ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.03.2018Справа № 910/16342/16
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
За позовом Державної екологічної інспекції у місті Києві (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 4)
до Акціонерного товариства "Імперіал Тобако Продакш Україна" (03026, м. Київ, вул. Аакадеміка Заболотного, 35)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (04080, м. Київ, вул.. Турівська, 28)
про стягнення 142 579, 54 грн.
за участю представників сторін:
від позивача Дацько Я.О.
від відповідача не з'явилися
від третьої особи ОСОБА_3
Державна екологічна інспекція у місті Києві (надалі - позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Імперіал Тобако Продакш Україна" (надалі - відповідач) про стягнення збитків у розмірі 142 579,54 грн., завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2016 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 31.10.2017 касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у місті Києві задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 року у справі № 910/16342/16 скасовано та передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Відповідно до вимог ст. 2-1 ГПК України справу № 910/16342/16 передано для повторного розгляду судді Пукшин Л.Г.
Ухвалою від 11.12.2017 судом прийнято справу № 910/16342/16 до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24.01.2018.
17.01.2018 третя особа у справі - Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища подала через загальний відділ діловодства клопотання про заміну третьої особи на Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в порядку ст. 52 ГПК України. Вказане клопотання обґрунтоване рішенням Київської міської ради від 08.12.2016 № 544/1548 "Про деякі питання діяльності виконавчого органу Київської міської державної адміністрації" положеннями якого Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) утворено шляхом виділу з Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2018 суд вирішив справу № 910/16342/16 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання у справі призначено на 21.02.2018.
Даною ухвалою судом задоволено клопотання третьої особи та здійснено заміну третю особу у справі Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища на Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
12.02.2018 відповідачем подано письмові пояснення з урахуванням висновків викладених у постанові Вищого господарського суду України від 31.10.2016, в яких останній просив суд відмовити в позові повністю та розглядати справи без їх участі.
У судовому засіданні 21.02.2018 представник позивача та третьої не заперечували розпочати підготовче засідання без участі відповідача, враховуючи клопотання останнього.
Представником позивача було надано письмові пояснення, що залучені до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2018 закрито підготовче провадження у справі № 910/16342/16 та призначити справу до судового розгляду по суті на 21.03.2018.
У судовому засіданні 21.03.2018 суд заслухав представників позивача та третьої особи, які підтримали позовні вимоги та надали пояснення по суті спору.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 0103044531481, з якого вбачається, що ухвалу суду відповідач отримав 27.02.2018.
При цьому, судом було враховано подані 12.02.2018 письмові пояснення відповідача, у яких останній просив розглядати справу без його участі.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та п. 3.6. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 № 464 (далі - Порядок № 464), згідно до повноважень наданих ст. 20-1 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища Державною екологічною інспекцією у м. Києві в період з 02.04.2013 по 15.04.2013 було проведено позапланову перевірку дотримання вимог чинного природоохоронного законодавства AT «Імперіал Тобакко Продакшн Україна», юридична адреса: м. Київ, вул. А.Заболотного, 35.
За результатами здійсненої перевірки було встановлено, що Акціонерне Товариство «Імперіал Тобакко Продакшн Україна» здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без дозволу на викиди забруднюючих речовин, оскільки термін дії дозволу №8036100000-064 закінчився 30.01.2013. Даний вид правопорушення зафіксовано в акті дотримання вимог природоохоронного законодавства №05/463а.
Повторно позивачем були проведені позапланові перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, а саме:
- в період з 17.05.2013 по 27.05.2013 та встановлено, що суб'єктом господарювання не виконано припис № 05/307п від 15.04.2013, а саме: не отримано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; за результатами даної перевірки винесено припис № 05/359 від 27.05.2013 щодо необхідності отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в термін до 25.06.2013. Винну посадову особу притягнуто до адміністративної відповідальності за невиконання припису за ст. 188-5 КпАП України. Адміністративне стягнення накладене постановою № 002553 від 27.05.2013 сплачено в добровільному порядку;
- в період з 19.11.2013 по 25.11.2013. Під час перевірки встановлено, що суб'єктом господарювання не виконано припис № 05/395 від 27.05.2013, а саме: не отримано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. За результатами перевірки винесено припис № 05/1005п від 25.11.2013 щодо необхідності отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в термін до 25.12.2013. Винну посадову особу притягнуто до адміністративної відповідальності за невиконання припису за ст. 188-5 КпАП України. Адміністративне стягнення накладене постановою № 003862 від 04.12.2013 сплачено в добровільному порядку.
