Номер провадження 2-а/754/176/18
Справа №754/9911/17
Іменем України
16 березня 2018 року м. Київ, Деснянський районний суд,
у складі судді - Саламон О.Б.
за участю секретаря судового засідання - Вільховченко І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданнісправу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, суд,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» неправомірними, зобов'язати відповідача з 22.05.2017 р. призначити їй пенсію по втраті годувальника згідно з довідкою Генеральної прокуратури України від 21.04.2017 р. №18-196зп у розмірі 60 відсотків середньомісячного заробітку. Свої вимоги обґрунтовує тим, що перебуває на обліку у відповідача. Її чоловік ОСОБА_3 працював в Генеральній прокуратурі України на посаді прокурора відділу та в подальшому отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Після його смерті, позивач, яка перебувала на утриманні померлого чоловіка, звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі Закону України «Про прокуратуру», однак відповідач призначив їй пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Вважає вказані дії відповідача неправомірними.
Від представника відповідача Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до суду надійшли заперечення, відповідно до яких позов не визнає, зазначивши, що Управління не здійснювало протиправних та неправомірних дій. Посилаючись на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» просили відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16.01.2018 р. вказану адміністративну справу прийнято до провадження судді Саламон О.Б., постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
20.02.2018 р. закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до розгляду по суті.
В свудовому засіданні позивач підтримала вимоги позову.
Представник відповідача позов не визнала, посилаючись на викладене в запереченні.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.
На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України, у зв'язку з неявкою у судове засідання, призначене на 16.03.2018 р., всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні на отримує пенсію по втраті годувальника у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позивач є дружиною, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 р., ОСОБА_3 та фактично знаходилася на його утриманні.
Померлий ОСОБА_3 при житті одержував пенсію за вислугу років, призначену йому відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
22.05.2017 р. позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії по втраті годувальника у відповідності до Закону України «Про прокуратуру» .
Листами від 07.06.2017 р. позивачу відмовлено в призначенні вказаної пенсії, з посиланнями про відсутність підстав для такого призначення.
Дослідивши надані матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з положеннями абз. 22 ст. 1 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» як пенсії розуміють щомісячні регулярні пенсійні грошові виплати, які отримують фізичні особи (або члени сім»ї) від держави та спеціальних фондів після досягнення пенсійного віку, в разі інвалідності чи втрати годувальника).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім»ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону.
До непрацездатних членів сім'ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Як встановлено судом, позивач знаходилась на повному утриманні померлого чоловіка ОСОБА_3, який за життя отримував пенсію згідно Закону України "Про прокуратуру", а, отже, в наявності усі передбачені законом вимоги для набуття нею права на призначення пенсії по втраті годувальника згідно Закону України "Про прокуратуру".
Відповідно до ч. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII (який набрав чинності 15.07.2015 року), пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім»ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сімї, 70 відсотків - на двох і більше членів сімї.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
В силу положень ч.ч.1, 2 ст.86 Закону України «Про прокуратуру», прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності відповідного стажу і пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Крім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, суд виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави повязана з ризиком для життя і здоровя, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Водночас, посилання пенсійного органу на те, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії /щомісячне грошове утримання призначаються відповідно, зокрема, Закону України «Про прокуратуру», є необґрунтованим, оскільки спірні правовідносини врегульовані нормативним актом, який набрав чинності пізніше.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач, як особа що досягла пенсійного віку, яка перебувала на утриманні померлого ОСОБА_3, має право на передбачену ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» пенсію у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 60% його середньомісячного заробітку.
Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається у відповідності із 'Законами України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та «Про пенсійне забезпечення» . Розмір такої пенсії залежить від заробітку годувальника або із пенсії годувальника, тобто від того доходу, який мав годувальник саме на час настання смерті.
Призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника не передбачає виникнення у позивача - особи, яка не відноситься до суб'єктів, яким надано право на пенсію за спеціальним Законом (Законом України «Про прокуратуру» ), права на перерахунок призначеної їй пенсії з підстав, що надають право на здійснення такого перерахунку виключно пенсіонерам з числа колишніх працівників прокуратури.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 2, 5-11, 160,173-182, 192-229, 243, 246, 250 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,- задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києва (ЄДРПОУ 40379527, м. Київ вул. Каштанова, 6) щодо призначення пенсії ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1) відповідно до вимог Закону України «Про прокуратуру».
Зобов'язати Лівобережне об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Києва призначити з 22 травня 2017 року ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника відповідно до ч. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 60 відсотків середнього заробітку ОСОБА_3
В задоволенні інших вимог позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.
Апеляційна скарга на постанову суду подається безпосередньо до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дня її проголошення/складання повного.
Повний текст постанови суду складено 16 березня 2018 року.
Суддя О.Б. Саламон