вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
22.03.2018м. ДніпроСправа № 904/424/18
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І.В.
за участю секретаря судового засідання Пономарьова Є.О.
У справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІ-ГРУПП"
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ"
про стягнення 22768,37грн. пені з урахуванням індексу інфляції; 2552,05грн. 3% річних (договір поставки №2559-ПУ-УМТС від 18.05.2016)
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІ-ГРУПП", м.Слов'янськ, Донецька область (далі - позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м.Павлоград, Дніпропетровська область (далі - відповідач) в якій просить суд стягнути з відповідача 22768,37грн. пені з урахуванням індексу інфляції та 2552,05грн. трьох відсотків річних.
Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.
За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2018 справу №904/424/18 передано судді Петренку Ігорю Васильовичу.
Ухвалою від 08.02.2018 позовну заяву залишено без руху.
26.02.2018 позивач усунув виявлені господарським судом недоліки.
Ухвалою від 28.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі; учасників процесу повідомлено, що розгляд справи здійснюватиметься за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; судове засідання призначено для розгляду справи по суті на 22.03.2018.
19.03.2018 від відповідача отримано відзив.
Щодо повідомлення сторін про час та місце судового засідання.
Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 15.03.2018 з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 12.03.2018.
Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 13.03.2018 з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 06.03.2018.
Враховуючи викладене господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду заяви судом.
В судове засідання, яке відбулося 22.03.2018 сторони не забезпечили явку представників.
Відповідач звернувся до суду з клопотанням про відкладення судового засідання, у зв'язку з погодними умовами.
Господарський суд причину неявки відповідача поважною не визнав.
Крім того, господарський суд врахував положення частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, а саме якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.
В судовому засіданні, яке відбулося 22.03.2018 в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Судовий процес, враховуючи неявку представників сторін та на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, -
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 18.05.2016 між сторонами укладено договір поставки №2559-ПУ-УМТС.
Згідно зі специфікацією від 28.03.2017 позивач 24.04.2017 здійснив поставку, а відповідач 25.04.2017 прийняв продукцію на загальну суму 875880,00грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною №24 від 24.04.2017; накладною №3 від 24.04.2017 та рахунком-фактурою №315 від 24.04.2017.
Враховуючи положення пункту 4 специфікації від 28.03.2018 оплату за отриманий товар відповідач зобов'язаний здійснити до 03.07.2017.
Відповідач платежі здійснив із затримкою, що підтверджується платіжними дорученнями.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині внесення плати за отриманий товар позивач нарахував відповідачу:
- пеню за загальний період прострочення з 03.07.2017 по 07.09.2017 у розмірі 21267,11грн.;
- три відсотки річних за загальний період прострочення з 03.07.2017 по 07.09.2017 у розмірі 2552,05грн.;
- інфляційні втрати за загальний період прострочення з липня 2017 року по серпень 2017 року у розмірі 1501,26грн.
Відповідач скористався наданим йому правом на судовий захист, надав відзив, позовні вимоги вважає необґрунтованими посилаючись на наступне.
Розділом 4 укладеного між сторонами договору сторони встановили, що постачальник зобов'язаний надати покупцю товаросупроводжувальні документи, а саме: рахунок, податкову накладну, видаткову накладну та інші.
Позивач не надав доказів передачі відповідачу рахунків.
Крім того, відповідач звертає увагу суду, що датою поставки вважається дати, вказана представником покупця на відповідних товаросупроводжувальних документах, наданих постачальником про приймання продукції (пункт 4.7 договору).
Відповідач звертає увагу, що у видатковій накладній відсутня дата приймання продукції.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів господарський суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
Між сторонами укладено договір поставки №2559-ПУ-УМТС від 18.05.2016.
В порядку та на умовах передбачених цим договором, постачальник зобов'язаний поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, код ГК - (далі - продукція), в асортименті, кількості, в строки, за цінами та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в даному договорі та специфікаціях, які є його невід'ємними частинами (пункт 1.1 договору).
Даний договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками. Сторони дійшли згоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх обов'язків, строк дії договору визначений до 31.12.016 включно (пункт 8.1 договору). В додатковій угоді №3 від 30.12.2016 сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2017.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).
Пунктом 4.1 договору визначено, що поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, за якісними характеристиками та в строки, узгоджені сторонами в специфікаціях до даного договору.