- в період з 27.07.2015 по 07.08.2015. До перевірки представлено дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 8036100000-100041, виданий 26.12.2013, терміном дії до 26.12.2018, згідно із яким на підприємстві налічувалось 35 джерел викидів, також надано дозвіл № 8036100000-10170, виданий 30.06.2015, термін дії до 30.06.2015, згідно із яким на підприємстві налічувалось 37 джерел. За результатами перевірки винесено припис № 05/21п від 07.08.2015 щодо усунення порушень вимог природоохоронного законодавства та притягнуто винну особу до адміністративної відповідальності. Постанову № 00004 від 10.08.2015 про накладення адміністративного стягнення сплачено в добровільному порядку.
Державною екологічною інспекцією у м. Києві було здійснено розрахунок збитків, завданих внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозвільного документа за період з 20.11.2013 по 26.12.2013, які складають 142 579,54 грн. та про сплату яких позивач повідомляв відповідача претензією №17 від 02.04.2015. Оскільки зазначена претензія була залишена відповідачем без задоволення, грошові кошти не сплачені, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з останнього збитків у розмірі 142 579,54 грн.
Заперечуючи проти даного позову відповідач зазначає, що зі свого боку Акціонерним товариством "Імперіал Тобако Продакш Україна" було здійснені всі необхідні заходи, направлені на отриманні дозволу, а затримка в його видачі з 11 жовтня по 26 грудня 2013 року сталася не з вини відповідача та поза межами його контролю.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 статті 153 ГК України суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускати зниження їх якості у процесі господарювання.
Статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Відповідно до частини 3 статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Законом України "Про охорону атмосферного повітря" (надалі - Закон) визначено правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин.
Згідно з ч. 5 зазначеного Закону викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Судом встановлено, що механізм проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, який діяв на момент закінчення у відповідача терміну дії дозволу (30.01.2013), врегульований Порядком проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року №302 зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2004 року № 769 (надалі - Порядок).
Так, відповідно до п. 2 Порядку дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну. Дозвіл видається суб'єкту господарювання - власнику стаціонарного джерела викиду, з якого надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші.
Згідно з умовами п. 5 Порядку суб'єкт господарювання для отримання дозволу подає до територіального органу Мінприроди та установи державної санітарно-епідеміологічної служби у письмовій та в електронній формі документи, підготовлені відповідно до затвердженої Мінприроди Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, а також вміщує в місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про намір отримати дозвіл із зазначенням адреси місцевої держадміністрації, до якої можуть надсилатися зауваження громадських організацій та окремих громадян.
Територіальний орган Мінприроди протягом 30 календарних днів розглядає заяву та документи на отримання дозволу і у разі відсутності зауважень видає дозвіл. У разі наявності зауважень документи повертаються суб'єкту господарювання з викладом їх змісту та зазначенням терміну повторного подання (п. 8 Порядку).
Пунктом 11 Порядку встановлено, що для продовження терміну дії дозволу суб'єкт господарювання завчасно, не пізніше ніж за 30 календарних днів до його закінчення, подає заяву до територіального органу Мінприроди, який видав дозвіл, та установи державної санітарно-епідеміологічної служби.
Аналіз зазначених норм закону та встановленого порядку дають підстави дійти висновку, що для реалізації права підприємства на експлуатацію об'єктів, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, та для отримання відповідного дозволу відповідач повинен був подати уповноваженому органу заяву зі встановленим комплектом документів, яка б у 30-ти денний термін була розглянула з прийняттям відповідного рішення про видачу дозволу або відмову у його видачі. Порядком передбачена можливість повернення документів на доопрацювання при наявності зауважень з зазначенням терміну повторного звернення.
