Красилівський районний суд Хмельницької області
Справа № 677/215/16-ц
19.03.2018 м.Красилів
Красилівський районний суд Хмельницькної області
у складі: головуючого - судді Вознюка Р.В.,
за участі секретаря судового засідання Басистої Т.В.,
справа № 677/215/16-ц,
сторони по справі:
позивач - відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,
відповідач - позивач - ОСОБА_1,
вимоги первісного позову - стягнення заборгованості,
вимоги зустрічного позову - визнання правочину частково недійсним,
представник позивача - відповідача - ОСОБА_2,
представник відповідача - позивача - ОСОБА_3,
розглянувши справу у відкритому судовому засіданні в залі суду справу, в порядку загального позовного провадження,
«ОСОБА_4 виклад позиції позивача та заперечень відповідача»
Первісний позов.
Представник позивача-відповідача у первісному позові зазначив, що 10.12.2008 між публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (надалі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») та ОСОБА_5 укладено кредитно-заставний договір № НМІ0А712777517 (надалі - Договір), відповідно до якого, останній отримав кредит у розмірі 58079 грн 65 коп. на термін до 09.12.2015 зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Банк, надавши ОСОБА_1 кредит в обумовленій договором сумі, свої зобов'язання за кредитним договором виконав, а позичальник допустив прострочення сплати чергових платежів, процентів та комісії.
Станом на 10.11.2015 кредитна заборгованість ОСОБА_1 становить 130143 грн 89 коп., з яких: заборгованість за кредитом в сумі 41467 грн 98 коп., пеня в сумі 82240 грн 49 коп., штраф (фіксована частина) в сумі 250 грн, штраф (процентна складова) в сумі 6185 грн 42 коп..
Просить стягнути вказані суми з відповідача на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Представник позивача - відповідача в судовому засіданні вимоги позову підтримала, просила їх задовольнити.
Представник відповідача-позивача первісний позов не визнав, посилаючись на те, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 23.04.2011 отримав від ОСОБА_1 у заклад заставний автомобіль, не реалізував його, а тому має місце прострочення кредитора, у зв'язку з чим просив у задоволенні цього позову відмовити.
Зустрічний позов.
Відповідач-позивач у зустрічному позові зазначив, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у Договір незаконно включив положення пунктів 4.3., 5.2., 6.2.3., 14.2., 16.1.7., 16.9., 16.10., відповідно до яких кредитор має право стягувати з боржника винагороди, крім процентів за користування кредитними коштами, та стягнув з нього в момент видачі кредиту винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 1690,65 грн та винагороду за надання фінансового інструменту, яка згідно умов договору нараховувалася щомісячно в період сплати у розмірі 0,96% від суми виданого кредиту та була стягнута на загальну суму 35683,84 грн.
Відповідно до п. 4.3. Договору позичальник сплачує винагороди в розмірах і у терміни, що зазначені в статті 17.1.8. цього Договору.
Відповідно до п. 5.2. Договору позичальник сплачує банку винагороду за резервування ресурсів у розмірі, визначеному у статті 17.1.8. («г») Договору в розмірах і у терміни, що зазначені в статті 17.1.8. цього Договору.
Відповідно до п. 6.2.3. Договору позичальник зобов'язується сплатити банку винагороди, визначені статтями 5.2., 16.9., 16.10., 17.1. Договору.
Відповідно до підпункту «а» п. 1.2. посилання в Договорі на статті, пункт, або додаток, якщо не зазначено інше, є посиланням на статтю або пункт цього Договору або додаток до цього Договору.
Разом з тим, Договір не містить пунктів 17.1.7., 17.1.8., тому між сторонами не досягнута домовленість щодо істотних умов договору (ціни договору), а саме, сплати винагород, передбачених пунктами 4.3., 5.2., 6.2.3. Договору.
Крім цього, зміст правочину суперечить чинному законодавству України.
