ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.03.2018Справа № 910/22468/17
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи
за позовом приватного підприємства «КАСПІЙ-1»
до 1) комунального підприємства «Київський метрополітен»
2) Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання договору продовженим
за участю представників сторін:
від позивача не з'явився,
від відповідача-1 Акімова А.В. - представник (довіреність № 119 від 14.12.2017),
від відповідача-2 Костюк О.М. - представник (довіреність № 062/02/07-55 від 03.01.2018)
У грудні 2017 року приватне підприємство «КАСПІЙ-1» (далі - ПП «КАСПІЙ-1», позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства «Київський метрополітен» (далі - КП «Київський метрополітен», відповідач-1) та Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент комунальної власності м. Києва, відповідач-2) про визнання продовженим договору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з метою продовження строку дії договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1637 від 03.07.2014 (нова редакція договору оренди від 14.10.2011 № 191-У(Ор)-11) звертався до відповідачів, проте відповіді не отримав, у зв'язку з чим просить суд визнати вказаний договір продовженим (пролонгованим) на той же строк на тих же умовах.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2017 порушено провадження у справі № 910/22468/17 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 16.01.2018.
15.01.2018 відділом автоматизованого діловодства суду були зареєстровані відзиви відповідачів на позовну заяву, в яких останні проти задоволення позову заперечували. Вважали спірний договір таким, що припинив свою дію внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, та звернення відповідача-2, як орендодавця, до позивача, як орендаря, з повідомленням про наявність заперечень щодо продовження дії договору.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2018 справу № 910/22468/17 призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.02.2018.
13.02.2018 відділом автоматизованого діловодства суду була зареєстрована подана позивачем відповідь на відзив, в якій останній, обґрунтовуючи правомірність заявлених ним вимог, посилався на перерахування ним оплати орендної плати за користування об'єктом оренди поза межами строку, на який було укладено спірний договір, а також зазначав, що неподання ним пакету документів, необхідних для продовження строку дії договору, було спричинене діями відповідача-1.
13.02.2018 у підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 22.02.2018.
14.02.2018 відділом автоматизованого діловодства суду була зареєстрована відповідь на відзив, подана позивачем повторно.
21.02.2018 відділом автоматизованого діловодства суду були зареєстровані подані відповідачем-1 заперечення на відповідь на відзив, в яких останній підтримав доводи, викладені в його відзиві, а також вказав, що сплата орендної плати є правомірною протягом усього строку фактичного користування об'єктом оренди та не свідчить про продовження строку дії договору.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 13.03.2018.
12.03.2018 відділом автоматизованого діловодства суду було зареєстроване подане позивачем клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване відсутністю у представника позивача можливості прибути в судове засідання.
У судовому засіданні 13.03.2018 представники відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечували, вважали їх не обґрунтованими та безпідставними, просили суд у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Судом було розглянуто клопотання позивача про відкладення розгляду справи та відхилено його, з огляду на те, що в порушення приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України позивач не долучив до вказаного клопотання докази на підтвердження наявності обставин, що перешкоджають його представнику бути присутнім у судовому засіданні.
Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 13.03.2018 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
03.07.2014 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), приватним підприємством «Каспій-1» (орендар) та комунальним підприємством «Київський метрополітен» (підприємство, балансоутримувач) був укладений договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду № 1637 (нова редакція договору оренди від 14.10.2011 № 191-У(Ор)-11) (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець, на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 14.03.2014 № 169, передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частини переходів вестибюлів № 1 та № 2), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та знаходиться за адресою: станція метро «Оболонь», Б/Н, для розміщення виключно в межах об'єкта оренди тимчасових огороджуючи конструкцій орендаря, за умови розробки та погодження у встановленому порядку проектної документації. Вид діяльності - змішана торгівля продовольчими та непродовольчими товарами.
Пунктом 2.1 договору визначено, що об'єктом оренди є частина переходів вестибюлів № 1 та № 2 станції метро «Оболонь», загальною площею 3,15 кв.м та зазначена у викопіюванні зі схем, що складає невід'ємну частину цього договору.
На виконання умов договору відповідачі передали, а позивач прийняв у користування об'єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 01.08.2014.
Дослідивши умови укладеного сторонами договору, суд дійшов висновку про те, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.
Згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).
За приписами ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Пунктом. 9.1 договору сторони погодили, що договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 03.07.2014 до реконструкції станції метрополітену, на якій знаходиться об'єкт оренди, але не довше ніж до 01.07.2017.
Статтею 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
Статтею 26 цього ж Закону визначено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
З наведених вище норм законодавства випливає, що можливість продовження дії договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах законодавець поставив у залежність, зокрема, від відсутності волевиявлення однієї із сторін про припинення цього договору у зв'язку з закінченням терміну його дії, та зазначив про те, що таке волевиявлення має відбуватись у відповідні строки. Тому, будь-яке документальне підтвердження факту здійснення такої заяви на адресу контрагента договір оренди припиняє.
У п. 9.6 договору сторони встановили, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця, договір може бути продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які передбачені цим договором та оформлюється додатковою угодою, в порядку, передбаченому Положенням про оренду майна територіальної громади м. Києва, шляхом внесення змін в істотні умови договору. В разі відмови від оформлення додаткової угоди однією із сторін щодо продовження терміну дії договору в порядку та передбачені законодавством терміни, договір оренди вважається непродовженим.