Як вбачається із матеріалів справи, 25.04.2013 року відповідач подав заяву та документи, обґрунтовуючи викиди у атмосферне повітря стаціонарними джерелами, яка була прийнята Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві до розгляду як така, що подана з дотриманням встановленого порядку (реєстраційний №01018-83766-012 від 25.04.2013р.).
Протягом періоду з 25.04.2013 до 26.12.2013 будь-якого рішення Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві та/або Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища КМДА про відмову AT «Імперіал Тобакко Продакшн Україна» у видачі дозволу з підстав, передбачених законом та порядком, не надходило.
З наявного у матеріалах справи офіційного листування щодо отримання дозволу АТ "Імперіал Тобако Продакш Україна" на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами вбачається, що протягом заявленого вище періоду Держуправлінням та Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища КМДА повідомлялось лише про повернення документів на доопрацювання та про те, що оформлення дозволу буде здійснено після усунення недоліків.
Судом встановлено, що листом № 891/13 від 11.10.2013 позивачем було подано до Управління екології та природоохоронних ресурсів Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Київської міської державної адміністрації повний комплект доопрацьованих документів, необхідних для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, який було прийнято та розглянуто без зауважень та без повернення на доопрацювання. Більш того, саме на його підставі відповідачеві було видано дозвіл на викиди забруднюючих речовин, тобто цей пакет документів був вірно оформленим відповідачем і достатнім для отримання дозволу.
Тобто, з метою отримання вищезазначеного дозволу відповідач подавав необхідні документи до Управління та звертався з відповідними листами.
Так, 08.11.2013 року на останнє звернення відповідача з листом від 11.10.2013 №891/13 щодо розгляду звіту з інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря Управління екології та природоохоронних ресурсів Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Київської міської державної адміністрації повідомило, що розглядає документи по мірі надходження у зв'язку з тим, що питання щодо збільшення структурного складу Управління не вирішене та надходженням великої кількості документів на розгляд.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що за відсутності рішення відповідного органу про відмову у видачі дозволу, погоджувальна процедура тривала вісім місяців, а саме, з моменту подачі заяви відповідачем 25.04.2013 і до прийняття рішення про видачу дозволу 26.12.2013, тобто, поза межами строку, встановленого законодавством України для видачі такого дозволу.
При цьому, судом прийнято до уваги, що у випадку дотримання відповідним органом тридцятиденного строку для видачі дозволу, відповідач, який 11.10.2013 подав доопрацьований пакет документів, отримав би даний дозвіл не пізніше 11.11.2013 року. Тобто, у заявлений позивачем період за який останній просить стягнути збитки у розмірі 142 579,54 грн. у відповідача мав би бути відповідний дозвіл.
Крім того, судом також враховано, що у даній справі №910/16342/16 не розглядається період, коли відповідач знаходився в процесі доопрацювання документів, поданих 25.04.2013, оскільки період з 02.05.2013 по 19.11.2013 був предметом розгляду іншої судової справи за участю тих же сторін, а саме справи № 910/2400/14, розгляд якої було закінчено прийняттям рішенням від 22.09.2014, на підставі якого було стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Імперіал Тобакко Продакшн Україна" на спеціальний рахунок державного бюджету збитки, заподіяні державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря у розмірі 382636 грн.
Отже, на відміну від згаданої справи, у даній справі розглядається період з 20.11.2013 до 26.12.2013, за який позивачем і нараховуються збитки у розмірі 142 579,54 грн.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» за принципом мовчазної згоди суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.
Враховуючи викладене право на проведення певних дій щодо здійснення господарської діяльності без отримання дозволу виникає у разі недотримання дозвільним органом визначеного нормами чинного законодавства строку для надіслання відповіді щодо розгляду заяви про видачу документа дозвільного характеру та не ставиться в залежність від причин відмови у такій видачі, зробленій поза межами встановленого строку.