Стягнення з нього винагород за надання фінансового інструменту, а також будь-яких інших винагород, крім процентів, суперечить чинному законодавству України.
Згідно п. 3.6. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредита, затверджених постановою НБ України від 10.05.2007 №168 банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживачка про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Тому вважає стягнення з нього платежів, які не є послугою в розумінні вищевказаного закону незаконними, а положення Договору, яке встановлює такі платежі - нікчемним, а томув просив визнати пункти 4.3., 5.2., 6.2.3., 14.2., 16.1.7., 16.9., 16.10. Договору недійсними.
В судовому засіданні представник відповідача-позивача вимоги зустрічного позову підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача - позивача в судовому засіданні зустрічний позов не визнала, вважає вимоги заявлені за цим позовом безпідставними, та просила застосувати наслідки сплину строків позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1 і відмовити в задоволенні позовних вимог.
«ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи»
24.10.2016 відповідач - позивач ОСОБА_1 заявив клопотання про витребування у позивача - відповідача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» доказів: експертної грошової оцінки ринкової вартості автомобіля Chery SQR648, 2008 року випуску чи іншого документу яким була визначена його вартість; у разі вчинення продажу автомобіля надати документи, які підтверджують цей факт; документи, які підтверджують розмір погашення за рахунок продажу автомобіля заборгованості за Договором.
23.11.2016 представник відповідача - позивача ОСОБА_3 заявив повторне клопотання про витребування у позивача - відповідача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» вищевказаних доказів.
06.11.2017 представник відповідача - позивача ОСОБА_3 заявив повторне клопотання про витребування у позивача - відповідача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» доказів - документів, які підтверджують факт продажу автомобіля марки Chery SQR648, 2008 року випуску, держдавний реєстраційний номер НОМЕР_1.
19.03.2018 сторони в судове засідання не зявилися. Представники сторін надіслали до суду заяви, щодо розгляду справи за їх відсутності, вимоги сторін, які вони представляють підтримали, просили їх задовольнити.
Відповідоч-позивач ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час та місце поведення судового засідання, до суду не зявився, причини своєї неявки суду не провідомив.
У зв'язку з викладеним суд вважає, за можливе продовжити судовий розгляд за відсутності сторін.
«ІІІ. Процесуальні дії у справі»
24.10.2016 хвалою суду клопотання відповідача - позивача ОСОБА_1 про витребування у позивача - відповідача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» доказів судом задоволено.
23.11.2016 ухвалою суду повторне клопотання представника відповідача - позивача ОСОБА_3 про витребування у позивача - відповідача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» доказів задоволено.
06.11.2017 ухвалою суду повторне клопотання представника відповідача - позивача ОСОБА_3 про витребування у позивача - відповідача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» доказів задоволено.
«IV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин»
10.12.2008 між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_5 укладено кредитно- заставний договір № НМІ0А712777517, відповідно до якого, останній отримав кредит у розмірі 58079 грн 65 коп. на термін до 09.12.2015 зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Згідно п. 16.7. Договору предметом застави є автомобіль марки Chery SQR648, 2008 року випуску, держдавний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Відповідно до п. 12.1. Договору визначено, що подією дефолту для цілей Договору вважається будь-яка з такиїх подій:
а) затримання сплати Позичальником частини наданого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць;
б) перевищення заборгованості більш як на 10% від суми наданого кредиту;
в) несплата Позичальником більше однієї виплати, яка перевищує 5% від суми наданого кредиту;
г) відмова Позичальника в оформленні (переоформленні) будь-якого з договорів страхування відповідно до вимог статті 3.1.3 Договору;
д) несплата чергових страхових платежів за договорами страхування за умов, визначених статтею 3.4.3 Договору;
е) порушення Позичальником умов щодо цільового використання будь-якої частини кредиту;
ж) з урахуванням умов статті 11 Договору предмет застави став недоступним для Банку внаслідок втрати, знищення (повного або часткового), суттєвого ушкодження, непридатності до експлуатації предмета застави або його недосяжності для Банку з будь-якої іншої причини;
з) недотримання Позичальником будь-якої заяви чи зобов'язання, що визначені у статті 10.1 Договору;
и) подання Позичальником повідомлення про неспроможність виконати свої зобов'язання за Договором за відсутності клопотання, поданого згідно зі статтею 6.4.4 Договору, або відмови у його задоволенні;
к) інше суттєве порушення Позичальником умов Договору.
