Справа № 676/3436/15-ц
Провадження № 22-ц/792/79/18
20 березня 2018 року м. Хмельницький
Апеляційний суд Хмельницької області у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Купельського А.В. (суддя-доповідач),
Спірідонової Т.В., Янчук Т.О.,
секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.
за участю учасників справи: апелянта: ОСОБА_4, позивача ОСОБА_5, представника ТзОВ «Баварія Віп Текстиль» Теслі А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2017 року (суддя Бондар О.О.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю „Баварія Віп Текстиль, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про розірвання договору купівлі-продажу, повернення проплачених за товар коштів, відшкодування моральної шкоди,
У травні 2015 року ОСОБА_5, звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначала, що 6 грудня 2014 року між нею та ТзОВ «Баварія Віп Текстиль» було укладено договір купівлі-продажу №0044243, за яким товариство зобов'язалось поставити їй матрац, наматрацник, подушку, ковдру, наволочку. Загальна вартість товару складала 1550 євро, що на час укладення договору складало 30757,90 грн. Договір було укладено не у приміщенні офісу відповідача, а за його межами у м. Кам'янці-Подільському. Кошти в повному обсязі позивачем були проплачені в день укладення договору. Однак, замовлений та проплачений товар позивачу не був доставлений. Протягом 14 днів, а саме 15 грудня 2014 року позивач звернулась із заявою до відповідача та повідомила, що відмовляється від товару та заміни товару, оскільки захворіла і їй потрібні кошти на лікування, тому просила повернути кошти за проплачений товар в сумі еквівалентній 1550 євро, розірвавши договір. Однак, товариством у поверненні коштів було відмовлено з тієї причини, що позивачем не вказано норми статті, відповідно до якої вона має право на повернення коштів.
Вважаючи дії товариства неправомірними, та що такими діями завдано моральної шкоди, позивач, уточнивши позовні вимоги, просила суд розірвати договір купівлі-продажу, укладений між нею та ТзОВ «Баварія Віп Текстиль» від 6 грудня 2014 року; стягнути з ТзОВ «Баварія Віп Текстиль» на її користь 1550 євро, що станом на 16 березня 2017 року складає 44252,50 грн. сплачених нею за вказаним договором; стягнути з ТзОВ «Баварія Віп Текстиль» на її користь 10000 грн. моральної шкоди.
25 грудня 2015 року місцевим судом прийнято рішення, яке залишено без змін ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Хмельницької області від 10 лютого 2016 року, яким позов задоволено частково.
Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 липня 2016 року рішення судів обох інстанцій скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_7 солідарно на користь ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 44252,50 грн. та моральну шкоду в розмірі 2000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_7 на користь держави судовий збір в сумі по 640 грн. з кожного відповідача.
Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Вважає вказане рішення повністю незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та грубим порушенням процесуального права та має бути скасовано.
Посилається на те, що вона жодного разу не отримувала позовної заяви, в якій би було зазначено вимогу ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 грошових коштів. Будь-яких вимог до неї та ОСОБА_7 ОСОБА_5 не пред'являла, а суд мав розглянути справу в межах заявлених позовних вимог, проте вийшов за межі заявлених вимог.
Зазначає, що не погоджується з висновками суду про те, що ОСОБА_4, даючи показання в якості свідка, зазначила, що не могла здійснювати доставку товару без виконання покупцем умов п. 2.2. договору купівлі-продажу (без проведення оплати за поставлений товар). Апелянт відмічає, що таких показань вона не давала, що підтверджується записом судового засідання від 25 жовтня 2016 року. Апелянт вказує, що вона та представник ТзОВ «Баварія Віп Текстиль» неодноразово звертали увагу на ці факти та пояснювали, що свідки були підготовлені позивачем для надання відповідних показань.
Також, як вказує апелянт ОСОБА_4, порядок оплати товару та наслідки відмови від оплати товару визначені договором. В той же час, рішення суду ґрунтується виключно на припущеннях, оскільки належних та допустимих доказів оплати товару позивачем суду не надано та твердження позивача про сплату нею коштів нічим не підтверджено. Крім того, судом безпідставно не надано ніякої оцінки умовам договору купівлі-продажу, яким передбачено, що завдаток не підлягає поверненню.
Також, за доводами апеляційної скарги при прийнятті оскаржуваного рішення судом неправильно застосовано ст. ст. 540, 541, 1212 ЦК України. Жодної підстави для застосування солідарного обов'язку у даних правовідносин не існує.
Водночас, до апеляційного суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення звернувся ОСОБА_7
Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить його в частині задоволення позову ОСОБА_5 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові ОСОБА_5 відмовити повністю.
Вважає вказане рішення в частині стягнення з нього та ОСОБА_4 солідарно 44252,5 грн. та моральної шкоди 2000 грн. незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, порушує права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_7
Посилається на те, що в порушення норм процесуального права оскаржуване рішення прийняте судом за відсутності відповідача ОСОБА_7, не повідомленого про час і місце розгляду справи, у зв'язку з чим він не мав можливості бути присутнім, надавати свої доводи та заперечення, захищати свої права.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_7 також зазначає, що він ніколи не був працівником ТзОВ «Баварія Віп Текстиль», договорів з ОСОБА_5 не укладав, ніяких коштів від неї згідно будь-яких договорів не брав, а відповідно до ЦПК України рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.