Отже, врахувавши вищенаведені норми законодавства та встановивши, що відповідач звернувся до уповноважених державних органів 25.04.2013, надав доопрацьований пакет документів 11.10.2013, а новий дозвіл отримав лише 26.12.2013, суд дійшов висновку, що останнім були вжиті всі необхідні, достатні та своєчасні заходи для отримання дозволу, однак його видача відбулася поза межами встановленого строку внаслідок порушення уповноваженими органами державної влади вимог законодавства щодо строків погодження та видачі дозволу, а не внаслідок дій або бездіяльності відповідача.
Таким чином, з урахуванням принципу мовчазної згоди, відповідач в період з 20.11.2013 по 26.12.2013 набув право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності (а саме на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами) без отримання відповідного документа дозвільного характеру.
Міністерство охорони навколишнього природного середовища України у листі від 30.01.2009 за № 1127/11/10-09 надало роз'яснення у галузі охорони атмосферного повітря з питань продовження терміну дії дозволу на викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами після закінчення дії попереднього дозволу та правомірності подовження терміну дії дозволу на викиди після терміну його закінчення та роз'яснено, що п.11 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 302 прямо передбачено можливість продовження строку дії дозволу для цього суб'єкт господарювання повинен завчасно не пізніше 30 календарних днів до дня закінчення дозволу подати заяву до територіального органу Мінприроди. У зв'язку з відсутністю спеціального порядку прийняття рішення про подовження строку дії відповідного дозволу у разі порушення вимог п.11 Порядку щодо завчасного подання заяви, підлягають застосуванню загальні правила, передбачені п.3,8 ст. 2 КАС. Відмова у продовженні строку дії дозволу суб'єкту господарювання, призводить до неможливості його функціонування, що тягне за собою безробіття і соціальну напругу у відповідному регіоні. Зумовлюючі такі істотно-негативні наслідки зазначене рішення не призводить до суттєвого поліпшення стану довкілля та не підвищить рівень його екологічної безпеки. У зв'язку з цим прийняття такого рішення буде означати порушення правила п.3 ч. З ст. 2 КАС, щодо обґрунтованості рішення та п. 8 ч. 3 ст.2 КАС щодо його пропорційності. Зазначене також стосується і продовження строку дії дозволу у разі необхідності доопрацювання документів, які додаються до заяви отримання зазначеного вище дозволу.
Стаття 50 Конституції України гарантує кожному право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Відповідно до ст. 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Особи, винні, зокрема, у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом (стаття 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря").
Відповідно до статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Статтею 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.
В силу приписів ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації і, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Водночас частиною 2 вищевказаної статті встановлено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Тобто, за змістом даної правової норми, підставою для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки - шкоди (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
Отже, факт здійснення відповідачем викидів у атмосферне повітря забруднюючих речовин без відповідного дозволу може бути підставою для покладення на нього відповідальності тільки у разі обов'язкового встановлення наявності вини в його діях.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 74 ГПК України).
Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
Оскільки відповідачем доведено, а матеріалами справи підтверджено та не заперечується позивачем той факт, що відповідач звертався до відповідного органу для отримання дозволу ще 25.04.2013 (доопрацьований пакет документів надано 11.10.2013), а його отримання відбулось лише 26.12.2013, суд вважає, що АТ "Імперіал Тобако Продакш Україна" зі свого боку були вжиті всі достатні та своєчасні заходи для отримання необхідного дозволу, а затримка з його видачею сталася з вини уповноваженого органу державної влади внаслідок порушення вимог законодавства щодо строків погодження та видачі дозволу.
Таким чином, до вищезазначених обставин, які не залежали від волі відповідача та були поза межами його впливу, застосовується принцип мовчазної згоди, який було введено законодавцем саме для захисту суб'єктів господарювання у випадках, коли у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог Державної екологічної інспекції у місті Києві відсутні, а тому в задоволені позову слід відмовити, з покладенням судового збору в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 236-241, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 26.03.2018
Суддя Пукшин Л.Г.