Пункт 13 Договору регулює порядок звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до п.13.1. Договору вимоги, що задовольняються із вартості предмета застави. Після настання події дефолту та закінчення строку, встановленого у статті 12.2.5 Договору для добровільного погашення забезпечених вимог, предмет застави може бути використаний для задоволення з його вартості всіх забезпечених вимог у їх максимальному розмірі, що визначається на дату фактичного задоволення таких вимог.
Пункт 13.2. Договору регулює позасудове звернення стягнення. Сторони цим прямо погоджуються, що для задоволення забезпечених вимог з вартості предмета застави після настання події дефолту Банк не зобов'язаний звертатися за захистом своїх прав в судовий орган або інший орган вирішення спорів (надалі - «судові процедури»). За рішенням Банку і якщо це не заборонено законодавством України, предмет застави може бути реалізований або використаний в інший спосіб для задоволення забезпечених вимог без застосування судових процедур (при цьому попереднє не повинно тлумачитися як заборона застосування Банком судових процедур, якщо він вважатиме за потрібне вдатися до них). Не застосовуючи судових процедур, Банк має право на власний розсуд обрати процедуру позасудового звернення стягнення на предмет застави для задоволення забезпечених вимог з-поміж таких варіантів:
а) передача предмета застави у власність Банку для задоволення і погашення забезпечених вимог;
б) продаж предмета застави Банком третій особі відповідно до вимог законодавства України;
в) звернення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса (у випадку нотаріального посвідчення Договору);
г) будь-яка інша процедура, дозволена законодавством України.
Банк письмово повідомить позичальника про обрану ним процедуру звернення стягнення на предмет застави.
У випадку звернення стягнення на предмет застави в позасудовому порядку шляхом його продажу Банк встановлює початкову ціну предмета застави в розмірі оціночної вартості, встановленої Банком, але не нижче 50% від повної вартості згідно зі статтею 17.10. Договору. Банк має право реалізувати предмет застави за ціною, що зазначена у цій статті 13.2. Договору.
Пункт 13.3. Договору регулює особливості позасудового звернення стягненя шляхом продажу предмета застави третій особі або набуття Банком права власності на нього.
Відповідно до п. 13.3.1. Договору якщо Банк обрав такий спосіб позасудового звернення стягнення на предмет застави як його продаж третій особі, то Позичальник зобов'язаний в 30-денний термін з моменту отримання Позичальником повідомлення про дефолт (або з моменту реєстрації у державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет застави, якщо дата такої реєстрації буде пізнішою) знайти покупця на предмет застави та, у випадку згоди Банку, сприяти в укладенні договору купівлі-продажу за вартістю не нижчою за всю суму грошових зобов'язань Позичальника за Договором (у т.ч. за наданим кредитом, процентами, неустойкою та іншими платежами). Позичальник надає Банку письмове повідомлення із зазначенням усіх необхідних реквізитів покупця. У разі неможливості продажу предмета застави за такою вартістю Позичальник повинен негайно надати інше ліквідне майно, яке не обтяжене правами третіх осіб, за згодою Банку в заставу/заклад до повного виконання зобов'язань за Договором.
Зобов'язання Позичальника за цією статтею 13.3.1 вважається виконаним в момент підписання з покупцем Договору купівлі-продажу предмета застави та (у разі необхідності) оформлення додаткової застави /закладу на користь Банку.