05.04.2017 між сторонами підписано додаткову угоду №4 в якій визначено, що продукція, а саме костилі, накладка, підбивка на загальну суму 875880,00грн. повинні бути поставлені в строк до 30.04.2017.
18.05.2016 між сторонами підписано специфікацію, яка відповідає положенням додаткової угоди №4.
На виконання положень укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 875880,00грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною №24 від 24.04.2017; накладною №3 від 24.04.2017 та рахунком-фактурою №315 від 24.04.2017.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 4 специфікації визначено, що розрахунки за продукцію, яка поставляється постачальником на підставі специфікації до договору, здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п'яти) робочих днів з 60 календарного дня поставки с дати поставки продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної та документів, які передбачені умовами договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.
Отже, як правильно визначив позивач, оплату за отриманий товар відповідач зобов'язаний здійснити до 03.07.2017.
Відповідач платежі здійснив із затримкою, що підтверджується платіжними дорученнями. а саме:
- платіжне доручення №375388 від 21.07.2017 на суму 175364,00грн.;
- платіжне доручення №2116909817 від 31.07.2017 на суму 57564,00грн.;
- платіжне доручення №2116909854 від 31.07.2017 на суму 42436,00грн.;
- платіжне доручення №2116909890 від 31.07.2017 на суму 100172,00грн.;
- платіжне доручення №2116912485 від 03.08.2017 на суму 100000,00грн.;
- платіжне доручення №21116917451 від 09.08.2017 на суму 16416,00грн.;
- платіжне доручення №2116917488 від 09.08.2017 на суму 5904,00грн.;
- платіжне доручення №2116917567 від 09.08.2017 на суму 51840,00грн.;
- платіжне доручення №2116917611 від 09.08.2017 на суму 26184,00грн.;
- платіжне доручення №2116918446 від 10.08.2017 на суму 50000,00грн.;
- платіжне доручення №2116922158 від 16.08.2017 на суму 100000,00грн.;
- платіжне доручення №2116929569 від 22.08.2017 на суму 100000,00грн.;
- платіжне доручення №2116943366 від 09.09.2017 на суму 10916,00грн.;
- платіжне доручення №2116943522 від 07.09.2017 на суму 39084,00грн.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 6.6 договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції, за письмовою вимогою постачальника, виплачу постачальнику неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати від вартості своєчасно не оплаченої продукції.
Господарський суд перевірив розрахунок пені та визнав його таким, що містить помилки, а вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 20667,19грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних та визнав його таким, що містить помилки, а вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 2481,06грн.
Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем та визнав його неправильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню не підлягає, у зв'язку з тим, що у період прострочення інфляція була відсутня.
Заперечення відповідача господарський суд відхиляє з огляду на наступне.
Рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. За своїм призначенням рахунок-фактура не відповідає ознакам первинного документа, він не фіксує будь-якої господарської операції, розпорядження або дозволу на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер.
Верховний Суд України в постанові від 29.09.2009 по справі №37/405 вказав, що ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України.
Отже, наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар.
Крім того, пунктом 4.7 договору визначено, що датою поставки вважається дата вказана представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником.
Видаткова накладна №3 містить інформацію про дату складання, а саме 24.04.2017.
Отже, саме дату 24.04.2017 господарський суд розцінює як дату отримання покупцем товару.
Господарський суд надаючи оцінку видатковій накладній №3 від 24.04.2017 взяв до уваги положення статі 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1610,82грн., з урахуванням того, що 91,42% позовних вимог позивача судом задоволено.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (51400, Дніпропетровська обл., місто Павлоград, ВУЛИЦЯ СОБОРНА, будинок 76; ідентифікаційний код 00178353) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІ-ГРУПП" (84110, Донецька обл., місто Слов'янськ, ВУЛИЦЯ СІЛЬЗАВОДСЬКА, будинок 5; ідентифікаційний код 31366727) 20667,19грн. (двадцять тисяч шістсот шістдесят сім грн. 19 коп.) пені; 2481,06грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн. 06 коп.) трьох відсотків річних; 1610,82грн. (одна тисяча шістсот десять грн. 82 коп.) судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).
Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 26.03.2018
Суддя ОСОБА_1