшого касира - операціоніста.
В цей же день ОСОБА_4 була ознайомлена з даним наказом та попереджена про звільнення з роботи в зв'язку зі скорочення штату, їй було запропоновано перелік вакансій в інших відділеннях ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в різних населених пунктах України для її працевлаштування, однак позивач відмовилась отримувати перелік вакантних посад та в послідуючому відмовилась від переведення на вакантні посади в інші населенні пункти України.
Наказом керівника напрямку трудових ресурсів ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_8 від 7 лютого 2017 року № 24 Є.28.0.0.0/1-6573790 ОСОБА_4 звільнено з роботи за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників.
8 лютого 2017 року відповідач направив позивачу повідомлення про необхідність прибуття в установу для отримання трудової книжки.
20 лютого 2017 року ОСОБА_4 подала заяву до відповідача про направлення трудової книжки на її адресу поштою, що в цей же день відповідачем і було зроблено.
Зазначені обставини підтверджуються наявними у справі письмовими доказами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частинами 1 і 2 статті 49-2 КЗпП України встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках зміни в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у абз. 1 п. 19 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Докази у справі достовірно вказують на те, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, про майбутнє вивільнення ОСОБА_4 була попереджена за два місяці, адміністрація банку не мала можливості перевести ОСОБА_4 на іншу роботу в Славутському відділенні через відсутність вакантних посад, які б відповідали професії та спеціальності позивача, інші посади у відділенні не скорочувались, а тому в даному випадку не може бути застосовано правило переважного права на залишення на роботі при звільненні за скороченням штату.
За таких обставин суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відповідач мав право звільнити ОСОБА_4 з роботи за скороченням штатів.
В той же час, даючи оцінку правомірності дотримання порядку звільнення та видачі наказу про звільнення позивача саме працівником ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» керівником напрямку трудових ресурсів ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_8, яка на думку суду мала такі повноваження, суд першої інстанції допустив помилку.
10 січня 2017 року наказом № 2 Міністерства фінансів України, як єдиного акціонера затверджено Статут Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», який 13 січня 2017 року, який погоджено Національним банком України та Державна реєстрація якого була здійснена 16 січня 2017 року.
Відповідно до п. 2.1 банк є юридичною особою приватного права. Створеною за законодавством України.
П. 10.6 Статуту передбачено, що Голова Правління Банку без довіреності діє від імені банку.
Згідно п.п. 7 п. 10.9 Статуту до компетенції Голови Правління належить наймати та звільняти працівників Банку, в тому числі керівників філій, відділень, представництв та головних бухгалтерів філій, вживати до них заходи заохочення та накладати дисциплінарні стягнення відповідно до чинного законодавства України, Статуту та внутрішніх документів банку.
П. 10.10 передбачено, що в разі тимчасової відсутності Голова Правління на період відпустки, відрядження, хвороби його обов'язки виконує один з членів правління, що обіймає посаду заступника Голови Правління. Виконання обов'язків здійснюється на підставі наказу Голови Правління.
За п. 10.13 статуту визначено, що Голова Правління здійснює розподіл обов'язків та має право здійснювати передачу своїх прав, визначених у п. 10.9 Статуту іншим Правління та працівникам банку.
В той же час п. 10.14 передбачено, що Голова Правління не має права передавати іншим членам Правління та працівникам банку повноваження та право наймати та звільняти працівників Банку, в тому числі керівників філій, відділень, представництв та головних бухгалтерів філій, вживати до них заходи заохочення та накладати дисциплінарні стягнення.
Наказом Голови Правління від 3 лютого 2017 року в зв'язку з його вибуттям у відпустку з 6 по 13 лютого 2017 року він делегував керівнику напрямку трудових ресурсів ОСОБА_8 право видавати накази з кадрових питань, а трьом заступникам інші повноваження, які розділив між ними.
При цьому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом.
Як вбачається з вищевказаних положень Статуту ПАТ КБ «ППРИВАТБАНК» право звільняти працівників Банку належить виключно до компетенції Голови Правління Банку та він ці свої права не має права передавати іншим членам Правління та працівникам банку, що визначено п. 10.14 Статуту.
Іншим члени Правління чи працівникам Банку згідно Статуту не надані повноваженнями звільняти працівників Банку та такі повноваження не можуть бути їм надані чи делеговані Головою Правління, оскільки це суперечить установчим документам банку.
Лише у випадку тимчасової відсутності Голова Правління на період відпустки, відрядження, хвороби ці його обов'язки може виконувати один з членів Правління, що обіймає посаду заступника Голови Правління.
При цьому, у випадку тимчасової відсутності Голова Правління на період відпустки, його обов'язки може виконувати лише один з членів Правління, що обіймає посаду заступника Голови Правління, а не кілька осіб серед яких розподілено його обов'язки, як це зазначено в наказі Голови Правління про його вибуття у відпустку.
Відповідачем не надано жодних доказів того, що керівник напрямку трудових ресурсів ОСОБА_8 станом на 7 лютого 2017 року була членом Правління, та обіймає посаду заступника Голови Правління Банку.
Отже, керівник напрямку трудових ресурсів ОСОБА_8 не є членом Правління, що обіймає посаду заступника Голови Правління.
На підставі викладеного, аналізу норм Статуту Банку, норм трудового законодавства слід прийти до висновку, що Голова Правління Банку не мав права на час своєї відпустки делегувати працівнику Банку - керівнику напрямку трудових ресурсів ОСОБА_8 право звільняти працівників банку, а ОСОБА_8 відповідно видавати наказ про звільнення позивача з роботи.
Вказані дії посадових осіб банку суперечать п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, оскільки власником Банку - державою Україна в особі Міністерства фінансів України уповноважено розривати трудові договори з працівниками банку виключно Голову Правління банку, у випадку його тимчасової відсутності члена Правління, що обіймає посаду заступника Голови Правління, а не будь-якого іншого працівника банку. При цьому, власник Банку в Статуті заборонив Голові Правління банку передавати такі повноваження іншим членам Правління чи працівникам банку.
При цьому, не може бути взято до уваги посилання суду першої інстанції на правомірність дій працівників банку з врахуванням п. 10.13 Статуту щодо права Голови Правління здійснювати передачу своїх прав, визначених у п. 10.9 Статуту, іншим членам Правління та працівникам банку, оскільки п. 10.14 Статуту визначений виключний перелік його повноважень, які він не має права передавати та які є виключно його компетенцією.
За таких обставин слід прийти до висновку, що наказ керівника напрямку трудових ресурсів ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_8 від 7 лютого 2017 року № Є.28.0.0.0/1-6573790 про звільнення ОСОБА_4 з роботи за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України в зв'язку зі скороченням штату працівників виданий в порушення вимог ч. 1 ст. 40 КЗпП України особою, яка не уповноважена власником на розірвання трудових договорів з працівниками банку, а тому даний наказ не відповідає нормам чинного законодавства, а рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Ізяславського районного суду від 13 грудня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення :
Позов ОСОБА_4 задовольнити.
Скасувати наказ керівника напрямку трудових ресурсів Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» від 7 лютого 2017 року № 24 Э.28.0.0.0/1-6573790 про звільнення ОСОБА_4 з роботи за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників.
Поновити ОСОБА_4 на посаді старшого касира - операціоніста Славутського відділення Хмельницької філії Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК».
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» в дохід держави 1600 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення
Повне судове рішення складено 26 березня 2018 року.
Судді (підпис) А.М. Костенко
(підпис) А.П. Корніюк
(підпис) О.І. Ярмолюк
Згідно з оригіналом А.М. Костенко