Відповідно до п. 13.3.2. Договору договір купівлі-продажу предмета застави укладається Банком від імені Позичальника і є юридичною підставу для набуття покупцем права власності на предмет застави. Протягом 10 днів з моменту продажу предмета застави Банк зобов'язується надати Позичальнику письмовий звіт про результати продажу.
Відповідно до п. 4.3. Договору позичальник сплачує винагороди в розмірах і у терміни, що зазначені в статті 17.1.8. цього Договору.
Відповідно до п. 5.2. Договору позичальник сплачує банку винагороду за резервування ресурсів у розмірі, визначеному у статті 17.1.8 («г») Договору в розмірах і у терміни, що зазначені в статті 17.1.8. цього Договору.
Відповідно до п. 6.2.3. Договору позичальник зобов'язується сплатити банку винагороди, визначені статтями 5.2., 16.9., 16.10., 17.1. Договору.
Відповідно до підпункту «а» п. 1.2. посилання в Договорі на статті, пункт, або додаток, якщо не зазначено інше, є посиланням на статтю або пункт цього Договору або додаток до цього Договору.
Договір не містить пунктів 17.1.7., 17.1.8..
Первісний позов.
ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» надавши ОСОБА_1 кредит в обумовленій договором сумі, свої зобов'язання за кредитним договором виконав, а позичальник допустив прострочення сплати чергових платежів, процентів та комісії.
Станом на 18.04.2011 кредитна заборгованість ОСОБА_1 становила 47420 грн 78 коп., з яких: залишок поточної заборгованості за кредитом в сумі 45040 грн 97 коп., прострочена заборгованість за тілом кредиту в сумі 1060 грн, заборгованість за процентами в сумі 742 грн 12 коп., заборгованість за пенею в сумі 20 грн 10 коп., заборгованість за комісією в сумі 557 грн 56 коп..
23.04.2011 ОСОБА_1 який допустив прострочку кредиту до Договору, передав ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в заклад автомобіль марки Chery SQR648, 2008 року випуску, держдавний реєстраційний номер НОМЕР_1, у технічно справному стані, з оригіналом технічного паспорту та двома комплектами ключів, з дорученням передати його на реалізацію по ринковій ціні і направити виручені кошти на погашення заборгованості перед банком, що підтверджується актом прийняття у заклад ПАО КБ «ПРИВАТБАНК» (назва якого змінена на ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») автомобіля, за підписом ОСОБА_1 та співробітника Хмельницької філії «ПРИВАТБАНК» іне оспорюється сторонами.
Станом на 10.11.2015 ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» нарахував кредитної заборгованості ОСОБА_1 за Договором, на суму 130143 грн 89 коп., з яких: заборгованість за кредитом в сумі 41467 грн 98 коп., пеня в сумі 82240 грн 49 коп., штраф (фіксована частина) в сумі 250 грн, штраф (процентна складова) в сумі 6185 грн 42 коп..
Відомості та докази щодо реалізації завставного автомобіля марки Chery SQR648, 2008 року випуску, держдавний реєстраційний номер НОМЕР_1 відсутні.
Згідно листа ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 21.12.2017 за підписом представника ОСОБА_2, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомив, що він не має можливості надати Красилівському районному суду Хмельницької області документи, які підтверджують факт вчинення правочину з реалізації автомобіля Chery SQR648, 2008 року випуску, держдавний реєстраційний номер НОМЕР_1 третій особі, оскільки такі документи у банку відсутні.
Дані обставини сторонами визнаються та не оспорюються.
Згідно виписки від 14.05.2014 UAH HMIO Рахунок № 29093059658074 платник ОСОБА_1 вніс готівкою в касу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», в рахунок погашення заборгованості за Договором, 38000 грн.