Також апелянтом зазначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. Однак, із позовної заяви та уточненої позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_5 ніяких вимог до ОСОБА_7 не пред'являла, тому рішення прийняте за межами позовних вимог.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити з наступних підстав.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до ст. 376 ЦПК України, є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Відповідно до ч. ч. 1 - 4 ст. 698 ЦК України за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.
Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним.
До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.
Згідно із п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" договір, укладений поза торговельними або офісними приміщеннями, - договір, укладений із споживачем особисто в місці, іншому ніж торговельні або офісні приміщення продавця.
Згідно із ч. ч. 3 - 4, 9 ст. 12 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями споживач має право розірвати договір за умови повідомлення про це продавця (виконавця) протягом чотирнадцяти днів з дати одержання документа, який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями чи прийняття продукції або першої поставки такої продукції, за умови, що така продукція є річчю, а прийняття чи поставка продукції відбувається пізніше часу одержання споживачем документа на їх продаж.
У разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями продавець (виконавець) повинен повернути сплачені гроші без затримки не пізніше тридцяти днів з моменту повідомлення споживачем про розірвання договору. Споживач має право не повертати продукцію або результати роботи чи послуги до моменту повернення йому сплаченої ним суми грошей.
Якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.
Вирішуючи справи про захист прав споживачів у зв'язку з придбанням товарів неналежної якості, суди, відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 12.04.1996, № 5 "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів", повинні мати на увазі, що відповідно до статей 12, 14 Закону: 1) такі вимоги можуть заявляти споживачі, котрі мають на товари квитанції, товарні чи касові чеки або інші письмові документи, а щодо товарів, на які встановлено гарантійні строки, - технічні паспорти чи документи, що їх замінюють.
Частково задовольняючи позов про стягнення коштів з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 суд послався на договір купівлі-продажу та покази свідків, про передачу коштів останньому на виконання договору укладеного з дилером ОСОБА_4
Частково задовольняючи позов про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_7 та ОСОБА_4 моральної шкоди, суд врахував ступінь душевних страждань, яких зазнала позивач в результаті неповернення їй значних грошових коштів, сплачених за товар, який їй не підійшов, і що за неповернуті кошти вона хотіла придбати ліки.
Між тим, з таким висновком Апеляційний суд Хмельницької області не погоджується з наступних підстав.
Позивач у підтвердження свого позову надала суду договір купівлі-продажу (т. 1 а. с. 27).
З нього вбачається, «договір купівлі-продажу №004243 дата 6 12 2014 р. ООО «БАВАРИЯ ВИП ТЕКСТИЛЬ» гарантує поставку заказаного товару. Печатка підпис директора. Договір купівлі-продажу №004243 з ОСОБА_5 в подальшому покупець. Предмет, ціна і строки доставки договора продавець зобов'язується доставити, а покупець оплатити матрац, наматрацник, подушку, ковдру, наволочку. Всього до оплати 30757,9 Перший внесок 1550.00 Є На звороті - внизу печатка дилера, підпис продавця, підпис покупця».
З договору вбачається, що спочатку продавець зобов'язується доставити, а вже потім, покупець оплатити матрац, наматрацник, подушку, ковдру, наволочку.
Позивач документів про отримання товару, квитанції, чеки, розписки про передачу коштів за товар, до суду не надала.
Відповідачі отримання коштів заперечують.
Як вбачається з довідки ТзОВ «Баварія Віп Текстиль» №12/08 від 12 серпня 2015 року грошові кошти на рахунок та в касу підприємства від імені ОСОБА_5 не надходили, договірні відносини між товариством та нею відсутні (т. 1 а. с. 45).
Позивач стверджує, що кошти передала ОСОБА_7 Між тим, ОСОБА_7 не є ні працівником, ні дилером ТзОВ «Баварія Віп Текстиль» і заперечує прийняття коштів.
Із наданого договору не вбачається, що позивач передала кошти.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть, відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, підтверджуватися іншими засобами доказування.
Тому суд, у такій категорії справ, не може послатись у рішенні тільки на показання осіб, допитаних у судовому засіданні у якості свідків, як на доказ передачі грошових коштів.
Посилання позивача на листи, які надійшли на її звернення від директора ТзОВ «Баварія Віп Текстиль», не можуть слугувати доказом, що підтверджує передачу ОСОБА_5 коштів за замовлення товару (т. 1 а. с. 4-9).
Суд, відповідно до ст. 89 ЦПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин висновки суду про наявність доказів укладення договору купівлі-продажу, передачі коштів позивачем ОСОБА_7 та ОСОБА_4 є необґрунтованим. Відсутні докази заподіяння ОСОБА_7 та ОСОБА_4 позивачу моральної шкоди, тому рішення суду підлягає скасуванню з відмовою ОСОБА_5 в задоволенні її позову до товариства з обмеженою відповідальністю „Баварія Віп Текстиль, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про розірвання договору купівлі-продажу, повернення проплачених за товар коштів, відшкодування моральної шкоди.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Апеляційний суд Хмельницької області
Апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_7 задовольнити.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2017 року скасувати та ухвалите нове.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю „Баварія Віп Текстиль, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про розірвання договору купівлі-продажу, повернення проплачених за товар коштів, відшкодування моральної шкоди.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.
Повне судове рішення складено 23 березня 2018 року.
Судді: /підписи/ А.В. Купельський
Т.В. Спірідонова
Т.О. Янчук
Згідно з оригіналом:
суддя Апеляційного суду
Хмельницької області А.В. Купельський
___________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції - Бондар О.О. Категорія: 20
Доповідач - Купельський А.В.