ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.03.2018Справа № 910/23636/17
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи
за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія
«Нафтогаз України»
до комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради
про стягнення 21 876 125,68 грн.
за участю представників сторін:
від позивача Чеботарьова І.Г. - представник (довіреність № 16-64 від 14.04.2017),
від відповідача не з'явився
У грудні 2017 року публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - ПАТ «НАК «Нафтогаз України», позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради (далі - КП «СЕВТЕПЛОЕНЕРГО» СМР, відповідач) про стягнення 21 876 125,68 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його обов'язку своєчасно та в повному обсязі оплатити товар, поставлений позивачем за договором на купівлю-продаж природного газу № 14/2607/11 від 30.09.2011.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 21 876 125,68 грн., з яких: 2 116 978,44 грн. - 3% річних, 19 759 147,24 грн. - інфляційна складова боргу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2018 відкрито провадження у справі № 910/23636/17, призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.01.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2018 підготовче засідання відкладено на 20.02.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2018 закрито підготовче провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 15.03.2018.
У судовому засіданні 15.03.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та правомірними, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, правом надати відзив на позовну заяву не скористався.
Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 15.03.2018 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
30.09.2011 між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (продавець) та КП «СЕВТЕПЛОЕНЕРГО» СМР (покупець) був укладений договір на купівлю-продаж природного газу № 14/2607/11 (далі - договір), згідно з умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України», далі - природний газ) для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами і організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язувався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.
Проте, відповідач зобов'язання, взяті на себе згідно з умовами договору, виконав неналежним чином, поставлений позивачем природний газ оплатив частково та з порушенням строку, встановленого умовами договору.
У зв'язку з цим, позивач звернувся з позовом до господарського суду міста Севастополя, який було розглянуто в межах справи № 5020-1058/2012. Під час розгляду та вирішення зазначеної господарської справи судом було встановлено, що відповідач виконав свої зобов'язання з оплати поставленого газу неналежним чином, внаслідок чого у нього за період з жовтня по грудень 2011 року утворилась заборгованість у розмірі 24 885 573,65 грн.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 19.11.2012 у справі № 5020-1058/2012 позов ПАТ «НАК «Нафтогаз України» задоволено частково, стягнуто з КП «СЕВТЕПЛОЕНЕРГО» СМР заборгованість у розмірі 27 334 687,47 грн., з яких: 24 885 573,65 грн. - сума основного боргу, 449 113,82 грн. - 3% річних, 1 000 000,00 грн. - штраф, 1 000 000,00 грн. - пеня.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 вищевказане рішення господарського суду міста Севастополя від 19.11.2012 у справі № 5020-1058/2012 скасовано в частині зменшення пені на та штрафу в розмірі 7%, в цій частині прийнято нове рішення, яким стягнуто з КП «СЕВТЕПЛОЕНЕРГО» СМР грошові кошти в загальному розмірі 1 638 501,83 грн., з яких: 896 511,67 грн. - пеня, 741 990,16 грн. - штраф у 7%, в іншій частині вказане рішення господарського суду залишено без змін.
У подальшому позивач звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом про стягнення з відповідач 3% річних за наступний період (з 11.08.2012 по 06.11.2013), який було розглянуто в межах справи № 919/1400/13. Під час розгляду та вирішення зазначеної господарської справи судом було встановлено, що станом на день подачі позову основна заборгованість відповідача за період з жовтня по грудень 2011 року не змінилась та складає 24 885 573,65 грн., а в межах попередньої господарської справи № 5020-1058/2012 було нараховано та стягнуто 3% річних за період до 10.08.2012 .
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 21.01.2014 у справі № 919/1400/13, яке не оскаржувалось та набрало законної сили, позов ПАТ «НАК «Нафтогаз України» був задоволений повністю, з КП «СЕВТЕПЛОЕНЕРГО» СМР стягнуто 3% річних у розмірі 925 762,34 грн. (за період з 11.08.2012 по 06.11.2013).
Позивач також звернувся з позовом до господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача 3% річних за наступний період з 07.11.2013 по 23.06.2014 та інфляційної складової боргу за період з листопада 2013 року по травень 2014 року, який було розглянуто в межах справи № 910/14608/14. Під час розгляду та вирішення зазначеної господарської справи судом було встановлено, що заборгованість в розмірі 24 885 573,65 грн. за поставлений позивачем природний газ протягом періоду з жовтня по грудень 2011 року відповідачем сплачена не була.
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.09.2014 у справі № 910/14608/14, яке не оскаржувалось та набрало законної сили, позов ПАТ «НАК «Нафтогаз України» був задоволений повністю, з КП «СЕВТЕПЛОЕНЕРГО» СМР стягнуто 3% річних у розмірі 468 394,22 грн. (за період з 07.11.2013 по 23.06.2014) та інфляційні витрати у розмірі 2 796 314,70 грн. (за період з листопада 2013 року по травень 2014 року).
Зважаючи на невиконання відповідачем рішення господарського суду міста Севастополя від 19.11.2012 у справі № 5020-1058/2012 та несплату заборгованості за природний газ поставлений позивачем протягом жовтня-грудня 2011 року, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2 116 978,44 грн. (за період з 05.12.2014 по 05.10.2017 ) та інфляційну складову боргу в сумі 19 759 147,24 грн. (за період з 01.12.2014 по 31.07.2017).
Частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 263 Господарського кодексу України господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.
Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.
Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач доказів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з роз'ясненнями, наведеними у п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційної складової боргу, нарахованих на заборгованість, присуджену до стягнення рішенням господарського суду міста Севастополя від 19.11.2012 р. у справі № 5020-1058/2012, з огляду на невиконання вказаного рішення відповідачем заявлені позивачем правомірно.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що він виконаний вірно, з дотриманням вимог чинного законодавства України та умов укладеного сторонами договору. Відтак, стягненню з відповідача підлягають 3% річних за період з 05.12.2014 по 05.10.2017 у розмірі, визначеному позивачем, - 2 116 978,44 грн.
Здійснивши власний розрахунок інфляційної складової боргу за визначений позивачем період з 01.12.2014 по 31.07.2017, суд встановив, що їх розмір становить 23 206 578,57 грн., тобто є більшим ніж заявлено позивачем до стягнення, тому стягненню з відповідача підлягає інфляційна складова боргу в розмірі визначеному позивачем - 19 759 147,24 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради (99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, буд. 2, ідентифікаційний код 03358357) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) 3% річних у розмірі 2 116 978,44 грн. (два мільйони сто шістнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят вісім грн. 44 коп.), інфляційну складову боргу в розмірі 19 759 147,24 грн. (дев'ятнадцять мільйонів сімсот п'ятдесят дев'ять тисяч сто сорок сім грн. 24 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 328 141,89 грн. (триста двадцять вісім тисяч сто сорок одна грн. 89 коп.).
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення п овного судового рішення.
Повне рішення складено 26.03.2018.
Суддя О.Г. Удалова