Представником ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» надано суду звіт без номера про оцінку транспортного засобу від 27.02.2014 без підпису та печатки. Відомості про те, ким та де був складений даний звіт у ньому відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.ст. 610, 611, 623 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно ст.ст. 525, 526, 530 цього Кодексу, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За змістом частини четвертої статті 613 ЦК України боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора, тобто у випадку, якщо кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають iз суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку (частина перша цієї статті).
Якщо боржник доведе, що не виконав грошового зобов'язання через прострочення кредитора, він звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, оскільки порушення грошового зобов'язання у вигляді його прострочення боржником не настало i в такому разі вважається, що виконання зобов'язання відстрочено на час прострочення кредитора (частина друга статті 613 цього Кодексу).
Таким чином, ураховуючи суть взаємопов'язаних кредитних і заставних зобов'язань, факт прийняття кредитором від боржника предмета застави для його подальшої реалізації, що передбачено умовами пункту 13.2 укладеного між сторонами кредитно-заставного договору, породжує для кредитора обов'язок вчинити необхідні для цього дії протягом розумного строку (якщо відповідний строк не визначено законом або договором). Ухилення від учинення таких дій зумовлює виникнення прострочення з боку кредитора.
Зустрічний позов.
Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Статтею 217 ЦК України визначено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
При цьому, відповідно до вимог ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
До договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредита, затверджених постановою НБ України від 10.05.2007 №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредита», зареєстрованою в Мінюсті 25.05.2007 за №541/13808, яка набрала чинності 05.06.2007, і була чинною на час укладення Договору, банки не мали права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживачка про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Згідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов»язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Разом з тим, однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст.ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є письмові, речові, електронні докази, висновки експертів, показання свідків. Суд бере до розгляду лише ті докази, які стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно правової позиції висвітленій в постанові Верховного Суду України від 19.03.2014 у справі № 6-14цс14 відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Днем звернення ОСОБА_1 до суду із позовом є 06.11.2017.
«V. Оцінка суду»
Дії ПАТ КБ «Приватбанк» щодо не реалізації, не повідомлення про хід реалізації автомобіля, не призначенні незалежного експерта для визначення вартості предмета застави, оскільки така вартість не була визначена за згодою сторін Договору, відповідно до п. 13.6. Договору, є такими, що порушують права споживача, оскільки відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 21 Закону «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо, зокрема, порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.
Таким чином вказаними діями ПАТ КБ «Приватбанк» порушив принцип рівності сторін договору, оскільки своїми діями поставив боржника у невигідні для нього умови, оскільки у разі реалізації вищевказаного автомобіля значно зменшилася б сума боргу останнього.
На підставі наведеного суд прийшов до висновку, що в даному випадку мало місце прострочення кредитора, що відповідно до ч. 4 ст. 613 ЦК України звільняє боржника від сплати процентів за час прострочення кредитора, тобто з 23.04.2011 ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» безпідставно нараховув ОСОБА_1 проценти за користування кредитом.
Приймаючи до уваги, що станом на 23.04.2011 загальна заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» становила 47420 грн 78 коп. і 14.05.2014 ОСОБА_5 на погашеня заборгованості внесено 38000 грн, його борг перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» становить 9420 грн 78 коп., і саме така сума підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».
ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» при нарахуванні заборгованості з пені та штрафів станом на 10.11.2015, врахував заборгованості ОСОБА_1 по сплаті процентів за кредитом, нарахованих після 23.04.2011.
Розрахунку пені та штрафів з урахуванням того, що мало місце прострочення кредитора, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» суду не надав. Для проведення обрахування сумі пені та штрафів, з урахуванням, що ОСОБА_1 має борг перед кредитором в сумі 9420 грн 78 коп. по тілу кредиту, необхідне застосування спеціальних знань і проведення судово-бухгалтерської експертизи, клопотання про призначення якої до суду не надходило.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позивач не довів, відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ст.ст. 76-81 ЦПК України, належними та допустимими доказами свої вимоги щодо розміру заборгованості ОСОБА_1 за пенею та штрафами за кредитним договором.