Позивач зазначає, що неодноразово намагався погодити питання продовження строку дії спірного договору, у зв'язку з чим звертався як до Департаменту комунальної власності м. Києва, так і до КП «Київський метрополітен».
Проте, як свідчать обставини справи, продовження строку дії договору сторонами оформлене не було.
Матеріалами справи підтверджується, що листом №062/05/14-5035 від 19.05.2017 Департамент комунальної власності м. Києва, з посиланням на п.п. 12.4 та 12.7 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280, пропонував позивачу надати документи, необхідні для продовження дії договору на новий строк, а саме: заяву орендаря, виписку з Єдиного державного реєстру, довідку від балансоутримувача про належне виконання умов договору оренди, звіт про оцінку об'єкта оренди, та вказував, що у разі ненадання таких документів, спірний договір оренди буде припинено у зв'язку з закінченням терміну, на який його було укладено.
У відповідь на цей лист позивач листом № 151 від 24.05.2017 повідомив Департамент комунальної власності м. Києва, що відповідні довідки та доручення на проведення експертної оцінки позивач витребував у КП «Київський метрополітен», та зазначив, що після відпрацювання даного питання фахівцями метрополітену пакет усіх необхідних документів буде направлено до Департаменту.
Проте, документи, визначені сторонами в договорі, як необхідні для продовження його дії (п. 9.6) позивач орендодавцю в межах строку дії договору не направив.
У зв'язку з ненаданням позивачем визначеного пакету документів, листом № 062/05-16-7631 від 28.07.2017 Департамент комунальної власності м. Києва - орендодавець за договором повідомив позивача про закінчення 01.07.2017 терміну дії укладеного сторонами договору та вказував на необхідність звільнення орендованого приміщення.
Отже, орендодавець висловив заперечення щодо продовження терміну дії договору на новий термін шляхом направлення позивачу листа № 062/05-16-7631 від 28.07.2017, копія якого наявна в матеріалах справи.
Вказаний лист був отриманий позивачем 02.08.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0100152977004.
Таким чином, враховуючи відсутність домовленості сторін договору про продовження його дії, з огляду на своєчасно висловлене орендодавцем заперечення щодо продовження строку дії договору, зазначений договір припинив свою дію 01.07.2017.
Факт припинення договору № 1637 від 03.07.2014 у зв'язку з закінченням строку його дії встановлено також Господарським судом міста Києва у рішенні від 13.12.2017 по справі № 910/21423/17 за позовом КП «Київський метрополітен» до ПП «КАСПІЙ-1» про виселення останнього з нерухомого майна, а саме - частини переходу за адресою: станція метро «Оболонь», Б/Н, загальною площею 3,15 кв. м.
Вищевказаним рішенням суду, яке було залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 та набрало законної сили, позовні вимоги КП «Київський метрополітен» було задоволено та виселено ПП «КАСПІЙ-1» з орендованого приміщення.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За таких обставин, суд зазначає, що підстави вважати спірний договір продовженим відсутні.
Твердження позивача про те, що ненадання ним документів для продовження дії договору сталося з вини відповідача-1 судом не беруться до уваги, оскільки наявні в матеріалах справи звернення позивача до КП «Київський метрополітен» (листи № 54 від 24.03.2017 та № 125 від 12.05.2017) не містять конкретного переліку документів, які позивач просив надати відповідача-1.
Суд зазначає, що відповідно до п. 12.4 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280, для розгляду питання про внесення змін до договору саме орендар (позивач), а не балансоутримувач, повинен подати орендодавцю заяву, звіт про оцінку об'єкта оренди, виписку з Єдиного державного реєстру.
Крім того, матеріали справи не містять також доказів подання позивачем до Департаменту комунальної власності м. Києва принаймні тих документів, які були у нього в наявності та не потребували вчинення КП «Київський метрополітен» певних дій.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що підставою для визнання договору пролонгованим (продовженим) є факт перерахування ним щомісячних орендних платежів за користування об'єктом оренди на рахунок КП «Київський метрополітен» після закінчення терміну дії спірного договору, оскільки відповідно до п. 8.5.8 вказаного договору нарахування орендної плати при припиненні договору оренди згідно з п. 5.2 здійснюється до моменту повернення орендованого майна. Поряд з цим, згідно з положеннями п. 3.5 договору останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцю та фактичного звільнення об'єкта оренди від тимчасових користувачів (за рішенням суду тощо).
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження повернення позивачем об'єкта оренди з користування орендодавцю та балансоутримувачу або фактичного звільнення ним орендованого майна, відтак сплата позивачем щомісячних орендних платежів є правомірною, оскільки позивач здійснював користування об'єктом оренди.
Щодо переважного права позивача на оренду нерухомого майна за спірним договором, на яке представник позивача вказував у відповіді на відзив, суд відзначає, що виходячи зі змісту п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 777 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» переважне право наймача полягає у наданні йому переваги при укладенні договору оренди на новий строк перед іншими особами, а не у виключності права наймача на переукладення договору оренди.
Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Однак, позивач, у порушення наведених приписів процесуального законодавства, не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність заявлених ним позовних вимог.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно з приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідачів не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 26.03.2018.
Суддя О.Г. Удалова