У зв'язку з викладеним вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за пенею та штрафами задоволенню не підлягають.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що первісний позов ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” підлягає частковому задоволенню та з відповідача - позивача ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача - відповідача заборгованість за кредитом в сумі 9420 грн 78 коп..
ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» при включенні до Договору пунктів 4.3., 5.2., 6.2.3., 14.2., 16.1.7., 16.9., 16.10. діяв з порушенням п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредита, затверджених Постановою НБ України від 10.05.2007 №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредита», ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 довів, що при укладенні Договору були порушені його права як споживача, включенням до Договору пунктів 4.3., 5.2., 6.2.3., 14.2., 16.1.7., 16.9., 16.10., а тому відповідно до ст. 215, 203, 217 ЦК України вони підлягають визнанню недійсними.
Разом з тим, у судовому засіданні представник ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зробила усну заяву, згідно з якою просила застосувати до вимог ОСОБА_1 позовну давність, оскільки про наявність винагороди за надання фінансового інструменту, передбаченої п.п. 4.3., 5.2., 6.2.3., 14.2., 16.1.7., 16.9., 16.10. Договору, він знав з моменту укладення договору.
З урахуванням положень ст. 253, 256, 257 ЦК України, правової позиції висвітленій у постанові Верховного Суду України від 19.03.2014 у справі № 6-14цс14, суд дійшов висновку, що строк позовної давності щодо вимог про визнання недійсним п. 4.3., 5.2., 6.2.3., 14.2., 16.1.7., 16.9., 16.10. Договору має обчислюватися, починаючи з дня після укладення Договору.
Крім того, ОСОБА_1 у позові посилається на порушення банком ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» при укладенні спірного кредитного договору, тому ОСОБА_1 ще з часу укладання Договору, тобто, з 10.12.2008, було відомо про умови договору, в тому числі, встановлення винагород за наданян фіноснового інструменту, а також відсутність у Договорі пунктів 17.1.7., 17.1.8., які мали визначати розміри та терміни сплати цих винагород.
З огляду на викладене суд вважає, що ОСОБА_5 пропущено строк позовної давності щодо визнання недійсним п. 4.3., 5.2., 6.2.3., 14.2., 16.1.7., 16.9., 16.10. Договору, а тому необхідно застосувати позовну давність до його вимог щодо визнання частково недійсним кредитного договору.
Так, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності з урахуванням дати звернення ОСОБА_1 з позовом до суду, суд дійшов висновку, що його позовні вимоги до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про визнання частково недійсним кредитного договору, не підлягають задоволенню, відповідно до ст. 267 ЦК України, у зв'язку зі спливом строку позовної давності щодо заявлених вимог.
«VI. Розподіл судових витрат між сторонами»
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Первісний позов ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” задоволено на 7,23 % (9420,78х100:130143,89), а тому з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає стягненню судовий збір в сумі 141 грн 14 коп. (1952,16х7,23:100).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 264-265 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 11, 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 203, 215, 217, 253, 256, 257, 261, 267, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 613, 623, 625, 1054 Цивільного кодексу України, суд,
Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитом в сумі 9420 грн 78 коп..
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судовий збір в сумі 141 гривні 14 копійок.
В решті позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
В позові ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про визнання правочину частково недійсним відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Хмельницької області через Красилівський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач - відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач - позивач - ОСОБА_1, 25.04.1974 народження, зареєстроване місце проживання: 31000, Хмельницька область, м. Красилів, вул. 8-го Березня, 44А; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.
Представник позивача - відповідача - ОСОБА_2; паспорт НА № 746661, місце проживання: 29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Нижня Берегова, 18/1.
Представник відповідача - позивача - ОСОБА_3, 27.02.1974 народження, зареєстроване місце проживання: 31000, Хмельницька область, м. Красилів, вул. Центральна, 34А; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3.
Повний текст рішення виготовлений 26.03.2018
Суддя ОСОБА_6